Економічна суть грошей

Гроші слугують не тільки засобом взаємодії товаровиро­бників, а й визначають ефективність функціонування господарсь­кого механізму суспільства. Тому категорія «гроші» - це супертовар, що має загальноекономічне навантаження.

Нині грошима називають усе, що є носієм купівельної спроможності і приймається як плата за товари й послуги..

Для цього вони повинні мати наступні властивості:

а) стабільність;

б) портативність;

в) зносостійкість;

г) однорідність;

д) подільність;

є) пізнаваність.

Суспільне призначення грошей - бути засобом обігу і но­сієм капіталу. Як посередник гроші прискорюють рух товарів до спожива­чів на еквівалентній основі.

Гроші

Гроші як носії капіталу перетворюються у засіб нагрома­дження вартості та її продуктивного використання у виробництві з метою самозростання у формі позичкового капіталу. Рух грошей для забезпечення зростання вартості реалізується у формулі:

Г - Т – Г`.

Самозростання в процесі замкненого руху стає можли­вим, якщо гроші використовуються як промисловий чи торговий чек, капітал, різниця (Г - Г) становить величину інтенсивності приросту. Ви­користання грошей як капіталу суттєво збільшує роль грошей в економічному житті суспільства. Водночас воно не обмежує їх ви­користання як грошей у функціях міри вартості і засобу обігу.

Отже, відмінності між грошима як, власне, гроші і гроши­ма як капітал досить умовні. Вони стосуються переважно призна­чення грошей в процесі використання економічними суб'єктами.

Сталість сучасних грошей спирається не на золотий за­пас, а визначається їхньою обмеженою кількістю в обігу. Якщо па­перові гроші не володітимуть властивістю рідкості, то їх цінність зменшиться.

Отже, сучасна економічна теорія сутність грошей визна­чає їх функціями, а вартість тим, як добре гроші виконують свої функції та наскільки обмежена їх кількість в обігу.

Функції грошей

Гроші, обслуговуючи рух вартості в процесі суспільного відтворення, здатні набувати різноманітних форм і виконувати чи­сельні види роботи. Слід надавати концепції п'яти грошових функцій.

.

Роль грошей як міри вартості полягає у їх здатності ви­мірювати вартість товарів та їх цін, що робить усі товари співмірними. Як засіб обміну вони використовуються для купівлі товарів і послуг. У функції нагромадження гроші використовуються як ак­тив, що після продажу товарів зберігає купівельну силу на майбу­тнє. Як засіб платежу гроші функціонують в системі боргових пла­тежів у формі кредитних грошей - векселів, банкнот; і реальних грошей - золота, монет, паперових грошей. Як світові, гроші вико­ристовуються у міжнародних розрахунках.

Першою і найважливішою є функція міри вартості. Вона означає здатність грошей вимірювати вартість усіх товарів і висту­пати посередником у визначенні ціни, забезпечувати еквівалент­ність обміну, робить товари співмірними. Але товари стають співмірними між собою за допомогою грошей тому, що як і повноцінні гроші мають однакову основу - абстрактну суспільно-необхідну працю. Тому грошовий вираз вартості товару - ціна - є лише іде­альною формою вартості. Ціну може мати лише той товар, який знаходиться у відносній формі вартості. А самі гроші ціни не ма­ють, їх вартість визначається купівельною силою, що знаходить свій вираз у абсолютній кількості товарів, які можна придбати за дану грошову одиницю. Вивчаючи функцію грошей як міри вартості, необхідно висвітлювати новітні поняття сучасного масштабу цін, в основі якого нині лежить не вагова цінність грошового металу, а певна частка товарної вартості, пропорційно якій здійснюється вимірю­вання вартості кожного товару. За допомогою законодавчо закріп­леного масштабу цін ваговий вимір вмісту грошей став непотріб­ним.

Оскільки гроші одночасно є загальним еквівалентом об­міну товарів, то функція засобу обігу невіддільна від міри вартості.

В процесі обміну товарів гроші виконують такі дії:

1) посередницьку, за допомогою якої товари доставляються від виробників споживачам;

2) об'єднуючу, в процесі якої всі акти обміну об'єднуються в процес реалізації товарів та їх цін;

3) засобу загальної купівельної спроможності.

Крім грошей, загальною споживною вартістю володіє та­кож золото.

Грошова маса формується на засадах кредиту. При цьому гроші діють одночасно і купівельним засобом і засобом платежу. Якщо ж у формулі Т - Г - Т настає розрив, то гроші вико­нують функцію платежу. Це трапляється тоді, коли продаж товару може бути відокремленим в часі від отримання грошей. У визначенні ціни вони функціонують ідеально як міра вартості, але не виконують функцію засобу обігу. Це можна зобразити так:

Т <=> W(кредит)

W<=> Г (розрахунок)

Як засіб платежу гроші можуть діяти також у всіх інших випадках, коли немає безпосереднього обміну товарів на гроші і вони виступають у формі самостійної мінової вартості. При цьому характерними ознаками платіжної функції грошей є однобічний рух і наявність розриву у часі між передачею товару покупцеві і отриманням грошей продавцем та розрахунок реальними гроши­ма.

