ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Перш ніж перейти безпосередньо до проведення оцінки фінансового стану підприємства, необхідно визначити цілі, завдання, а також вивчити принципи проведення цієї оцінки.

Головною метою оцінки фінансового стану підприємства необхідно вважати своєчасне виявлення і усунення недоліків у фінансовій діяльності і дослідження резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

До цілей оцінки фінансового стану підприємства також відносять наступне:

- виявлення змін показників чинників, що впливають на фінансовий стан підприємства;

- оцінка кількісних і якісних змін фінансового стану;

- оцінка фінансового стану підприємства на певну дату;

- визначення тенденцій зміни фінансового стану підприємства;

При цьому необхідно вирішувати наступні основні задачі:

- оцінка динаміки складу і структури активів, їх стану і руху;

- оцінка динаміки складу і структури джерел власного і позикового капіталу, їх стану і руху;

- аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стійкості підприємства і оцінка зміни її рівня;

- аналіз платоспроможності підприємства і ліквідності активів його балансу.

До завдань оцінки фінансового стану підприємства також можна віднести наступні:

1. На основі вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2. Встановити положення господарюючого суб'єкта на фінансовому ринку і кількісно вимірювати його фінансову конкурентоспроможність.

3. Прогнозувати можливі фінансові результати, економічну рентабельність, виходячи з реальних умов господарської діяльності, наявність власних і позикових ресурсів і розроблених моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

4. Розробляти конкретні заходи, направлені на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Основні принципи проведення оцінки фінансового стану підприємства залежать від поставлених цілей, а також різних чинників інформаційного, тимчасового, методичного, кадрового і технічного забезпечення.

Логіка аналітичної роботи припускає її організацію у вигляді двохмодульної структури:

- експрес-аналіз фінансового стану;

- деталізований аналіз фінансового стану.

Метою експрес-аналізу фінансового стану є наочна і проста оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку господарюючого суб'єкта.

Експрес-аналіз виконується в три етапи: підготовчий етап, попередній огляд бухгалтерської звітності, економічне читання і аналіз звітності.

Експрес-аналіз здійснюється в основному за даними балансу форми №1 та №2.

Мета першого етапу - ухвалити рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і переконатися в її готовності до читання.

Перше завдання розв'язується шляхом ознайомлення з аудиторським висновком. Існують два основних типу аудиторських висновків: стандартне і нестандартне. Перше є підготовленим в достатньо уніфікованому і короткому викладі документом, що містить позитивну оцінку аудитора (аудиторської фірми) про достовірність представленій в звіті інформації і її відповідності діючим нормативним документам. Нестандартний аудиторський висновок звичайно об'ємніший і містить деяку додаткову інформацію, яка може бути корисній користувачам звітності і розглядається аудитором як доцільна до публікації, виходячи з прийнятої технології аудиторської перевірки. Нестандартний аудиторський висновок може містити або беззастережну позитивну оцінку представленої звітності і фінансового стану, що підтверджується нею, або позитивну оцінку, але з обмовками.

Перевірка готовності звітності до читання носить менш відповідальний і певною мірою технічний характер. Цю роботу часто доводиться робити, працюючи із звітністю невеликих підприємств, де немає достатньої культури і традицій підготовки річного звіту.

Тут проводиться візуальна і проста рахункова перевірка звітності за формальними ознаками і по суті: визначається наявність всіх необхідних форм і додатків, реквізитів і підписів; вивіряється правильність і ясність заповнення звітних форм; перевіряються валюта балансу і всі проміжні підсумки; перевіряються взаємна ув'язка показників звітних форм і основні контрольні співвідношення між ними.

Бухгалтерська звітність є комплексом взаємопов'язаних показників фінансово-господарської діяльності за звітний період. Звітним формам властивий як логічний, так і інформаційний взаємозв'язок. Суть логічного зв'язку полягає у взаємодоповненні і взаємній кореспонденції звітних форм, їх розділів і статей. Деякі найбільш важливі балансові статті розшифровуються в супутніх формах. Розшифровку інших показників при необхідності можна знайти в аналітичному обліку.

Логічні зв'язки доповнюються інформаційними, такими, що виражаються в прямих і непрямих контрольних відносинах між окремими показниками звітних форм. Пряме контрольне співвідношення означає, що один і той же показник приведений одночасно в декількох звітних формах. Непряме контрольне співвідношення означає, що декілька показників однієї або ряду звітних форм зв'язані між собою нескладними арифметичними розрахунками.

Знання цих контрольних співвідношень, важливе не тільки з позиції аналізу, але і контролю, допомагає краще розібратися в структурі звітності, перевірити правильність її складання шляхом візуальної перевірки окремих показників і арифметичних співвідношень між ними.

