ПОКАЗНИК АРГЕНТІ (А-РАХУНОК)

Згідно з даною методикою, дослідження починається з припущень, що (а) йде процес, що веде до банкрутства, (б) процес цей для свого завершення вимагає декількох років і (в) процес може бути розділений на три стадії:

1. Недоліки. Компанії, що скачуються до банкрутства, роками демонструють ряд недоліків, очевидних задовго до фактичного банкрутства.

2. Помилки. Внаслідок накопичення цих недоліків компанія може зробити помилку, що веде до банкрутства (компанії, що не мають недоліків, не роблять помилок, що ведуть до банкрутства).

3. Симптоми. Досконалі компанією помилки починають виявляти всі відомі симптоми неплатоспроможність: погіршення показників (приховане за допомо­гою "творчих" розрахунків), ознаки нестачі грошей. Ці симптоми проявляються в останні два або три роки процесу, що веде до банкрутства, який часто розтягується на термін від п'яти до десяти років.

При розрахунку А-рахунка конкретної компанії необхідно ставити або кількість балів згідно Аргенті, або 0 - проміжні значення не допускаються. Кожному фактору кожній стадії привласнюють певну кількість балів і розраховують агрегований показник - А-рахунок.

Таблиця 13.2

МЕТОД А-РАХУНКУ ДЛЯ ПЕРЕДБАЧЕННЯ БАНКРУТСТВА

"ЯКІСНІ" ПРОГНОЗНІ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ КРИЗИ

Орієнтація на якийсь один критерій, навіть вельми привабливий з позиції теорії, на практиці не завжди виправдана. Тому багато великих аудиторські фірми та інші компанії, що займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням і консультуванням, використовують для аналітичних оцінок системи критеріїв. Безумовно, в цьому є і свої мінуси: набагато легше прийняти рішення в умовах однокрітеріальним, ніж багатокритеріальної задачі. Разом з тим, будь-яке прогнозне рішення подібного роду, незалежно від числа критеріїв, є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв носять швидше характер інформації до роздумів, ніж спонукальних стимулів для прийняття негайних рішень.

В.В. Ковальов, ґрунтуючись на розробках західних аудиторських фірм і підводячи ці розробки до вітчизняної специфіки бізнесу, запропонував наступну дворівневу систему показників.

До першої групи відносять критерії й показники, несприятливі поточні значення або динаміка зміни яких свідчать про можливі в найближчому майбутньому значних фінансових ускладнення, в тому числі й банкрутство. До них відносяться:

• повторювані істотні втрати в основній виробничій діяльності;

• перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

• надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерела фінансування довгострокових вкладень;

• стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;

• хронічна нестача обігових коштів;

• стійко збільшується до небезпечних меж частка позикових коштів у загальній сумі джерел засобів;

• неправильна реінвестиційна політика;

• перевищення розмірів позикових засобів над встановленими лімітами;

• хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами і акціонерами (щодо своєчасності повернення позик, виплати відсотків і дивідендів);

• висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;

• наявність наднормативних і залежаних товарів і виробничих запасів;

• погіршення відносин з установами банківської системи;

• використання (вимушене) нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

• застосування у виробничому процесі обладнання з закінченими термінами експлуатації;

• потенційні втрати довгострокових контрактів;

• несприятливі зміни в портфелі замовлень.

У другу групу входять критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний. Разом з тим, вони вказують, що при певних умовах або неприйняття дієвих заходів ситуація може різко погіршитися. До них відносяться:

• втрата ключових співробітників апарату управління;

• вимушені зупинки, а також порушення виробничо-технологічного процесу;

• недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів від якогось одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активів тощо;

• зайва ставка на прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту;

• участь підприємства в судових розглядах з непередбачуваним результатом;

• втрата ключових контрагентів;

• недооцінка технічного та технологічного оновлення підприємства;

• неефективні довгострокові угоди;

• політичний ризик, пов'язаний з підприємством у цілому або його ключовими підрозділами.

Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони повинні бути деталізовані по галузях і підгалузей, а їх розробка може бути виконана після накопичення певних статистичних даних.

Однією із стадій банкрутства підприємства є фінансова нестійкість. На цій стадії починаються труднощі з готівкою, виявляються деякі ранні ознаки банкрутства, різкі зміни в структурі балансу в будь-якому напрямку. Однак особливу тривогу повинні викликати:

• різке зменшення грошових коштів на рахунках (до речі, збільшення грошових коштів може свідчити про відсутність подальших капіталовкладень);

• збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження також говорить про труднощі зі збутом, якщо супроводжується зростанням запасів готової продукції);

• старіння дебіторських рахунків;

• розбалансування дебіторської та кредиторської заборгованості;

• зниження обсягів продажів (несприятливим може виявитися і різке збільшення обсягів продажів, так як в цьому випадку банкрутство може наступити в результаті подальшого розбалансування боргів, якщо піде непродумане збільшення закупівель, капітальних витрат, крім того, зростання обсягів продажів може свідчити про скидання продукції перед ліквідацією підприємства).

При аналізі роботи підприємства ззовні тривогу повинні викликати:

• затримки з наданням звітності (ці затримки, можливо, сигналізують про погану роботу фінансових служб);

• конфлікти на підприємстві, звільнення кого-небудь з керівництва і т.д.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Балабанов И. Т. Финансовый анализ и планирование хозяй­ствующего субъекта. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 208 с.

2. Білик М. Д., Павловська О. В., Притуляк Н. М., Невмержицька Н. Ю. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – 2-ге вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2007. – 592 с.

3. Бочаров В. В. Финансовый анализ. – СПб: Питер, 2007. – 240 с.

4. Герасименко Г. П., Маркарьян С. Э., Маркарьян Э. А., Шумилин Е. П. Управленческий, финансовый и инвестиционный анализ: Учебное пособие. – М.: МарТ, 2002. – 548 с.

5. Грачев А.В. Финансовая устойчивость предприятия: анализ, оценка и управление: Учебно-практическое пособие. М.: Дело и сервис, 2004. – 192 с.

6. Данилин В. И. Финансовый менеджмент: задачи, тесты, ситуации: учеб. пособие. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. – 360 с.

7. Дыбаль С. В. Финансовый анализ: теория и практика: Учеб. пособие. – СПб.: Издательский дом «Бизнес Пресса», 2006. – 304 с.

8. Ионова А. Ф., Селезнева Н. Н. Финансовый анализ: учеб. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 624 с.

9. Канке А. А., Кошевая И. П. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия. – М.: Форум, Инфра-М, 2007. – 288 с.

10. Карамзін В. А., Савицька О. М. Економічний аналіз: Практикум. – К.: Знання, 2007. – 255 с.

11. Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процедуры. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 560 с.

12. Кононенко О., Маханько О. Аналіз фінансової звітності. – 4-те вид., переоб. і доп. – Х.: Фактор, 2006. – 200 с.

13. Лиференко Г. Н. Финансовый анализ предприятия. / Г. Н. Лиференко. – М.: Экзамен, 2005. – 160 с.

14. Мельник М.В., Герасимова Е.Б. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия. – М.: Форум, 2008. – 193 с.

15. Смирницкий Е. К. Экономические показатели бизнеса. / Е. К. Смирницкий. – М.: Экзамен, 2002. – 512 с.

16. Соколова Г. Н. Информационные технологии экономического анализа. / Г. Н. Соколова. – М.: Экзамен, 2002. – 320 с.

17. Техника финансового анализа. 10-е изд. / Э. Хелферт. – СПб.: Питер, 2003. – 640 с.

18. Цал-Цалко Ю. С. Фінансовий аналіз. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 566 с.

19. Шеремет О. О. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 196 с.