Поняття про ландшафт

Найбільш повне визначення ландшафту належить колективу спів-
робітників лабораторії ландшафтознавства Московського державного
університету ім. М.В.Ломоносова під головуванням М.А.Солнцева [7.
с. 44]:

"Ландшафт - це генетична однорідний природний територіа-
льний комплекс, який має єдиний геологічний фундамент, один тип
рельєфу, однаковий клімат і складений із властивого тільки даному
ландшафту набору динамічно сполучених основних і другорядних
урочищ, що закономірно повторюються у просторі".

В цьому визначенні враховані всі основні особливості і ознаки, які
дозволяють розпізнавати ландшафти у природі, відрізняти їх один від
одного і від ПТК інших рангів.

Генетична однорідність території передбачає однаковість умов ви-
никнення та розвитку ПТК на всьому його протязі і обумовлює форму-
вання характерних тільки для нього властивостей і ознак. Генетична
однорідність території визначається за генезисом грунтоутворюючих і
корінних порід. Так, наприклад, алювіальні відклади обумовлюють фо-
рмування заплавних ландшафтів, оскільки вони є продуктом діяльності
річкових вод; воднольодовикові відклади - продукт діяльності талих

вод льодовика - формують воднольодовикові ландшафти; моренно-
воднольодовикові відклади - продукт діяльності льодовика і його талих
вод - формують моренно-воднольодовикові ландшафти і т. д.

Єдність геологічного фундаменту означає однаковість материнсь-
ких, тобто грунтоутворюючих, і корінних порід, оскільки саме вони,
при інших рівних умовах, обумовлюють властивості рельєфу, грунтів,
рослинності і тваринного світу. Характер материнських порід визначає
особливості не тільки окремих, індивідуальних ландшафтів, але і їх ви-
дів і родів. Без вивчення грунтоутворюючих порід не можна зрозуміти
причини відмінності різних ландшафтів ї визначити межі між ними.
Корінні породи формують різні ландшафти при однакових материнсь-
ких породах. Так, воднольодовикові піски і моренні суглинки, на яких
вони залягають, формують моренно-воднольодовиковий ландшафт.
Але ті ж самі воднольодовикові піски на озерних суглинках формують
вже інший - озерно-воднольодовиковий ландшафт. Прикладом можуть
бути територіальне поєднані Димерсько-Макаровський моренно-водно-
льодовиковий і Бородянський озерно-воднольодовиковий ландшафти в
Київській області [138].

Однотипність рельєфу забезпечується однаковістю історії виник-
нення і розвитку, клімату і материнських порід і, в свою чергу, забезпе-
чує однорідність умов зволоження, грунтів, рослинності і тваринного
світу. Рельєф вивчається не менш ретельно, ніж материнські і корінні
гірські породи, оскільки його особливості багато в чому визначають
індивідуальні риси різних ландшафтів і є наслідком гірських порід, які,
разом з кліматом і водами, його сформували. Так, заплавні і надзаплав-
ні терасові ландшафти характеризуються низовинним положенням і
загальною вирівненістю поверхні. Моренні ландшафти відрізняються
горбистістю і займають більш високе положення в рельєфі ніж, напри-
клад, зандрові (воднольодовикові). Лесові ландшафти на Поліській ни-
зовині найвищі за гіпсометричним положенням і сильно розчленовані.

Однаковість клімату - обов'язкова умова однорідності природних
умов в межах одного ландшафту. Але ландшафт - це порівняно неве-
ликий за розмірами ПТК, тому мова має йти про мезоклімат, що при-
близно відповідає поняттю "місцевий клімат". А.В.Єна [110] виділів в
межах Кримського Південнобережжя 17 індивідуальних ландшафтів,
кожний з яких був охарактеризований за кліматичними показниками:
температурами найбільш холодного і найбільш теплого місяців, сумою
температур понад +10° С, річною сумою опадів і відношенням зимових
опадів до літніх.

