Урбаністичне ландшафтознавство

Урбанізація (з лат. urbanus - міський) - це інтенсивний розвиток
міст, який супроводжується концентрацією населення і багатоповерхо-
вою забудовою території. У територіальній організації суспільства міс-
там належить визначальна роль. В Україні інтенсифікація урбанізацій-
них процесів виявляється перш за все у зростанні великих міст. У міс-
тах України проживає більше 67 % населення і зосереджено понад 75 %
основних промислових підприємств.

Дослідження ландшафтних факторів і умов розвитку великих
міст, розробка принципів і методів ландшафтознавчого аналізу для
містобудування становлять зміст нового напрямку ландшафто-
знавства — урбаністичного ландшафтознавства.

Методологічною засадою урбаністичних ландшафтознавчих дослі-
джень є уявлення про урбанізовані ландшафти як складні природно-
антропогенні системи, що поєднують у собі природні, природно-
антропогенні та антропогенні (техногенні) елементи, які утворюють
різноманітні за структурою, функціями та динамікою комплекси. Урба-
нізована територія (мал. 18), з погляду ландшафтознавства, являє со-
бою складну природно-антропогенну систему, де динамічно взаємоді-
ють три основні підсистеми: 1) природна, що являє собою поєднання
різною мірою змінених природних геосистем (антропогенних модифі-
кацій); 2) техногенна, яка представлена міською забудовою, транспорт-
ною та інженерно-промисловою інфраструктурою; 3) соціальна, яку
складає населення. Природні і природно-антропогенні міські ландшаф-
тні комплекси топологічного або локального рівня, а також штучні
елементи міського середовища (житлові, промислові та промислово-
побутові будівлі, асфальтові або бетонні покриття, штучні насадження
тощо) є об"єктом дослідження урбаністичного ландшафтознавства.
Предметом вивчення є структура цих територіальних систем,

особливості їх формування й функціонування, можливості
використання та

охорони. Кінцевою метою досліджень міських ландшафтів є розробка
рекомендацій по оптимальній організації міських ландшафтно-
техногенних комплексів без суттєвого порушення природних систем, з
гармонією у взаємодії природних і техногенних територіальних систем.

Урбаністичне ландшафтознавство вивчає властивості міської тери-
торії шляхом її розчленування на ділянки з різною забудовою, морфо-
логією, функціями. Ці специфічні природно-антропогенні системи
К.І.Геренчук розглядав як своєрідні ландшафтно-архітектурні ком-
плекси, які класифікуються за будівельними та архітектурними крите-
ріями [56], а О.Ю.Дмитрук [97] називає ландшафтно-архітектурними
системами міста (ЛАС). їх набір і властивості обумовлені як особливо-
стями первісних природних комплексів, так і властивостями техноген-
них комплексів, а також характером їх взаємодії.

Більш докладно про принципи, методику і конкретні приклади до-
слідження міських ландшафтних комплексів можна дізнатись з робіт
[97; 113; 139; 166; 203; 301-302; 336].