Загальна характеристика тваринного світу

Найбільш прості тварини складаються з однієї клітини. Вони поєднані в один тип простіших Protozoa. Всі інші мають тіло, тобто багато клітин. Їх поєднують у багатоклітинні - Metazoa. Найпримітивніші з багатоклітинних група Parazoa. Тіло їх складається з багатьох клітин, але тканин не утворено, відсутні органи ( Porifera). До цієї групи відноситься тип Spongia (губки).

Інші багатоклітинні (Eumetazoa) мають тканини і складно побудовані органи. Найбільш прості з них мають дві групи тканин: ентодерму (внутрішній шар) і ектодерму (зовнішній шар). Їх називають променевими тому, що вони мають радіальносиметричне тіло. Їх поєднують у тип кишковопорожнинних. Ще більш організовані багатоклітинні мають три групи тканин: ендодерму, екзодерму і мезодерму (середній шар). Серед них є меншорганізовані (мезодерма цілковита) і більшорганізовані (мезодерма розділена і має внутрішню порожнину, де вміщуються внутрішні органи). До цієї групи належать членистоногі, м’якотілі, плеченогі, голкошкірі, напівхордові, хордові та деякі інші менш розповсюджені типи.

Одноклітинні

4.2.1 Тип найпростiшi. Protozoa

Це одноклiтиннi тварини. Клiтка виконує всi життєвi функцiї i влаштована значно складнiше, нiж клiтини багатоклiтинних. Вона складається з протоплазми, ядра (або декiлькох), оболонки (не завжди) - кутiкули, яка може вiдокремлюватися вiд поверхнi тiла i утворювати черепашку. В протоплазмi є вакуолi. Однi з них є пухирi водневої рiдини i служать вони для видiлення рiдких i газоподiбних продуктiв окислення органiзму; iншi - вакуолi травлення, вмiщують кислоти i ферменти травлення, за допомогою яких їжа засвоюється органiзмом. Крiм цих елементiв, клiтина простiших має ще особливi внутрiшньоклiтиннi протоплазматичнi структури - органоїди, якi виконують рiзнi функцiї. Будова тiла простiших є дуже рiзноманiтною. Вона може не мати певної визначеної форми (як грудочка протоплазми, яка не має оболонки), або мати оболонку з органiчної речовини. В цьому випадку їх форма постiйна. Третi мають мiнеральний скелет, який має рiзний склад та будову. Вони можуть зберiгатися у станi копалин. Розмiри простiших вiд 1 мк до 10 см. Частiше 0,1-1 мм.

Середовище їх проживання дуже рiзноманiтне: море, океан, водоймище на континентi, пiдземнi води. Простiшi з'явились у докембрiйський час та iснують сьогоднi.

Клас саркодові (Sarcodina)

Саркодовi живуть в морях i прiсних водоймищах, повзають по дну або прикрiплюються до нього. Для пересування або прикрiплення саркодовi мають фальшивi нiжки або псевдоподiї. Внаслiдок цього їх називають корненiжки. Бiльшiсть саркодових мають черепашку або внутрiшнiй кiстяк.

Видiляють два пiдкласи: форамiнiфери i радiолярiї.

Підклас Форамініфери (Foraminifera)

Бiльшiсть форамiнiфер живе в морях, якi мають нормальну солонiсть i тiльки деякi живуть у прiсних або дуже солоних водах. Це переважно бентоснi органiзми, якi мешкають на днi з мула. Iх залишки часто зустрiчаються в глинах i мергелях морського походження, якi не мають решткiв iнших донних тварин. Це говорить про те, що форамiнiфери можуть жити в умовах низького вмiсту кисню. Глибина їх проживання не перевищує 100 м. Сучаснi великі форамiнiфери ведуть планктонний спосiб життя i утворюють в морях порiвняно глибиннi (до 4000 м) мули.

Бiльшiсть форамiнiфер має черепашку, що утворена з речовини, яку видiляє сам органiзм або з стороннього матерiалу. В першому випадку - це речовина схожа на хітин або вапно. В другому - з пiску, скріпленого речовиною, схожею на хітин, або вапном - “пiсковита” черепашка.