Суворо індивідуальний, відмінний від інших, набір основних і дру-
горядних урочищ є слідством індивідуальності розвитку кожного з
ландшафтів і чинником формування властивих тільки йому фізіономіч-
них рис. При наявності повної інформації про історію розвитку і особ-
ливості природних компонентів, що складають ландшафт, саме набір
урочищ слугує індикатором його меж. Там, де він змінюється на інший,
відбувається і зміна одного ландшафту іншим. Виділення окремих
ландшафтів ніколи не буде кондиційним при відсутності карт ландша-
фтних урочищ. Проте самі урочища, на відміну від ландшафтів, не ін-
дивідуальні, а типологічні ПТК і мають в межах ландшафту численні
аналоги, тобто закономірно повторюються у просторі. Для виділення
ландшафтів важливе врахування відмінностей ні між окремими урочи-
щами, а між їх сполученням, набором. З іншого боку, типологічність
урочищ не означає їх повну схожість. В ландшафті, як наголошував
М.А.Солнцев [296], є дуже різнорідні за природними умовами ділянки.
Тобто, урочища не індивідуальні, але різнорідні. Тому ландшафт ви-
значають не окремі урочища, а їх сукупність.

І, нарешті, динамічна сполученість урочищ, що складають ланд-
шафт, є обов'язковою умовою його існування як єдиного цілого. Це
поняття означає властивість різнорідних урочищ взаємодіяти одне з
одним і впливати одне на одного. Взаємозалежність різнорідних уро-
чищ обумовлює цілісність ландшафту при збереженні їх властивостей і
його зміну при зміні їх властивостей.

У визначенні ландшафту, що було дано М.А.Солнцевим із колега-
ми, відсутня одна, але дуже важлива характеристика - його розмірність.
Розмір ландшафту має визначатись розміром форми рельєфу, до якої
він приурочений, оскільки це найбільш виразна фізіономічна ознака.
Виходячи із класифікації форм рельєфу за масштабом (планетарні фор-
ми —> мегаформи —> макроформи —> мезоформи —> мікроформи —> на-
ноформи) і уявлення про ландшафт як найменшу одиницю фізико-
географічного районування (див. трете питання теми), ландшафт має
бути більшим за мезоформу рельєфу (долини невеликих річок, балки,
моренні горби тощо) і меншим від макроформи рельєфу (гірські хреб-
ти, плоскогір'я, височини, низовини) та відповідати частині макрофор-
ми рельєфу і займати площу в десятки і сотні км². Так, наприклад, Ди-
мерсько-Макаровський ландшафт включає долини річок Здвиж та Ір-
пінь І межирічні простори між ними разом з численними балками і ло-
Щинами. Але його територія складає лише частину Поліської низовини.

3.2. Три трактування терміну "ландшафт"

Проте єдиний погляд на визначення терміну "ландшафт" поки що
не склався. На думку С.В.Калесника [145] і Ф.М.Мількова [201], існує
три його трактування: загальне, типологічне і індивідуальне.

Згідно загальному трактуваннютермін "ландшафт " є сино-
німом природного територіального комплексу будь-якого таксоно-
мічного рангу.

Такої точки зору додержувались Ф.М.Мільков [199] і Д.Л.Арманд
[10]. Ландшафт, на їх думку, таке ж загальне поняття, як клімат, грунт,
рельєф. Загальні визначення клімату, грунту, рельєфу не мають на увазі
якусь конкретну територію; передбачається, що вони з однаковим успі-
хом можуть бути застосовані і до великих територій, і до порівняно не-
великих ділянок, "от болотной кочки до оболочки", як образно висло-
вився росіянин А.Г.Ісаченко.

Згідно з поглядами Ф.М.Мількова і Д.Л.Арманда, можна говорити
про ландшафт Руської рівнини, ландшафт Кавказу, болотний ланд-
шафт, лісовий ландшафт і т. д. У такому розумінні термін "ландшафт"
широко використовується і в науково-популярній географічній літера-
турі. Мабуть тому, що це не потребує спеціального знання предмету і
доступне розумінню будь-якого читача.

Загальне трактування терміну "ландшафт" не відповідає сучасному
рівню ландшафтознавства, заважає його подальшому розвитку і поро-
джує помилкові уявлення. Попри не досить вдале запозичення "німець-
кого" терміну "ландшафт" для індивідуальних одиниць поділу терито-
рії, розробленість індивідуальної і типологічної класифікації ПТК дає
всі можливості для їх виявлення на місцевості і картографування.

