Прибуток, його форми та функції.

Величина доходу підприємця, як і власників інших ресурсів, визначається граничним продуктом такого ресурсу як підприємницький хист. Винагорода, яку отримує підприємець, набуває форми підприємницького доходу, або прибутку. Прибуток – це винагорода підприємця за його організаційні здібності, управління виробництвом, інновації і ризиковий характер діяльності.

Розрізняють бухгалтерський, економічний та нормальний прибуток.

Щоб їх визначити необхідний валовий дохід. Валовий дохід (TR) – це виручка від виробництва і реалізації певного обсягу продукції. Він визначається за формулою:

TR = P*Q, де

Р – ціна товару;

Q – кількість виробленої та реалізованої продукції.

Бухгалтерський прибуток – це різниця між валовим доходом, отриманим від реалізації товарів і послуг, і сумою бухгалтерських (явних) витрат на виробництво і реалізацію цих товарів і послуг.

Пб = TR – ТС, де

Пб – прибуток бухгалтерський;

ТС – сукупні явні витрати.

Економічний прибуток – це різниця між валовим доходом і сумою усіх економічних (явних і неявних) витрат виробництва.

Нормальний прибуток – це мінімальний дохід, який дає можливість підприємцю здійснювати виробництво без збитків і залишитися в галузі. Він визначається як сума всіх мінімальних потенційних доходів, що є втратами від альтернативних варіантів використання можливостей підприємця, тобто, це альтернативні, або неявні витрати. Нормальний прибуток дорівнює сумі економічних витрат.

Прибуток, одержаний за всіма видами господарської діяльності фірми, становить балансовий прибуток. Він характеризує кінцевий фінансовий результат виробничої і невиробничої діяльності підприємства. Із балансового прибутку сплачують податки, проценти за кредит та інші неподаткові обов’язкові платежі.

Чистий прибуток – це та частина прибутку, що залишається після сплати обов’язкових платежів. Чистий прибуток є джерелом розширення і розвитку виробництва, поповнення страхових і резервних фондів, виплати дивідендів по акціях та процентів по облігаціях, задоволення соціальних потреб і стимулювання праці працівників. Отже, частина чистого прибутку розподіляється між співвласниками підприємства, із нього сплачують дивіденди, відсотки по облігаціях, а все, що залишається, становить нерозподілений прибуток.

Нерозподілений прибуток залишається в розпорядженні підприємства і використовується для інвестування виробництва, тобто є джерелом розширення, вдосконалення, оновлення виробництва.

Ефективність господарської діяльності підприємства виражають за допомогою рівня прибутковості або рентабельності.

Джерела прибутку:

· раціональне поєднання та ефективне використання виробничих ресурсів;

· зниження витрат праці та капіталу в розрахунку на одиницю продукції;

· запровадження у виробництво впроваджень НТП, інноваційність та ризик господарської діяльності;

· прискорення оборотності коштів підприємства;

· наявність певного ступеня монопольної влади.

Функції прибутку:

v первинна, рушійна сила виробництва;

v засіб (інструмент) до ефективного використання ресурсів і їх розподілу серед альтернативних видів виробництва;

v прибуток є одним із засобів розподілу національного доходу;

v прибуток стимулює нововведення та інвестування підприємствами.