Властивості грошей бути загальним еквівалентом робить їх загальним втіленням суспільного багатства, яке товаровиробни­ки прагнуть нагромаджувати. Найчастіше функцію нагромадження або засобу утворення скарбів гроші виконують тоді, коли продаж (Т - Г) не супроводжується актом купівлі. Тоді гроші вилучаються з обігу і зберігаються з метою нагромадження та збереження варто­сті у разі повернення їх в обіг. Гроші виконують функцію засобу нагромадження, якщо вони є фінансовим активом. Отже, нагромадження є необхідним елементом суспіль­ного відтворення. Невиконання паперово-кредитними грошима цієї функції веде до кризових потрясінь у національній економіці, а дану функцію національних грошей перебирає якась стабільна іноземна валюта.

Функція світових грошейвиникла на етапі зростання інтернаціоналізації виробництва, формування інтернаціональної вартості товарів і розширення міжнародного товарного обміну. За своєю суттю вона узагальнює властивості грошей, опосередкує усі форми міжнародного обміну, робить світові гроші загальною мі­рою вартості, загальним купівельним засобом і засобом перене­сення багатства з однієї країни до іншої. Як міжнародний еталон вартості світові гроші визначають світові ціни. Особливість міри вартості при цьому полягає у здатності світових грошей інтернаціональну вартість визначати безпосередньо через національний масштаб цін або ж опосередковано через валютні курси.

Форми грошей

Сучасна ринкова економіка діє на основі різних форм грошей, виникнення яких пов'язане з тривалим розвитком функцій грошей і суспільного обміну. За критерієм матеріально-речового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінних і неповноцін­них.

Повноцінниминазивають гроші, що виготовлені з това­ру, мають однакову внутрішню вартість у сфері обігу і за умов пе­реходу у скарб. Ви­хідною формою повноцінних грошей стали товарні гроші.

Товарні грошіздатні виступати загальним еквівалентом тому, що на їх виготовлення затрачено суспільну працю. Вони од­наково здатні слугувати для безпосереднього споживання і для виміру вартості іншого товару та знаряддям обміну.

Види грошей класифікують на основі різних підходів та критеріїв. Залежно від форми розрізняють два види грошей:

Неповноцінні гроші- це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Основними їх формами є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов'язання), банківські зобов'язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші.

Кредитні гроші- це гроші особливого типу, що не роз­мінні на золото, а в обіг випускаються центральним (національ­ним) банком як банкноти. На основі банкнотного обігу грошей ви­никають банківські депозити (депозитні гроші), що стають базою чекового обігу.

Паперові гроші- нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділя­ються нею примусовим курсом та законодавчо закріпленим обов'язком приймати у всіх видах платежів. Оскільки паперові гроші відірвані від вартості і реальних потреб обороту та емітуються державою для покриття бюджетного дефіциту, то їх ще на­зивають декретними, або казначейськими грошима.

Кредитні гроші за час свого існування набули таких еволюційних форм: векселя, банкноти, чека, депозитних і електронних грошей.

Вексель - це абстрактне письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразку, за яким одна сторона ділової угоди зобов'язується сплатити іншій певну суму грошей у вказаний термін.

Банкнота - вексель банка, що виписаний під придбані в своє розпорядження векселі приватних осіб.

Чек- встановленої форми грошовий документ, який міс­тить безумовний наказ власника рахунку (чекодавця) у кредитно­му закладі про виплату тримачеві чека вказаної суми. Чек виникає із правового стану власника депозиту і може використовуватися юридичними і фізичними особами для забезпечення безготівкових розрахунків, одержання готівки тощо.

Депозитні гроші- різновид кредитних грошей, що не мають речового виразу та існують лише у вигляді записів на раху­нках у банках.

Дебетові картки- це сучасні платіжні інструменти, які випускаються фінансово-кредитними установами. Дебетові картки надають власникові депозитного вкладу оперативну можливість здійснювати трансакційні операції з власного банківського рахунку та користуватися іншими послугами.

Електронні гроші- умовна назва грошових засобів, які використовуються їх власниками за допомогою електронної сис­теми банківських послуг. Основними компонентами функціонування системи електро­нних грошей є банківські автомати-касири, кредитові й дебетові картки, електронні системи розрахунків у торгівельній мережі, електронна система обслуговування вдома тощо.

Кредитна картка- іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, що видається вкладникові банку для безготівкової оплати придбаних ним товарів чи послуг. Умовою отримання кредитної картки є платоспроможність клієнта. Кожна картка видається з встановленням ліміту кредитування, переважно безкоштовно чи за невелику плату. Від операцій з кре­дитними картками банк отримує дохід, який складається з комісії при оплаті рахунків за відпущені товари, щорічної плати клієнтів за кредитні картки, якщо вона є, і відсотків за кредит, що надається власникові картки в межах ліміту кредитування.

Тема 2