Форми роботи з батьками у дошкільному навчальному закладі.

Зміст роботи з родиною включає декілька напрямів: педагогічна освіта батьків, організація спільних видів діяльності дитячого закладу та сім'ї, грамотна організація сімейних прогулянок, екскурсій та педагогічний вплив на батьків через дітей. Питання організації взаємодії потрібно здійснювати за такими напрямами:

- взаємодія сім'ї та педагогічного колективу;

- взаємодія дітей і вихователів;

- взаємодія дітей, батьків, педагогів.

Взаємодія родини та дошкільного закладу може бути забезпеченавикористанням різних форм організації співпраці з батьками. Так. Н. Козак виділила наступні форми роботи родини та дитячого закладу:

1. Індивідуальні (відвідування дітей вдома, телефонний зв'язок, консультації).

2. Наочно-письмові (батьківські куточки, тематичні стенди, ширми,
тематичні виставки, анкетування, родинні газети).

3. Групові (консультації, клуби взаємодопомоги, вечори питань та відповідей, практикуми, зустрічі з цікавими людьми).

4. Колективні (батьківські конференції, тематичні зустрічі за круглим столом, дні відкритих дверей, спільні свята та змагання).

Цю класифікацію можна вважати умовною, оскільки кожен дошкільний заклад, кожна родина має свої пріоритети у вихованні дітей.

Аналіз літератури та діяльності дитячих навчальних закладів дає можливість па необхідність пошуку нових ефективних форм організації спільної роботи батьків та вихователів, з метою досягнення якісних результатів в галузі виховання дітей дошкільного віку.

Серед традиційних форм можна виділити батьківські збори, куточки для батьків, дні відкритих дверей, ранкові та вечірні бесіди з батьками.

На сучасному етапі психологи, педагоги, науковці висувають та впроваджуютьнові ідеї педагогічної взаємодії вихователів та батьків, збагачують новими підходами традиційні форми співпраці. Серед новітніх можна виділити наступні: листування або ведення щоденника дитини; укладання договорів між дитячим закладом та батьками, де визначаються обов'язки сторін; відвідування дітей вдома; свята, розваги, конкурси із "залученням батьків як до організації, так і до участі у них; анкетування; сімейні прогулянки та екскурсії; залучення батьків до життя дитячого дошкільного закладу; домашні завдання; виставки робіт, колекцій; консультації; підвищення педагогічної культури батьків.

Всі ці форми роботи можуть бути використані при формуванні у дітей дошкільного віку основ екологічної культури, свідомого відношення до збереження рідної природи та всього живого.

Окрему увагу слід приділити педагогічній освіті батьків,яка включає, по-перше, педагогічні знання, що дають уявлення про розвиток дитини, її вікові особливості та про основні завдання екологічного виховання; по-друге, психологічну та педагогічну компетенцію, тобто здатність розуміти потреби дитини, вміння аналізувати свою власну поведінку та вчинки дитини.

Це пов'язано з тим, що дуже часто батьки не вміють і не знають як виховувати дитину, не приділяють їй належної уваги або взагалі ігнорують. Враховуючи обмеженість часу у батьків, їх зайнятість на роботі, вихователь повинен організовувати батьків для проведення спільної з дітьми діяльності. Отже, педагогічна освіченість батьків з питань екологічного виховання являється одним із головних напрямків роботи в дитячому садку.

На думку Г. А. Ягодіна, робота з родиною не менш важлива і більш складна, ніж з дітьми.

Сім'я впливає на формування у дитини екологічних знань та уявлень. Основи морального і екологічного виховання закладаються у родині в період раннього дитинства. Цікавим є те, що у батьків уже сформований екологічний світогляд, тому часто виникають протиріччя між вимогами дошкільного закладу та уявленнями батьків. Порушення єдності вимог між сім'єю та вихователями робить екологічне виховання неефективним. Дитина не може зрозуміти як правильно їй чинити, і це викликає певний дискомфорт.