Мета другого етапу - ознайомлення із запискою, пояснення, до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи в звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому положенні господарюючого суб'єкта. Складаючи перше уявлення про динаміку приведених в звітності і записці, пояснення даних, необхідно звертати увагу на алгоритми розрахунку основних показників.

Аналізуючи тенденції основних показників, необхідно брати до уваги вплив деяких спотворюючих чинників, зокрема інфляція. Крім того, і сам баланс, будучи основною звітною і аналітичною формою, не вільний від деяких обмежень. Ось найбільш істотні з них:

1. Баланс історичний за своєю природою: він фіксує підсумки фінансово-господарських операцій, що склалися до моменту його складання.

2. Баланс відображає статус-кво в засобах і зобов'язаннях підприємства, тобто відповідає на питання, що є підприємством на даний момент згідно використовуваній обліковій політиці, але не відповідає на питання, внаслідок чого склалося таке положення. Відповідь на останнє питання не може бути дана тільки за даними балансу. Для цього потрібен набагато глибший аналіз, заснований не тільки на залученні додаткових джерел інформації, але і на осмисленні багатьох чинників, які не знаходять віддзеркалення в звітності (інфляція, науково-технічний прогрес, фінансові утруднення у суміжників).

3. За даними звітності можна розрахувати цілий ряд аналітичних показників, проте всі вони будуть даремні, якщо їх не з чим порівняти. Баланс, що розглядається ізольовано, не забезпечує просторової і тимчасової зіставності. Тому його аналіз повинен проводитися в динаміці і по можливості доповнюватися оглядом аналогічних показників по споріднених підприємствах, їх среднеотрасльовимі і среднепрогрессивнимі значеннями.

4. Інтерпретація балансових показників можлива лише із залученням даних про обороти. Зробити висновок про те, великі або малі суми по тій або іншій статті, можна лише після складання балансових даних з відповідними сумами оборотів.

5. Баланс є зведення моментних даних на кінець звітного періоду і через це не відображає адекватно стан засобів підприємства протягом звітного періоду. Це відноситься перш за все до найбільш динамічних статей балансу.

6. Фінансове положення підприємства і перспективи його зміни знаходяться під впливом не тільки чинників фінансового характеру, але і багатьох чинників, що взагалі не мають вартісної оцінки. У їх числі: можливі політичні і загальноекономічні зміни, перебудова організаційної структури управління галуззю або підприємством, зміна форм власності, професійна і загальноосвітня підготовка персоналу. Тому аналіз бухгалтерської звітності є лише одним з розділів комплексного економічного аналізу, що використовує не тільки формалізовані критерії, але і неформальні оцінки.

7. Одне з істотних обмежень балансу - закладений в ньому принцип використання цін придбання. В умовах інфляції, зростання цін на використовувані на підприємстві сировина і устаткування, низької оновлюваної основних засобів багато статей відображають сукупність однакових по функціональному призначенню, але різних за вартістю облікових об'єктів. Істотно спотворюються результати діяльності підприємства, реальна оцінка його господарських засобів, “ціни” підприємства в цілому.

8. Одна з головних цілей функціонування будь-якого підприємства - отримання прибутку. Проте саме цей показник відбитий в балансі недостатньо повно. Представлена в ньому абсолютна величина накопиченого прибутку у відриві від витрат і об'єму реалізації не показує, внаслідок чого склалася саме така сума.

9. Підсумок балансу зовсім не відображає тієї суми коштів, яку реально має в своєму розпорядженні підприємство, його “вартісної оцінки”. Основна причина полягає в можливій невідповідності балансової оцінки господарських засобів реальним умовам унаслідок інфляції, кон'юнктури ринку, використовуваних методів обліку. По-перше, баланс дає лише облікову оцінку активів підприємства і джерел їх покриття; поточна ринкова оцінка цих активів може бути абсолютно інший, причому чим длітельнєє термін експлуатації і віддзеркалення на балансі даного активу, тим більше різниця між його обліковою і поточною цінами. По-друге, валюта балансу не відображає точної “вартісної оцінки” підприємства, оскільки “ціна” підприємства в цілому вища за сумарну оцінку його активів. Ця різниця характеризує ціну репутації підприємства і може бути виявлена лише в процесі його продажу.

Крім того, в балансі все ще залишаються статті, що носять по суті характер регулятівов, що завищують валюту балансу. Перш за все це відноситься до статей “Збитки” (регулятів до джерел власних засобів) і “Резерви по сумнівних боргах” (регулятів до статті “Розрахунки з дебіторами”).

