Людина, економіка, праця

В системі ринкових відносин одне з особливих місць займає ринок праці Праця основний фактор виробництва. На ринку праці зіштовхуються інтереси працездатних людей та роботодавців (державні, муніципальні, суспільні та приватні організаційні структури.) Відносини, що складаються на цьому ринку, носять яскраво виражений соціально-економічний характер, вони зачіпають насущі проблеми більшості населення країни. Через механізм ринку праці встановлюються основи зайнятості населення і оплати праці. Суттєвим наслідком процесів, що відбуваються на ринку праці, стає безробіття – на загал негативне, але закономірне явище суспільного життя країн з ринковою економікою.

Зайнятістьнаселення становить необхідну умову для його відтворення, так як від неї залежить рівень життя людей, витрати суспільства на підбір, підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації, на їх працевлаштування, на матеріальну підтримку людей, що позбулися роботи. Тому такі проблеми, як зайнятість населення, безробіття, ресурси для трудової діяльності і, в цілому ринок праці, актуальні для економіки країни і є предметом функціональної дисципліни – економіки ресурсів для праці, яка у свою чергу становить частину більш загальної дисципліни – економіки праці, що вивчає закономірності функціонування праці та її ефективності.

Праця є основою існування людини, визначає її місце в суспільстві, служить однією з найважливіших форм самовираження і самоактуалізації, тому вона повинна бути організованою таким чином, щоб активно відображувати ці особливості людини, забезпечувати відповідну співмірну винагороду.

Особливості праці як об’єкту дослідження і вивчення полягають у тому, що:

1. Праця – це спрямована діяльність людей для створення благ і послуг, яка повинна бути ефективною, раціональною, економно-організованою;

2. Праця є одною з основних умов життєдіяльності не тільки окремого індивіда, але і суспільства в цілому, фактором функціонування будь-якої організації (підприємства);

3. Праця не може розглядатись як товар, оскільки товаром є не вона сама, а послуга праці і, нарешті, в процесі праці формується система соціально-тудових відносин, які становлять стрижень суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, фірми й окремих індивідів.

В умовах докорінної ломки системи суспільних відносин найбільш суттєві перетворення відбуваються в соціально-трудовій сфері, викликаючи закономірне в таких випадках протистояння основних суб’єктів цих відносин. Ймовірно, саме тому жодна зі сфер економічного життя нашої держави не піддається такій жорсткій критиці, як соціально-трудові відносини. Цьому сприяв ряд факторів, серед яких можна виділити традиції державного патерналізму (“батьківського піклування”), що панували на протязі довгих років, безальтернативність розвитку у напрямку, вказаному “офіційною” моноекономічною теорією, спрощена система оцінки стану соціально-трудової сфери і т.д.

В цих умовах не появляються сумніви щодо необхідності формування нової системи соціально-трудових відносин, що повинно знайти відображення і у сучасному розумінні особливостей праці як об’єкту дослідження і вивчення, а також у трактуванні предмету і методу сучасної економіки праці як науки.