Ландшафт як вузлова одиниця в ієрархії ПТК

У визначенні ландшафту, що було розглянуто у першому питанні
теми, підкреслюється, що ландшафт є закономірно побудованою сис-
темою локальних ПТК. З іншого боку, який у визначенні не згадується,
будь-який ландшафт одночасно є частиною ПТК більшого рангу, тобто
більших за розмірами і складніших за будовою регіональних ПТК - фі-
зико-географічних районів, областей, провінцій і країн, які являють со-
бою територіальне об'єднання або продукт інтеграції ландшафтів. Єд-
ність цих двох особливостей просторової диференціації ландшафтів
обумовлює його специфічне вузлове положення в ієрархії ПТК.

Існує дві основні закономірності просторової диференціації гео-
графічної оболонки - зональність і азональність. Зональність зумовле-
на нерівномірним територіальним розподілом тепла (сонячної радіації)
і вологи (атмосферних опадів) і проявляється у послідовній зміні ПТК у
горизонтальному або вертикальному напрямку. У якості зональних
ПТК виділяють географічні пояси і природні зони. Ландшафт, як до-
сить значна частина природної зони, несе в собі її риси і в цьому розу-
мінні є зональним ПТК. Так, наприклад, зональними ознаками Димер-
сько-Макаровського ландшафту, що розташований в межах зони міша-
них лісів, є хвойно-широколистяні ліси і дерново-підзолисті грунти, які
характерні лише для цієї зони. А зональними ознаками Трипільського
ландшафту, що є сусідом Димерсько-Макаровського ландшафту, але
розташований в межах лісостепової зони, є широколистяні ліси та
опідзолені і типові чорноземи.

Азональність зумовлена різною тектонічною, геоморфологічною і
літологічною будовою земної кори і проявляється у формуванні різних
за розмірами і складністю будови ПТК в залежності від відмінностей
тектонічної структури, рельєфу і гірських порід, незалежно від зональ-
них особливостей території. У якості азональних ПТК виділяють фізи-
ко-географічні країни, області і райони. Ландшафт є складовою части-
ною фізико-географічного району і в цьому розумінні є азональним
ПТК. Так, наприклад, Димерсько-Макаровський ландшафт сформував-
ся на моренно-воднольодовикових відкладах, а Музичанський ланд-
шафт, що є його сусідом і відноситься до тієї ж самої зони мішаних лі-
сів, - на лесових відкладах. Відрізняються вони і за рельєфом.

Ландшафт, таким чином, є продуктом формування і зональних, і
азональних чинників і являється однорідним в зональному і азонально-
му відношеннях. Ця властивість не притаманна жодному з більших за
ландшафт ПТК, складовою частиною яких він являється.

Проте однорідність ландшафту в зональному і азональному відно-
шеннях не виключає його внутрішню неоднорідність. Ландшафт є за-
кономірно побудованою системою локальних ПТК. І оскільки ланд-
шафт розчленовується на різні фації, урочища і місцевості (див. тему №
4) він, звичайно, є внутрішньо неоднорідним. Ця неоднорідність обу-
мовлюється виключно азональними факторами - поділом території на
окремі ділянки, що відрізняються за рельєфом і літологічним складом
гірських порід. Проте окремі морфологічні частини ландшафту (фації,
урочища і місцевості), як відмічав В.Б.Сочава [298], не дають повної
уяви про місцеву структуру географічного середовища і в силу цього не
можуть розглядатися як основні таксономічні одиниці в ландшафтній
ієрархії. В мозаїці фацій або урочищ ландшафту можна зустріти такі,
що не типові для даного регіону. Лише всі урочища або фації ландшаф-
ту, що взяті у сукупності, тобто як єдиний ландшафт, дають цілісну
уяву про фізико-географічну специфіку тій чи іншої території.

