Нижчі багатоклiтиннi

Порифери (Porifera) - пороноснi. Це багатоклiтиннi тварини, у яких ще вiдсутнi яскраво вираженi тканини, хоча їхнi клiтини виконують рiзнi функцiї. З уciх представникiв найбiльше геологiчне значення мають губки.

4.3.1 Тип Spongia. Губки

Губки переважно живуть в теплих морях, iнколи у прiснiй водi, колонiями, або ведуть життя одинакiв.

Губки - це бентоснi тварини, якi живуть на рiзних глибинах, частiше всього на глибинi 150 - 300 м.

Форма тiла у губок рiзноманiтна: мiшковидна, деревовидна, бокаловидна. У серединi завжди є порожнина простої або складної будови. Тiло губки має багато пор, через якi у внутрiшню порожнину поступає вода, яка приносить їжу i кисень.

Разом з продуктами обмiну вона виходить через гирло (одне або декiлька). Такий напрямок руху води утворюється за допомогою коливань джутiв особливих джутинокоміркових клiтин, якi устелюють внутрiшню порожнину губки. Основну масу тiла губки складає мезоглея - студениста речовина, яка не має певної структури. В нiй крiм клiтин, якi виконують функцiю травлення i видiлення, також є клiтини, якi утворюють кiстяк - голки (спiкули) або волокна. Цi кiстяковi утворення складаються з водневого кремнезему, кальциту або з органiчної рогової речовини - спонгiну. Спiкули губок рiзноманiтнi за формою i величиною (однооснi, двооснi, триоснi, чотириоснi). Розмножуються губки як статевим, так i безстатевим шляхом. Безстатеве розмноження вiдбувається шляхом брунькування. При цьому дочірнi бруньки залишаються на материнській особi. Таким чином, вiд cкладу i будови кiстяка губки подiляються на три класи. У геологiчному відношенні цікавість представляють Hexactinellida. Iх кiстяк складається з триосних (шестипроменевих) кременевих спiкул. Вони зростаються кiнцями або розташованi вiльно в тiлi губки.

Загiн триоснi подiляється на декiлька родiв.

Рiд Вентрикулiтес (Ventriculites) має бокаловидну або чашевидну форму тiла, простору центральну порожнину i кореневі вирости для прикрiплення до дна. Стiнка складчаста, складки вертикальнi. Розповсюдженi у крейдовому вiцi.

Рiд Целоптiхiум (Coeloptychium). Для нього характерна грибовидна форма тiла, яке тримається на стеблинi або на нiжцi i має складчасту нижню поверхню. На верхнiй поверхнi тiла є пори. Розповсюджений у верхнiй крейдi.

Клас Calcispongia. Вапняковi губки

Існують як поодинокі, так i колонiальні форми. Складається з численних цилiндричних або булавовидних форм. В основi є широкий каблучок приростання до товстого покрiвельного шару. Центральна порожнина глибока i вузька, досягає основи губки. Зовнiшня поверхня має численнi дрiбнi пори. Кiстяковi гратки складаються з одновiсьових або трипроменевих спiкул, якi утворюють при зростаннi товстi неправильно розгалуженi вапняковi волокна. Час розповсюдження: трiас - крейда.

Клас Deмospongia

Рiд Astylospongia. Поодинока губка шаровидної форми без стеблини. Ценральна порожнини мала i має вигляд поглиблення на вершинi, вiд якого вiдходять тонкi радiальнi борони. Поверхня губки має численнi пори, якi ведуть в систему радiальних каналiв. Бiльш крупнi пори в поглибленнi на вершинi служать закiнченням дуговидних вивiдних каналiв. Ордовiк - силур. Широко розповсюджений.

Геологiчне значення i розповсюдження губок. Спiкули губок вiдомi ще iз докембрійських вiдкладiв. Живуть губки i в наш час. У сучасних теплих морях на невеликiй глибинi їх спiкули утворюють “губковий” мул. Вони присутнi також у радiолярiєвих та iнших мулах. З давнiх вiдкладiв вiдома порода спонголіт, яка складається переважно з кремнiєвих спiкул губок.

4.3.2 Тип Archaeocyathae. Археоциати

Положення археоциат в систематицi до сих пiр ще не визначено. Вони дуже подiбнi до губок. Ще не так давно палеонтологи вважали їх формами, якi спорiдненi з чотирипроменевими кораловими полiпами. Сьогоднi їх видiляють у самостiйний тип.

Ареоциати мешкали у мiлководних теплих морях на мулистих ґрунтах. Приростаючи до дна, вони утворювали рифи. Серед них вiдомi i колонiальнi, i поодинокi форми. Будова м'якого тiла археоциат невiдома. Кiстяк вапняковий, частiше бокаловидної форми. Складається з двох стiнок, але вiдомi археоциати, у яких кiстяк має тiльки одну стiнку. Стiнки пористi; пори розташованi правильними рядами. Простiр мiж стiнками подiлений вертикальними радiальними пористими перегородками на камери. У деяких форм є ще й горизонтальнi перегородки (днища). Розмiри археоциат - вiд декiлькох міліметрів до 40 см у висоту i 25 см у дiаметрi. Видiляють два класи: Regulares і Irregulares.

Геологiчне значення i розповсюдження. Археоциати - це давнi тварини, якi з'явилися ще в докембрiї. У нижньому кембрiї вони були представленi рiзними формами. Це час їх розвитку. В середньо- i верхньокембрiйських вiдкладах вони зустрічаються значно менше, а далі вимирають зовсім. Останні археоцерати відомі в силурійських відкладах.

Контрольні запитання

1 Будова губок.

2 Систематика губок.

3 Спосіб життя і геологічне значення губок.

4 Особливості будови скелету археоцеат.

5 Спосіб життя і геологічне значення археоцеат.