Предмет і методи сучасної економіки праці.

Предмет економіки праці – це праця як доцільна діяльність людей, що завжди й одночасно є взаємодією між людиною і природою, відношенням між людьми в процесі і з приводу виробництва.

В кожний даний момент процесу праці передують матеріальні засоби виробництва, інформація, наявність професійних знань, трудовий досвід, певний тип соціально-трудових відносин. У процесі праці відбуваються вдосконалення трудових навичок і досвіду, підвищення рівня емпіричних і наукових знань, покращання засобів праці, розвиток соціально-трудових відносин, тим постійно примножуються виробничі сили праці, тобто здатність людини як робочої сили створювати зростання все більш різносторонніх матеріальних і духовних благ.

Природа соціально-трудових відносин є такою, що з їх вивченням треба враховувати постійну мінливість відносин, при чому їх перебудова посилює цю властивість.

Формування наукових засад економіки праці почалося в 20-ті роки. Великий вплив на розвиток цієї науки має Міжнародна організація праці (МОП), членом якої з 1934 р. (початку в складі СРСР) є Україна. В МОП відшліфовувався категоріальний і понятійний апарат сфери праці, відпрацьовувалися міжнародні трудові норми, здійснювалась наукова розробка і реалізація численних програм майже для всіх країн світової співдружності, в ході якої світова співдружність відпрацьовувала й освоювала одну спільну професійну мову. Важливо, що економіка праці в Україні розвивається як невід’ємна частина всієї системи економічної науки з використанням вітчизняних досліджень фізіології і психології праці, ергономіки, галузей медицини, що займаються професійними захворюваннями, соціології, трудового права, естетики праці та ін.

Важливо відмітити, що економіка праці довший час розвивалась як конкретно-економічна, а не теоретична дисципліна. Під предметом економіки в першу чергу розуміли організацію трудової діяльності, проблеми оплати, нормування, умов і продуктивності праці, планування праці й аналіз трудових показників.

Ідеї наукової організації праці (НОП), що зародилися в 20-ті роки довший час були основними напрямками розвитку економіки праці як науки і навчального предмета. В 60-ті роки в радянській теорії і практиці отримали розвиток дослідження, присвячені проблемам формування, розподілу і використання робочої сили, її планування в масштабах підприємства і всього суспільства.

Важливо, що одні й ті ж категорії, поняття і терміни в соціалістичній і ринковій економіці праці часто відображували різні за соціально-економічною природою явища. Ідеологізація економіки праці була суттєвою. Та все ж ця наука розвивалася в термінах, прийнятих світовою співдружністю, мала в собі раціональні, конструктивні позитивні знання, що відображували об’єктивні причинно-наслідкові зв'язки в трудових відносинах, забезпечувала відпрацювання сучасних знань в галузі економіки й організації праці.

Проблеми економіки праці умовно можна розділити на три блоки:

1. Технологія планування персоналу, нормування праці, розробка тарифних сіток т. ін.;

2. Філософія виміру продуктивності праці, концепція охорони і безпеки праці т. ін.;

3. Соціальне партнерство, трудові конфлікти, ринок праці.

Сучасна економічна думка не пропонує ні для дослідження ні для навчання одномірної, непротирічивої, “моністичної” базової економічної теорії. Сталася зміна загальнотеоретичного базису економічної науки. Питання економіки праці зачіпаються при вивченні макро- та мікроекономік. Принциповим для розвитку сучасної економіки праці є те, що соціальні трудові відносини в соціальній ринковій економіці різко підвищують рівень складності теоретичних і практичних знань у галузі економіки праці. Через необхідність об’єктивного відображення в них інтересів (часто суперечливі) суб’єктів соціального партнерства. Тому важливо, щоб економіка праці не перетворилась на служку тільки одному з них, не переслідувала його відомчі інтереси.

При вивченні нами курсу економіки праці є важливим врахування досягнень світової науки про соціально-трудову сферу і зарубіжної педагогічної практики. Однак при цьому не може бути й мови про сліпе копіювання. Досвід вивчення економіки у вищій школі показав, що теоретична концепція, яка є відірваною від реальної дійсності, побудована на прикладах економіки інших країн, не дає повноцінного освоєння сучасного економічного знання, а отже, і не сприяє підготовці повноцінних спеціалістів. Прикладом такого є спроба побудови моделей вітчизняного ринку праці на засадах досвіду розвинутих країн: в пропонованих моделях автори в якості еталону для українського ринку праці одночасно пропонують - ефективність соціального партнерства і соціального захисту трудящих на ринку праці Швеції; високу результативність роботи служб зайнятості і центрів професійної освіти в Німеччині та Франції; гнучкість відносин найму та звільнення, яка є на ринку праці у США.