Робота з батьками повинна носити постійний та безперервний характер. Екологічна інформація, яку пропонують батькам, повинна бути особисто значимою. Дослідник Н. Рижова виділяє 4 компоненти в екологічній освіті родини; пізнавальний,що містить знання про оточуюче середовище та здоров'я дитини, розвиток дитини через знайомство з довкіллям, методика ознайомлення дитини з навколишнім світом, стан оточуючого середовища у місті, районі, країні; ціннісний( значення природи у житті людини, людини є частиною природи, природа являється універсальною цінністю для людини, формування розумних потреб); нормативний,де батьки повинні знати правила поведінки під час відпочинку серед природи та норми екологічної безпеки, знати потреби дитини у спілкуванні з природою; діяльний(батькам слід брати участь у природоохоронних акціях спільно з дітьми, екскурсіях, святах, виконанні домашніх завдань та ін.)

Педагогічну пропаганду серед батьків слід вести протягом всього перебування їхньої дитини в дитячому садку. При цьому слід враховувати освіту батьків, їхній культурний рівень, життєвий досвід, громадські позиції. Велике значення має також і те, в повній чи неповній сім'ї виховується дитина, спосіб життя, традиції, хто домінує в родині батько чи мати, форма спілкування між собою членів сім'ї.

Таким чином, неможливо здійснювати екологічне виховання дитини не знаючи умов її життя вдома. Вихователю бажано відвідати родину, поспілкуватися з усіма членами сім'ї. Це допоможе краще зрозуміти особливості поведінки дитини, підкаже, які методи та прийоми виховання використовувати дитячому садку.

Під час таких візитів педагог повинен виявляти особливу делікатність, педагогічний такт. Дізнавшись щось негативне, побувавши у родині, не має право розповідати про це всім, виносити за межі дошкільного закладу. Позитивний досвід, навпаки, вихователю слід поширювати, використовувати у своїй роботі, залучати різні методи та прийоми.

Відвідування сім'ї може бути цільовим: при підготовці до батьківських зборів або з метою надання педагогічної допомоги. Відразу після відвідання родини вихователь повинен продумати, якщо в цьому є потреба, характер роботи з дитиною та батьками, тематику подальших бесід та консультацій.

Дієвим засобом успішного екологічного виховання с спільна діяльністьдітей і вихователів у дитячих садках, а також батьків і дітей у родині. Можна давати батькам завдання для виконання разом з дитиною. Спільна діяльність зближує родину, дає змогу краще пізнати дитину, збагатити свої знання. Дуже часто батьки не знають назв рослин, тварин, причини виникнення природних явищ.

Дітям можна запропонувати виконати вдома різні досліди з водою, повітрям та відповісти на поставлені питання. Можна давати домашні завданняна довготривалий період та під час поїздки дитини з батьками, також запропонувати певні домашні завдання за явищами та об'єктами природи по дорозі в дитячий садок.

Пересаджування квітів, досліди з рослинами - такі завдання сприятимуть формуванню інтересу до вивчення рослин, впливатимуть на бережливе ставлення до всього живого.

У багатьох родинах є городи. Старшим дошкільникам батькам слід виділити свою ділянку, де діти зможуть проводити свої досліди, вирощувати рослини, доглядати їх.

Дітям дошкільного віку треба пояснювати причину виникнення різноманітних природних явищ під час проведення нескладних дослідів та дій. Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючу силу, бо знання, які набувають діти мають особливу доказовість. Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльність. Під час дослідів дитину слід знайомити з доступними для неї явищами. Не можна проводити з дітьми дослідів, у результаті яких гинуть зі істоти.

Домашні завдання наближають батьків до життя дитини у дитячому садку, ознайомлюють зі змістом екологічного виховання, способами виконання завдань з охорони природи. Крім того, дають можливість залучити

батьків до співучасті у пізнавальній діяльності дитини.

Коли батьки виконують домашнє завдання, вони повинні пам'ятати, що праця має практичний характер і для дитини важливо отримати результат.

Отже, спостереження, нескладні досліди, вирощування квітів можуть бути цікавою формою роботи при активному ставленні батьків до запропонованих завдань. Батьки повинні усвідомити, коли дитина сама турбується про живу істоту чи рослину, вона набуває морального досвіду і ;відомо намагається берегти природне середовище.