Основи палеонтологiї

МЕТОДИ ICТОРИЧНОI ГЕОЛОГIЇ

Предметом iсторичної геологiї є геологiчна iсторiя розвитку Землi.

Видiляють чотири етапи в розвитку науки геологiї. У перiод першого пiдготовчого етапу накопичуються знання i йде їх систематизацiя.

Другий етап - фундаментальний. Заключається він у використаннi решткiв вимерлих органiзмiв для встановлення вiдносного вiку гiрських порiд. Ж..Кюв'є висуває теорiю катастроф, згідно з якою розвиток рослинного i тваринного свiту на Землi вiдбувається через свiтовi катастрофи, коли одні види вимирають, а iншi з'являються.

Цi iдеї заперечує Ч. Дарвiн, який висуває теорiю еволюцiонiзму - переходу вiд одних форм до iнших, вищих.

Ч. Лайєль висловлює iдею аналогічності процесів, які відбувались у давнину, до процесiв, якi вiдбуваються тепер - принцип сучасного актуалізму.

У 1838 р. швейцарець А. Гресслi висуває вчення про фацiї, де пiд фацiєю він розуміє ділянку пласта, яка вiдрiзняється вiд сусiдньої дiлянки за умовами утворення. На базi цього вчення геологи дiстали можливiсть вiдновлювати палеогеографiю минулих епох. У кiнцi (1873 р.) XIX ст. виникає вчення про геосинклiналi та платформи.

Третiй етап називають критично-революцiйним. Йде критика основ геологiї першого та другого етапiв (50-60 роки XX ст.).

Четвертий етап (сучасний) - забезпечення точних прогнозiв пошуків корисних копалин. З цiєю метою вивчаються палеогеографiчнi умови, якi дозволяють вiдтворити географiчну обстановку на той час, прослiдкувати змiни, якi вiдбулись за минулий перiод i спрогнозувати рухи, завдяки яким вiдбулися змiни, i результати до яких вони привели.

Пiд тектонiчними рухами розумiють рухи, пов'язанi з перемiщенням матерiалу Землi i якi призвели до змiни форм залягання гiрських порiд. Вивчення тектонiчних рухiв є важливою задачею iсторичної геологiї. Icyють методи вивчення вертикальних i горизонтальних рухiв. Давнi рухи вивчають за допомогою методiв товщин, фацiй i формацiй.

Метод товщин

Метод товщин заснований на уявленнi про компенсацiю процесiв прогинання процесами накопичення осадкiв. Тобто товщина накопичення вiдкладiв відповідає амплітуді прогинання данної ділянки земної кори. Будуються карти товщин відкладів вiдповiдного вiку (карти ізопахіт), за яким видiляють западини, палеопрогини, палеосклепіння. На базi цих карт будують палеотектонiчнi карти, якi вiдображають просторове розмiщення структурних елементiв у вiдповiдну епоху.

Метод фацій

Методом фацiй вивчаються фiзико-географiчнi умови давнини, а також вертикальнi рухи.

Видiляють морськi, континентальнi i лагуннi (ненормальної солоності) фації. Для визначення віку використовують палеонтологiчний критерiй. За результатами фацiального аналiзу складають фацiальнi карти i фацiальнi профiлi. На картах наносять територіальне розповсюдження різних типів фацій, виділяють області відсутності відкладів. На фацiальних картах наносять основнi елементи рельєфу земної поверхнi у вiдповiдний час, областi моря, сушi, прибережні зони, областi розмивiв і зносу уламкового матеріалу.

Метод формацій

Метод формацій базується на аналізі сумарного ефекту тектонiчних рухiв, який визначає режим розвитку великих територій земної кори. Пiд формацiєю розумiють закономiрне i природне співвідношення рiзних гірських порід, які утворилися на вiдповiднiй стадiї розвитку основних структурних зон земної кори. До формацiї входить декiлька фацiй, тому це є комплекс фацiй. Видiляють: платформнi, геосинклінальні і формації передових прогинів.

Складають формаційні колонки, на основi яких будують карти розповсюдження в просторi формацiй того чи iншого типу i формацiйнi профiлi. На основi цих побудов у даному районi видiляють платформи, геосинклiналi i орогеннi областi.

Контрольні запитання

1 Що вивчає історична геологія?

2 Значення палеонтології для визначення віку гірських порід.

3 З якими геологічними науками пов’язана історична геологія?

4 Що розуміють під тектонічними рухами земної кори?

5 Суть методу фацій.

6 Суть методу формацій.

7 Суть методу товщин.

Основи палеонтологiї

Палеонтологiя - це наука, яка вивчає органiчний свiт минулих геологiчних епох i закономiрностi його еволюції. Об'єктом палеонтології є викопні рештки вимерлих органiзмiв та слiди їх життєдiяльностi. У перекладi “палеонтологiя” - це наука про давнi iстоти.

Палеонтологiя подiляється на палеозоологiю безхребетних i хребетних та палеоботанiку.

Палеозоологiя вивчає органiчний свiт минулих геологiчних епох, палеоботанiка - рослинний, на вiдмiну вiд неозологiї i необотанiки, якi вивчають iснуючi на сьогодення тварини i рослини. Як було сказано, палеозоологiя вивчає органiчний свiт за допомогою викопних решткiв та слiдiв їх життєдiяльностi, якi знаходяться у шарах порiд земної кори i називаються скам'янілостями (процес їх утворення - фосилiзацiя).

Палеонтологiя вивчає не тільки будову i систематику органiзмiв та рослин минулого, але й вiдношення їх до навколишнього середовища, тобто екологiю давнiх органiзмiв. Ця частина палеонтологiї називається палеоекологiєю.

Але при тому, що основна мета палеонтологiї є вивчення життєдiяльностi органiзмiв i рослин в минулi геологiчнi епохи, деякi їх види iснують і сьогодні. Тому палеонтологія і неоонтологія знаходяться у тiсному зв'язку, а вивчаючи iсторiю життя на Землi, палентологія нерозривно пов'язана з iсторичною геологiєю.