Фактори й джерела економічного зростання


Економічне зростання країни визначає ряд факторів. Найважливішими з них є чотири групи факторів: 1) фактори пропозиції; 2) фактори попиту; 3) фактори розподілу; 4) соціокультурні, інституційні та інші фактори.

До факторів пропозиції належать:

- кількість та якість природних ресурсів;

- кількість та якість трудових ресурсів;

- обсяг основного капіталу країни;

- технологія і організація виробництва.

Всі перелічені фактори пропозиції (вони належать до прямих факторів) визначають можливості фізичного збільшення обсягу виробництва продукції. Тільки наявність більшої кількості або кращих за якістю ресурсів, ураховуючи і технологічний аспект, дає змогу національній економіці нарощувати свій потенціал.

Для збільшення обсягу основного капіталу країни (устаткування, обладнання, виробничих будівель, доріг тощо) необхідне зростання фонду нагромадження капіталу й спрямованості інвестицій на створення нових життєвих благ. Слід зауважити, що в розвинутій економіці від 10 до 20% національного доходу використовується для нагромадження капіталу, а найбідніші країни часто можуть заощаджувати тільки 5% національного доходу. Крім того, значна частина цих незначних заощаджень спрямовується на забезпечення зростаючого населення простими знаряддями праці.

Рівень технології якісно характеризує продуктивність праці, ефективність виробництва, показує узгодженість усіх виробничих факторів, що примножує його результативність. Стан технології залежить від рівня розвитку науки і техніки, здатності виробництва вчасно реагувати на нові науково-технічні досягнення. Тому технологія як фактор економічного зростання, охоплює також науково-дослідні й проектно-конструкторські розробки, менеджмент і підприємництво. Однією з ключових складових цього фактора є виховання у індивідів підприємницького духу. Країна не може досягти значного економічного зростання без підприємців, які основною своєю метою ставлять відкриття нових підприємств, реалізацію нових ідей, освоювання нових технологій, новизну в організації праці.

Економічне зростання залежить також від факторів попиту. Економіка країни повинна забезпечити попит на зростаючий обсяг ресурсів, інвестицій, товарів і послуг. А це означає, що макроекономічне середовище має забезпечувати такий рівень сукупних видатків, при якому повністю використовуються наявні ресурси. Несприятливе макросередовище – високі податки, великі процентні ставки, низький рівень завантаження виробничих потужностей та ін. сповільнює економічне зростання, оскільки не забезпечує повного використання ресурсів.

На темпи й розміри економічного зростання значний вплив мають і фактори розподілу. Діюча система розподілу доходів повинна бути ефективною, велике значення тут мають податкова політика, державні соціальні програми й соціальна політика уряду взагалі. Для зростання виробництва недостатньо тільки нарощувати виробничі ресурси, їх необхідно правильно розподіляти. Зміни в структурі попиту вимагають переміщення капіталів і трудових ресурсів у галузі з більшим попитом на них.

Отже можемо зробити висновок, що економічне зростання має місце тільки тоді, коли цьому сприяють як фактори пропозиції, так і фактори попиту та розподілу. Взаємозв’язок між самими факторами є складним і суперечливим. Зміни у факторах пропозиції породжують зміни в обсязі сукупного попиту та розподілі ресурсів і навпаки. Наприклад, неповне залучення трудових ресурсів уповільнює темпи нагромадження капіталу, а низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть збільшувати безробіття.

Стабільне економічне зростання передбачає не тільки повне використання ресурсів, а й досягнення оптимальної структури виробництва (фактор ефективності).

Країна має використовувати обмежені економічні ресурси раціонально, максимально ефективно й виробляти найцінніші для суспільства товари та послуги, щоб максимально задовольнити необмежені потреби.

Слід окремо підкреслити значення інших факторів, що впливають на економічне зростання, але вони важко піддаються кількісній оцінці. Це перш за все соціокультурні й інституційні чинники. Зокрема, значний позитивний вплив на економічне зростання багатьох країн справляє сприятлива соціальна, культурна і політична атмосфера, що склалася в них. У цих країнах підприємництво, торгівля, фермерство, винахідництво мають престижний характер діяльності. Важливим соціокультурним чинником економічного зростання є позитивне ставлення до праці.

У довгостроковому періоді економічне зростання залежить від політичної організації суспільства. Так, країни, політичні системи яких спираються на демократичні принципи, інститути права, характеризуються упорядкованістю відносин власності, конкурентного середовища і розвиваються, як правило, значно швидшими темпами, ніж країни з тоталітарними режимами.

