Поняття якості та її забезпечення за допомогою договору у зарубіжних країнах

У зарубіжних країнах застосовується поняття «комерційна якість». Згідно зі ст. 14(6) англійського Закону про купівлю-продаж товарів 1979 року «товари будь-якого виду мають придатну для продажу якістю, якщо відповідають цілям, для яких това­ри даного роду звичайно купуються, як того можна розумно очікувати з урахуванням будь-якого стосовних до них опису, ціни (якщо вона має значення) і всіх інших наявних обставин». Термін «mеrсhаntаblе gualite» (якість товарів, придатна для продажу або комерційна якість) одержав легальне закріплення і в інших законодавчих актах Великобританії. Аналогічне визначення «mеrсhаntаblе gualite» є, наприклад, у ст. 4 (9) Закону про передачу майна і послуги 1982 року. Однак, слід зазначити, що даний термін не завжди і не повною мірою може виразити дійсні вимоги до якості товарів, крім того, даний термін зазнає критики у закордонних правознавців. Відповідно до висновків Правових комісій у робочій книзі «Продаж і передача майна» (1983 р.), основний недолік словосполучення «mеrсhаntаblе gualite» полягає в тому, що воно зосереджує увагу на проданому товарі, що відповідає розумному призначенню, у той час як відсутня яка-небудь ясність щодо інших показників якості (зовнішній вигляд, свобода від незначних дефектів, безпека). Тобто цілком може виникнути ситуація при якій, товар має явні незначні дефекти, однак він придатний для розумного використання за призначенням: автомобіль можна використовувати для пересування, пральну машинку можна використовувати для прання.

Цивільний кодекс Квебека в главі першій титулу другого «Про продаж» ст. 1726 говорить про те, що продавець зобов'язаний гарантувати покупцеві, що майно і його приналежності на момент продажу позбавлені схованих недоліків, які роблять його непридатним для цілей для яких майно призначалося, або таких, що зменшують його корисність до такого ступеня, що покупець не купив би його або не заплатив би таку високу ціну, якщо б він був обізнаний про них. Ст. 1732 встановлює, що сторони можуть установити в договорі додаткові, порівняно з передбаченими законом, зобов'язання за гарантіями, зменшити їхні наслідки або взагалі виключити їх, але ні в якому разі продавець не може ви­ключити відповідальність за особисту вину.

Як бачимо, мова йде про можливе зменшення наслідків зо­бов'язань за гарантіями, але ніяк не якості реалізованих товарів.

Однообразний торговий кодекс США у ст. 2-314 зазначає, що при укладанні будь-якого договору купівлі-продажу в ньому є гарантія, яка мається на увазі: придатність для продажу; торговельний звичай. Так, якщо продавець є комерсантом, що торгує товарами даного роду, у договорі продажу передбачається наявність якої мається на увазі те, що товар придатний для продажу. Придатність товару для продажу означає принаймні наступне:

1) може, не викликаючи заперечень, бути предметом торгівлі за описом, що міститься в договорі;

2) повинен, якщо він є товаром, визначеним родовими ознаками, мати справедливу середню якість у межах опису;

3) повинен бути придатні для звичайного використання;

4) повинен бути, у межах відхилень, припустимих угодою, однакового роду, якості і кількості відносно кожної одиниці, що поставляється, та відносно всієї кількості;

5) повинен бути відповідно покладений, упакований і маркірований, як цього потребує угода;

6) повинен відповідати обіцянкам або твердженням, зробленим на упаковці або ярлику, якщо останні є.

Інші гарантії, які маються на увазі, можуть випливати з заведеного порядку або торговельних звичаїв.

Ст. 2-315 встановлює наявність гарантії, яка мається на увазі: придатність для визначеної мети. Якщо у продавця на момент укладання договору маються відомості про спеціальне призначення, для якого потрібен товар, що продається, і про те, що по­купець покладається на досвід або судження продавця при виборі або наданні відповідних товарів, вважається, що існує гарантія, яка мається на увазі, про те, що товари відповідають такому призначенню.

Знову ми бачимо ті ж недоліки, що і в англійському законодавстві, мова йде тільки про звичайно пропоновані вимоги, хоча цілком можливо, що під звичайно пропонованими вимогами законодавець передбачає вимоги, встановлені нормативно-технічною документацією.

Формула «звичайно пропоновані вимоги» зазнає критики не тільки іноземними правознавцями. Варто погодитися з думкою Л.Б. Гальперина і Г.Ф. Деревянко, які вважають, що формула «звичайно пропоновані вимоги» не дає досить чітких критеріїв визначення якості предмета в договорі купівлі-продажу.

У цьому зв'язку видається більш досконалим правило, передбачене Господарським кодексом України: у тих випадках, коли на товари є затверджений стандарт (ТУУ), сторони зобов'язані вказувати в договорах номера й індекси стандартів (технічних умов), що регламентують якість. При цьому, необхідно пам'ятати, що законодавство виходить з необхідності урахування індивідуальних вимог споживача до якості, тому в затверджених стандартах і технічних умовах є велика кількість диспозитивних і відсильних норм. Це дає сторонам право, наприклад, у договорах постачання деталізувати вимоги до якості або визначати які-небудь інші додаткові умови. Якщо стандарти і технічні умови передбачають виготовлення товарів того самого найменування різних сортів і встановлюють різні якісні характеристики для кожного сорту, то в договорі може бути визначене постачання тільки визначеного сор­ту або товарів різних сортів у процентному співвідношенні.