За типологічним трактуваннямландшафт - це ПТК, які за
рангом, тобто розмірами і складністю будови, дорівнюють ланд-
шафту в його індивідуальному розумінні, але, на відміну від нього,
не мають індивідуальних рис.

Близькі за властивостями ландшафти, відповідно з поглядами по-
слідовників типологічного трактування (Б.Б.Полинов, М.А.Первухин,
М.О.Гвоздецький, О.М.Маринич, П.Г.Шищенко), неодмінно повторю-
ються в межах більшої або меншої території і можуть поєднуватись за
типовими ознаками у певні групи - види, роди, типи та інші операційні

одиниці типологічної класифікації ландшафтів. Більш докладно про це
буде сказано в параграфі "Класифікація ландшафтів".

Відповідно до індивідуального трактуванняландшафт розу-
міється як індивідуальна територіальна одиниця, тобто конкрет-
ний неповторний ПТК, що є більшим за місцевості, урочища і фа-
ції які його складають, але меншим за фізико-географічні райони
та інші, більші від нього територіальні одиниці, складовою части-
ною яких він є.

Згідно з Індивідуальним трактуванням, кожний ландшафт маг вла-
сну географічну назву і точне положення на карті. Звичайно цю назву
призначають за назвою населеного пункту, який є найбільшим в межах
його території [82; 88]. Індивідуальне трактування ландшафту розроб-
ляли відомі російські і українські фізико-географи і ландшафтознавці
Л.С.Берг, Л.Г.Раменський, С.В.Калесник, М.А.Солнцев, К.І.Геренчук,
А.Г.Ісаченко, В.О.Ніколаєв, К.В.Пашканг, а надалі ефективно викорис-
тали їх численні учні в усіх куточках колишнього СРСР: В.С.Давидчук
- в Україні, Г.І.Марцинкевич - у Білорусі, В.Є.Прока - в Молдові та ін.

Проте над розумінням терміну "ландшафт" як конкретної територі-
альної одиниці тяжіє його первісне, "німецьке" розуміння як об'єкта,
що не має визначених меж. Зараз вже невідомо, чому він був викорис-
таний фундаторами ландшафтознавства для позначення певної терито-
ріальної одиниці, але поки що всі спроби його заміни на інший термін
не мали успіху. Ні один з запропонованих на його заміну термінів не
набув загального вжитку.

Що стосується типологічного і індивидуального трактувань, то во-
ни не суперечать один одному, а доповнюють один одного. І слід вва-
жати доцільним використання обох трактувань. Кожний ландшафт во-
лодіє своїми специфічними особливостями природи і в цьому відно-
шенні він є індивідуальним, неповторним. В той же час близькі за по-
ходженням і властивостями ландшафти можна поєднувати в певні ти-
пологічні групи - види, роди, типи і т. д. Яскравим прикладом є карта
ландшафтів Київської області, складена колективом ландшафтознавців
Інституту географії НАН України під керівництвом В.С.Давидчука
[138]. На ній одночасно відображена структура як індивідуальних, так і
типологічних одиниць ландшафтного поділу території: 39 індивідуаль-
них ландшафтів, що відносяться до двох типів - мішано-лісового і лісо-
степового, поєднані у 8 родів.

До речі, ще у 1947 р. С.В.Калесник дав вичерпне трактування по-
няття "ландшафт" як індивідуальної і типологічної таксономічної оди-
ниці одночасно. У підручнику для студентів вузів "Основи загального
землезнавства" він писав, що "географічний ландшафт - це ділянка гео-
графічної оболонки, яка володіє відомою індивідуальною структурою,
що типово виражена на значному просторі, нерозривно зв'язана з стру-
ктурою географічної оболонки у цілому та нею обумовлена". Тобто, з
одного боку ландшафт має власні структуру і індивідуальні риси, отже
є індивідуальною або регіональною таксономічною одиницею, що бі-
льше в такому вигляді не повторюється і може мати власне ім'я. З ін-
шого боку, ландшафт є однією з частин географічної оболонки і може
мати генетичне обумовлену схожість з іншими частинами, отже є та-
кож і типологічною таксономічною одиницею.