Черепашка має отвiр - гирло, або апертуру, через який органiзм спiлкується із зовнiшнiм середовищем. Стiнки черепашки бувають пористi або суцiльнi. Через пори випускаються фальшивi нiжки. Якщо пори вiдсутнi, фальшивi нiжки виходять через гирло.

Внутрiшня порожнина часто роздiлена перегородками на ряд камер. Такi форамiнiфери називаються багатокамернi.

Перегородки мають отвори, через якi камери сполучаються мiж собою. Форми, якi не мають перегородок, називаються однокамерними.

Розмножуються форамiнiфери безстатевим (дiленням) i статевим (зливанням клiток) шляхом.

Пiдклас форамiнiфер подiляється на шiсть загонiв.

Загiн Astrorhizida (кембрiй - нинi).

Поєднує форамiнiфер з найбiльш просто збудованим скелетом. Черепашки одно і, рiдко, двокамернi. Черепашка аглютинована, тобто складається з рiзних стороннiх часток, якi сцементованi пектином або мiнеральною речовиною, рiдко вапняковиста. Видiляють рiд Saccamina, який має геологiчне значення (рис.1).

Рiд Saccamina. Черепашка аглютинована однокамерна. Шаровидна або грушовидна з одним устям, яке розташоване на деякому пiдвищеннi. Iнколи декiлька черепашок зростаються разом, утворюючи псевдоколонiї. Зустрiчається в батiальнiй i абiсальнiй зонах сучасних морiв (силур - нинi).

Загiн Тextulariida. Черепашка аглютинована, переважно дрiбнозерниста, складається з кварцевих, iнколи вапнякових часток, багатокамерна; форма - видовженотрикутна. Камери розташованi по гвинтовiй спiралi в два ряди, роздiленi зигзагоподібною лiнiєю. Устя знаходиться в основi септальної поверхнi. Зустрiчаються в усiх морях на глибинах до 7000 м.

Рухомий бентос. Карбон - нинi, широко розповсюджений.

Загiн Nodosariida (силур - нинi).

Мають пористу багатокамерну вапнякову черепашку рiзної форми: вiд прямої однорядної до спiральногвинтовидної.

Устя коловидне або променисте. Видiляють один рiд, який має геологiчне значення.

Рiд Nodosaria. Черепашка секрецiйна, вапнякова, багатокамерна, однорядна, рiдко пряма. Камери вiдокремленi одна вiд однієї прямими швами, якi розташованi перепендикулярно до вiсi.

Поверхня гладка або орнаментована поздовж розташованими ребрами або шипами. Устя променисте. Цей рiд зустрiчається в неритовiй областi та у верхнiй частинi батiальної зони.

Рухомий бентос. Перм - нинi. Широко розповсюджений.

Загiн Fusulinidae (фузулініди). Черепашка має спiральний завиток, витягнутий по вiсi завивання. Стiнка пориста, має один або декiлька шарiв.

У середенi черепашки є прямi перегородки. У швагерин i фузулiн черепашка шаровидна.

Широко розповсюдженнi в карбонi, пермi. Дали початок вапнякам.

Загiн Nummulitidae (нуммуліти). Доннi багатокамернi форамiнiфери, великі, мають дисковиднi та шаровиднi черепашки. Стiнка черепашки складається з двох шарiв: внутрiшнього, який є непористим i зовнiшнього - пористого. В серединi є складна система перегородок, якi пронизанi каналами. Представники цього загону - нуммулiти, орбiтоїди.

Рис. 1. Найпростіші (1–8), губки (9–11), археоциати (12)

Фораменіфери (збільшене): 1 – Saccamina, 2 – Textularia, 3 – Nodosaria, 4 – Schwagerina (4а – повздовжній переріз, 4б – загальний вигляд), 5 – Fusulina (5а – загальний вигляд, 5б – внутрішня будова), 6 – Globigerina (вигляд з трьох сторін), 7 – Nummulites (7а – загальний вигляд черепашки, 7б, 7в – деталі внутрішньої будови); 8 – радіолярії (черепашка: 8а – сферична, 8б – шоломоподібна); губки: 9а, 9б, 9в – схема водотоку в різних губок, 10 – Astylospongia, 11 – Ventriculites; 12 – археоциати (перетин: 12а – повздовжній, 12б – поперечний).