Вельми актуальний і для обліку, і для аналізу питання про допустимий і можливий ступінь уніфікації балансу. З технологічної точки зору функціонування системи бухгалтерського обліку на підприємстві є процесом безперервної агрегації даних. Важливо знайти оптимум в цьому процесі. Малий ступінь агрегированності приводить до безсистемності і некерованості величезними циркулюючими в системі відомостями. Навпаки, дуже велика агрегированность даних, у тому числі і звітних, може привести до різкого скорочення їх інформативності і аналітичної. Повною мірою ця теза відноситься і до бухгалтерської звітності.

Рівень агрегированності даних визначає ступінь аналітичної балансу. Причому зв'язок тут обернено пропорційний: чим вищий рівень агрегированності, тим менше аналітічен баланс. Тому одвічне питання про доцільність балансу, необхідності розширення складу статей, необхідності розширення складу статей, введенні додаткових угрупувань. Як наслідок - винятковий динамізм структури балансу.

Третій етап - основний в експрес-аналізі; його мета - узагальнена оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану об'єкту. Такий аналіз проводиться з тим або іншим ступенем деталізації на користь різних користувачів.

Одним з основних елементів експрес-аналізу є уміння працювати з річним звітом і фінансовою звітністю.

Положенням про бухгалтерський облік і звітність в Україні передбачені періодичне складання бухгалтерської звітності і представлення її у відповідні адреси. Звітність повинна супроводжуватися запискою, пояснення. У найбільш докладному вигляді записка, пояснення, складається в процесі підготовки річної звітності. В цьому випадку даний набір документів в комплексі є річним звітом.

Детальна структура річного звіту не регламентується, проте при його підготовці необхідно враховувати вимоги інших облікових стандартів, що певною мірою робить непрямий вплив на склад і послідовність матеріалів, що включаються в звіт.

Культура складання звіту - важливий чинник успішного ведення бізнесу як з позиції самої компанії, що підготувала звіт, так і з позиції її зовнішніх контрагентів. По-перше, добре структурований звіт дозволяє керівництву підприємства і його власникам по-новому поглянути на стан справ на підприємстві, досягнуті результати фінансово-господарської діяльності, визначитися з перспективами її розвитку. По-друге, для контрагентів підприємства бухгалтерський звіт все більшою мірою стає основним інформаційним документом, підтверджуючим можливість і економічну доцільність взаємодії з даним підприємством. По-третє, звіт - це своєрідний спосіб реклами діяльності (нерідко першим кроком фірми - контрагента при встановленні виробничих контактів при встановленні виробничих контактів є запит про можливість ознайомлення з річним бухгалтерським звітом потенційного партнера), тому від того, наскільки грамотно і привабливо складений звіт, може в значній мірі залежати результат майбутніх переговорів про співпрацю.

Типова структура річного звіту може містити наступні розділи:

- коротка характеристика діяльності підприємства (основний зміст розділу складають деякі основні показники, що найбільш вигідно характеризують підприємство, види і географічні сфери діяльності);

- звернення глави підприємства (президент, директор);

- звіт адміністрації (характеристика виробничої, комерційної і інвестиційної діяльності, оцінка фінансового стану, його природоохоронна діяльність);

- бухгалтерська звітність;

- пояснення до бухгалтерської звітності (характеристика облікової політики, структури і виду основних засобів і нематеріальних активів, фінансових вкладень, дебіторської і кредиторської заборгованості, витрат виробництва і звернення, ліквідності і фінансової стійкості);

- аудиторський висновок;

- дані про котирування цінних паперів підприємства;

- інша інформація (склад найвищого виборного органу управління, склад адміністрації).

Сенс експрес-аналізу - відбір невеликої кількості найбільш істотних і порівняно нескладних в численні показників і постійне відстежування їх динаміки.

В процесі аналізу можливо застосування персональних комп'ютерів. При цьому доцільно використовувати послідовність взаємозв'язаних і нескладних по складу показників таблиць, кожна з яких розміщується на екрані дисплея. Послідовний перегляд таблиць дає достатньо повну картину фінансового стану об'єкту.

Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність або необхідності більш поглибленого і детального аналізу фінансових результатів і фінансового стану.

Метою деталізованого аналізу фінансового стану є докладніша характеристика майнового і фінансового стану господарюючого суб'єкта, результатів його діяльності в минулому звітному періоді, а також можливостей розвитку суб'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

Таким чином, для проведення оцінки фінансового стану підприємства важливим є визначення цілей, завдань, а також вивчення принципів проведення цієї оцінки.