Ще одним важливим чинником підвищення сукупної продуктивності факторів є поліпшення якості освіти та нагромадження людського капіталу.

Людський капітал індивіди нагромаджують у процесі набуття загальної і спеціальної освіти, трудового досвіду тощо. Чим більше країна заощаджує і вкладає в нагромадження людського капіталу, тим швидше вона економічно зростатиме. Цей фактор слід ураховувати біднішим країнам на їхньому шляху до економічного зростання.

В усіх країнах можуть виникнути перешкоди, які уповільнюють або стримують економічне зростання. Часто вони пов’язані з інституційним або громадським середовищем. Наприклад, надмірне втручання держави у приватнопідприємницьку діяльність здатне знижувати продуктивність праці, а недосконала податкова система може підірвати стимули до праці та інвестування. У багатьох економічно відсталих країнах поширені корупція, хабарництво, які погіршують умови розвитку підприємницької та інвестиційної діяльності.

Вагомим соціально-культурним чинником, що може гальмувати виробництво та економічне зростання, є підкорення власних інтересів інтересам держави тощо. Нерідко дотримання релігійних обрядів, національних традицій впливає на тривалість робочого дня і скеровує ресурси замість інвестування на здійснення різних церемоній.

Чинниками, які стримують економічне зростання, є несумлінне ставлення до праці, господарські злочини, припинення роботи через страйки, трудові конфлікти тощо.

Аналізуючи фактори, що впливають на економічне зростання, важливо визначити і джерела економічного зростання. Приріст обсягу виробництва може бути досягнутий за рахунок трьох джерел:

- приросту праці ( ∆L );

- приросту капіталу ( ∆K );

- технічних нововведень ( Т.Н.).

Таким чином, ураховуючи джерела економічного зростання, приріст обсягу виробництва за рік можна визначити:

 

∆Q = α∆L + (1-α)∆K + T.П., (11.3)

де ∆Q - приріст обсягу виробництва;

Т.П. - технічний прогрес (або сукупна продуктивність факторів виробництва);

α , (1-α) - відносні внески кожного фактора виробництва в економічне зростання відповідно до їхніх відносних часток у національний доход, які можуть змінюватися з часом.

Як джерело економічного зростання, науково-технічний прогрес та інтелектуалізація основних факторів виробництва спрямовані на більш ефективне й раціональне використання ресурсів виробництва. Разом з технічним прогресом економічне зростання може відбуватися навіть без збільшення обсягів використання факторів виробництва, просто внаслідок більш раціонального використання тих факторів, що залучені товаровиробниками. Наприклад, новітні технології дозволяють економити всі фактори виробництва: енергію, сировину, матеріали тощо.

Слід зауважити, що на частку нових знань, втілюваних у технологіях, устаткуванні, утворенні кадрів, організації виробництва в розвинутих країнах, приходиться від 70 до 95% приросту ВВП. Впровадження нововведень стало ключовим фактором ринкової конкуренції, що дозволяє передовим фірмам домагатися надприбутків за рахунок присвоєння інтелектуальної ренти.

Залежно від цього досягається стійка тенденція здешевлення одиниці споживчих властивостей продуктів, що забезпечує підвищення суспільного добробуту і поліпшення якості життя населення.

Впровадження нової техніки та технології приводить до перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу, до фундаментальних змін в техніці, гармонійного поєднання розумових, фізичних, психічних зусиль людини, її духовного збагачення.

Важливою особливістю сучасного економічного зростання є перехід до безупинного інноваційного прогресу в практиці керування. Одночасно підвищується значення державної науково-технічної, інноваційної і освітньої політики, що визначає загальні умови науково-технічного прогресу. Постійно зростає частка витрат на науку у ВВП розвинутих країн. Причому частка держави в цих витратах складає 35-40%. Значення державного стимулювання НТП у забезпеченні сучасного економічного зростання визначається об’єктивними властивостями інноваційних процесів: високим ризиком, залежністю від ступеня розвитку загального наукового середовища та інформаційної інфраструктури, значною капіталоємкістю наукових досліджень, невизначеністю можливостей комерційної реалізації їхніх результатів, вимогами до наукової та інженерної кваліфікації кадрів, необхідністю правового захисту інтелектуальної власності. Таким чином, зрозуміло, що в економічній конкуренції на світовому ринку виграють ті країни, що забезпечують сприятливі умови для наукових досліджень і науково-технічного прогресу.



Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 248;


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2024 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.009 сек.