.У пiзньокрейдову епоху та в палеогенi цi форми були важливими породоутворюючими та керiвними органiзмами.

Загiн Rataliida (роталіїда) (юра - нинi). Дрiбнi пелагiчнi планктоннi форамiнiфери. Черепашка має спiрально-конiчну або спiрально-площинну форму, яка складається з декiлькох шаровидних камер. Поверхня черепашки вкрита ребрами, буграми, шипами. Стiнка пориста, промениста або зерниста, часто складається з декiлькох шарiв. Широко розповсюдженнi в кайнозої. Характерним представником цього загону є глобігерина (Globigerina), черепашки яких сьогоднi утворюють глобігериновий мул у тропiчних морях i в морях помiрного поясу.

Геологiчне значення i розповсюдження форамiнiфер. Налiчується 30000 сучасних форамiнiфер та їх копалин. Форамiнiфери існували у кам’яновугільному, пермському, крейдовому i палеогеновому вiцi. Деякi види живуть i сьогоднi.

Підклас Radiolaria (радіолярії).

Радiолярiї мають радіальнi фальшивi ніжки і є типовими стеногалинними формами. Особливо багато їх у теплих морях, значно менше в помiрних i холодних. Ведуть планктонний спосiб життя. Плавають не тiльки на поверхнi, але i біля дна океана.

Радiолярiї - це мiкроскопiчнi органiзми, якi частiше всього мають черепашку з кременю (опалову). У невеликої групи кiстяк складається з сiркокислого стронцю. Шкаралупка радiолярiй має або складається з голок, якi розходяться з центру у радiальних напрямках. Черепашка завжди ажурна, гратчаста.

Загiн Spumellaria. Ордовiк - нинi.

Кiстяк секрецiйний кремнієвий, сiтчастий, рiзновидної форми вiд шаровидної до циліндричної. Складається з однiєї або декiлькох органiчних i мiнеральних сфер, якi вкладенi одна в одну. Центральна органiчна сфера має рiвномiрно розташованi пори. Вiд поверхнi вiдходять радiальнi голки. Кiстяк багатовiсьовий, рiдко одновiсьовий. Це залежить вiд ступеню сплющеностi сфер i довжини голок. Кiнцi голок загостренi або розгалужуються. Поверхня голок гладка або з радiальною скульптурою, яка часто розташована спiрально.

Iнколи спумеллярiї утворюють колонiї. Форми - стеногалиннi, планктоннi. Icнують на великих глибинах (вiд 50 до 8000 м i бiльше). Розповсюдженi в трiасi iснують i сьогоднi. Широко вiдомi.

Геологічне значення і розповсюдження. Найпростіші -це стародавнi органiзми. Iх рештки вiдомi у протерозойских вiдкладах. У палеозої, мезозої i кайнозої радiолярiї приймали участь в утворюваннi яшм, опок, радiоляріїтів. Широко розповсюдженi в кайнозої. В сучасних морях радiолярiєвi мули накопичуються на глибинах 4000 - 8000 м, де вапняковi кiстяки iнших органiзмiв розчинюються.

Використовуються для визначення вiку кремнистих порiд, якi не вмiщують iнших органiчних решткiв.

Будову черепашок форамiнiфер, радiолярiй та iнших дрiбних органiзмiв, якi зустрiчаються в глинах, тонкозернистих пiсках, у вапнякових та iнших породах, можна вивчати тiльки пiд мiкроскопом - мiкропалеонтологiчний метод.

Простiшi, особливо форамiнiфери, мають велике стратиграфiчне значення для розчленування нафтоносних вiдкладiв, в яких iншi органiчнi рештки часто вiдсутнi.

Контрольні запитання

1 Систематика типу найпростіших.

2 Геологічне значення радіолярій.

3 Керівні форми форамініфер.

4 Спосіб життя форамініфер.

5 Геологічне значення форамініфер.