Розвиток ландшафтів

Якісні, незворотні зміни ПТК, які супроводжуються перебудовою структури ПТК, називаються розвиткомабо еволюцією

Ландшафтів.

Динамічні зміни в ПТК характеризуються періодичністю і зворот-
ністю а еволюційні - спрямованістю і незворотністю. Під незворотні-
стю еволюційних змін розуміють обов'язкову і незворотню зміну влас-
тивостей ПТК у ході його еволюції, на відміну від динамічних змін, які
є лише сукцесіями і не виходять за межі притаманних цьому ПТК влас-
тивостей. Окремі цикли динамічних змін в ПТК можна порівняти з вит-
ком спіралі. Кожний новий виток просовує ПТК в поступальному русі.
Поступальний рух або спрямованість еволюційних змін є
обов'язковою умовою розвитку будь-яких природних систем. Під нею
розуміють етапність еволюційних змін, тобто властивість історії розви-
тку поділятися на окремі самостійні відрізки часу - етапи. Кожний етап
- це окремий цикл динамічних змін, виток спіралі. В регіональному
ландшафтознавстві це питання досліджувалося В.О.Ніколаєвим [222],
який шляхом палеогеографічних реконструкцій виділив окремі етапи
розвитку азіатських степів СРСР. Ще докладніше це питання вирішив у
палеоландшафтознавстві М.Ф.Веклич [33]. Він обгрунтував хронологі-
чну схему із 16 палеогеографічних етапів. Вони різні за розміщенням
зональних типів ландшафтів і різні за тривалістю, але характеризують-
ся однаковістю фізико-географічних умов в межах своєї тривалості.

М.Д.Гродзинський [76] розглядає ще три загальні закономірності
еволюційних змін геосистем: прогресивність, довготривалість і спадко-
ємність. Прогресивність еволюційних змін він розуміє як спрямова-
ність на формування нових геосистем, а не на повторення тих, що вже
були. Але в такому розумінні ця риса лише повторює іншу - незворот-
ність, що позбавляє сенсу її використання. Довготривалість еволюцій-
них змін розуміється як властивість геосистем змінюватись лише після
того, як мине значний відрізок часу. На думку М.Ф.Веклича [33], три-
валість окремого еволюційного етапу не може бути меншою, ніж 500-
років, а для геосистем регіонального рівня, за В.О.Ніколаєвим
[222], вона становить декілька тисяч років. Спадкоємність еволюцій-
них змін розуміється як нерозривний зв'язок нової геосистеми з попе-
редньою. Тобто новоутворена геосистема не є чимось абсолютно новим
і поряд з новими властивостями обов'язково зберігає частину старих.

Розглядаючи це питання, Б.Б.Полинов встановив, що в кожному
ландшафті представлені різновікові елементи: реліктові, консервативні
і прогресивні. Реліктові елементи збереглися від минулих епох. Уро-
чища, які сформувалися на цих елементах, вказують на попередню іс
торію ландшафту. Реліктовими можуть бути форми рельєфу (напри-
клад, льодовикові), елементи гідрографічної сітки (наприклад, сухі рус-
ла річок І улоговини озер в пустелі) (мал. 7), біоценози і грунти (напри-

клад, степові угрупування з відповідними грунтами в тайзі і т. п.). Кон-
сервативні елементи знаходяться в повній відповідності до сучасних
природних умов. Вони складають значну частину морфологічних оди-
ниць ландшафту. Прогресивні елементи підкреслюють особливості
розвитку ландшафтів, відображують зміни, які в ньому зароджуються,
вказують на тенденції розвитку. Прикладом прогресивних елементів
можуть бути острівки лісу в степу, ерозійні форми рельєфу в моренних
ландшафтах і т. д. Тому І.І.Мамай [181] включає в поняття "розвиток
ландшафтів" і зворотні, і незворотні зміни ландшафтів і пропонує виді-
ляти три основні фази розвитку: 1) зародження і становлення ПТК, 2)
стійке існування і повільний розвиток; 3) припинення розвитку.

Механізм розвитку ПТК полягає в поступовому кількісному нако-

нні елементів нової структури, наприклад нових морфологічних

одиниць, і витісненню елементів старої структури, що врешті-решт

призводить до якісної зміни, тобто перетворенню одного ПТК в інший.

Відрізок часу, з початку і до кінця якого ПТК функціонує в умовах од-

нієї структури, називають віком ПТК. Вік ПТК обчислюється з того

моменту, коли в ньому склалися як геоматичні, так і відповідні до них

біотичні умови. Якщо встановити вік ПТК, можна визначити напрямок

і стадію його розвитку.

Час, за який змінюється структура, залежить від рангу ПТК. Най-
більш швидко змінюються фації. Аномально швидка зміна структури
ПТК можлива внаслідок яких-небудь стихійних (землетруси, вивер-
ження вулканів тощо) або техногенних процесів. Але раптова кардина-
льна зміна структури ПТК розглядається не як еволюційна, а як катаст-
рофічна.

З поняттям "розвиток ПТК" безпосередньо зв'язано поняття "са-
морозвиток ПТК"під яким розуміють властивість ландшафтів посту-
пово змінюватись і без впливу зовнішніх факторів внаслідок незупин-
ноі взаємодії компонентів, тобто функціонування ландшафтів. Так,
В.В.Докучаев показав, що озеро навіть при постійних стоку та інших
важливих зовнішніх умовах поступово мілішає і в кінці кінців немину-
че щезає, тобто перетворюється в комплекс іншого типу - болото, со-
лончак тощо [135]. Саморозвиток ландшафту протікає відносно повіль-
но і рідко виражений "в чистому вигляді", тому що на нього наклада-
ються зміни, які викликані зовнішніми впливами. І внутрішні, і зовніш-
ні чиннику впливу складним чином переплітаються і розділити їх буває
нелегко.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення поняття "функціонування ландшафтів". На-
звіть головні складові функціонування ландшафтів.

2. Що являє собою вологообмін в ландшафті?

3. Що являє собою мінеральний обмін в ландшафті?

4. Що являє собою газообмін в ландшафті?

5. Що являє собою енергообмін в ландшафті?

6. Що являє собою біологічний метаболізм в ландшафті?

7. Дайте визначення поняття "динаміка ландшафтів".*

Тема 6.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
І КАРТОГРАФУВАНЯ ЛАНДШАФТІВ

Основні питання:
1 Польові дослідження і картографування ландшафтів.

2. Стаціонарні та напівстаціонарні дослідження ландшафтів.

3. Дистанційні дослідження ландшафтів.

4. Комп'ютеризація ландшафтознавчих досліджень.

Рекомендована література: [11; 36; 58; 81, с. 46-56; 114;186, с. 127-
136; 201, с. 198-210; 218, с. 168-191; 232, с. 30-101; 274, с. 66-87; 347, с.

88-207]