Приклад, що підтверджує ствердження В.Б.Сочави, знайти неваж-
ко. Так, в Димерсько-Макаровському ландшафті серед характерних для
Українського Полісся урочищ моренно-воднольодовикової рівнини зу-
стрічаються урочища лесової рівнини з опідзоленими чорноземами, що
не характерні для зони мішаних лісів, але є домінуючими для північної
частини лісостепової зони [170]. В той же час у лісостеповому Трипіль-
ському ландшафті серед домінуючих урочищ лесової рівнини з типо-
вими чорноземами зустрічаються урочища моренно-воднольодовикової
рівнини, що не характерні для лісостепової зони і сформувались біля
межі з Поліссям внаслідок впливу талих льодовикових вод [138].

Такої ж думки притримувався і М.А.Солнцев, якій відмічав, що
окремі фації і урочища не оригінальні в тому розумінні, що генетичне
сходні одиниці побудовані, в цілому, однаково і багато разів повторю-
ються у ландшафті [296]. Ця обставина має дуже велике значення, оскі-
льки дає можливість вивчати не всі конкретні фації або урочища, а ли-
ше окремих представників із кожного типу, що зустрічаються в даному
ландшафті. При вивченні більших за ландшафт регіональних одиниць,
навпроти, необхідно застосовувати індивідуальний підхід, а типологіч-
ний підхід грає вторинну роль або практично втрачає значення. Проте
маючи справу з ландшафтами, потрібно звертати увагу як на індивідуа-
льні риси кожного з них, так і на типологічні особливості різних груп
ландшафтів, у які вони поєднуються. При вивченні ландшафту, таким
чином, у найбільшій мірі поєднується обидва підходи до вивчення
ПТК і "зверху" (дедуктивний) - тобто від загального до окремого, і
знизу" (індуктивний) - від окремого до загального.

Основні властивості ПТК, їх структура, функціонування, динаміка,
еволюція найбільш повно розкриваються при дослідженні ландшафтів.
В комплексах цього рангу можна прослідкувати складні і різноманітні
потоки речовини і енергії і між вертикальними, і між горизонтальними
системами географічних зв'язків. Але, якщо первинною ланкою для
аналізу вертикальних зв'язків слугує фація, то горизонтальні зв'язки
можна виявити лише при дослідженні ландшафту як цілого [135].

Ландшафт, таким чином, займає вузлове положення на стику ПТК
регіональної і локальної розмірностей. Він є завершальною ланкою в
регіональній диференціації і вихідним об'єктом для аналізу локальних
ПТК, що його складають. Звідси слідує наступне визначення:

основною, вузловою одиницею в ієрархічній структурі ПТК є
ландшафт. Це пояснюється тим, що ландшафт, з одного боку, є
складовою частиною більших за розмірами і складніших за будовою
регіональних ПТК — фізико-географічних районів, областей, провін-
цій і країн, які являють собою територіальне об'єднання або про-
дукт інтеграції окремих ландшафтів. А з іншого боку, ландшафт
сам складається із менших за розмірами і простіших за будовою
локальних ПТК — місцевостей, урочищ. фацій.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення терміну "ландшафт" за М.А.Солнцевим.

2. Як розуміють термін "ландшафт" згідно із загальним трактуван-
ням?

3. Як розуміють термін "ландшафт" згідно із типологічним тракту-
ванням?

4. Як розуміють термін "ландшафт" згідно із індивідуальним трак-
туванням?

5. Поясніть, що таке типологічна класифікація ландшафтів і назвіть
її основні класифікаційні категорії.

6. Які показники покладені в основу виділення наступних класифі-
каційних одиниць: "відділ ландшафтів", "система і підсистема ландша-
фтів", "клас і підклас ландшафтів", "група ландшафтів", "тип і підтип
ландшафтів", "рід і підрід ландшафтів", "вид ландшафтів"?

7. Поясніть, що таке регіональна класифікація ландшафтів і назвіть
її основні класифікаційні категорії.

8. Яку одиницю територіального поділу називають основною, вуз-
ловою одиницею в ієрархічній структурі ПТК і чому?

Т е м а 4.
ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА ЛАНДШАФТІВ

Основні питання:

1 Основні поняття та положення.

2. Вертикальна або компонентна структура ландшафтів.

3. Горизонтальна або морфологічна структура ландшафтів.

Рекомендована література: [81, с. 18-20, 20-28; 135, с. 125-156; 186,
с. 42-58; 274, с. 11-16, 20-31; 347, с. 93-107]