Річний потенціал енергозбереження при реалізації проекту

Річний потенціал енергозбереження в загальному вигляді визначається сумарною економією всіх видів енергоресурсів при реалізації МЕЗ:

∆Е = ∆Е_Т + ∆Е_Q + ∆Е_W + ∆Е_В = Ц_Т•∆В_Н + Ц_Q•∆_Q + Ц_W•∆_W+Ц_В ∆V_В ,

де, ∆Е_Т, ∆Е_Q, ∆Е_W, ∆Е_В – відповідно, вартість зекономленого палива, теплової, електричної енергії та води;

∆В_Н, ∆_Q, ∆_W, ∆V_В – відповідно, річна економія палива, теплової і електричної енергії в натуральному розрахунку;

Ц_Т — ціна за одиницю натурального палива;

Ц_Q - ціна за одиницю тепла;

Ц_W - тариф на електроенергію;

Ц_В – вартість 1 куб.м води.

При оцінці конкретного МЕЗ в розрахунках потрібно враховувати тільки ті види енерговитрат, що змінюються при реалізації даного проекту. Так, при реконструкції котелень це можуть бути витрати на паливо, електроенергію та воду. Для проектів, пов’язаних з модернізацією опалення і вентиляції об’єктів, що використовують куповану теплову електроенергію, економія сумарних енерговитрат може виражатися зміною витрат теплової і електричної енергії. Варто відзначити, що в окремих проектах поруч з економією теплової енергії і палива може мати місце збільшення витрат електроенергії. У цьому випадку у виразі (7) складова ∆Е_W набуває від’ємного значення.

Розрахунок прибутку, що отримується підприємством в результаті реалізації проекту, залежить від специфіки проекту. Так, якщо проект пов’язаний з придбанням нових енергозберігаючих технічних засобів (ТЗ), які раніше на об’єкті не застосовувались, прибуток визначається з виразу:

П = ∆Е - С_Е,

Де ∆Е - вартість зекономлених енергоресурсів;
С_Е - поточні затрати, пов’язані з експлуатацією нових ТЗ (без врахування енергоспоживання).

Як привило, приріст поточних затрат пов’язаний з додатковими витратами на амортизацію (А), а також на техобслуговування і ремонт (Р):

С_Е = А + Р.

Економія поточних затрат у випадку заміни діючого устаткування на ефективніше визначається за формулою:

П = ∆Е - ∆С_Е = ∆Е - [(А_Н + Р_Н) – (А_С + Р_С)],

де, ∆С_Е ‒ зміна поточних витрат, пов’язаних з експлуатацією ТЗ, при їх заміні;

А_Н, А_С ‒ амортизація нового устаткування і устаткування, що замінюється;

Р_Н, Р_С ‒ витрати на техобслуговування і ремонт нового устаткування і, відповідно, устаткування, що замінюється.

Введення МЕЗ може супроводжуватися зміною затрат праці основних робітників. Наприклад, при заміні котлів, що працюють на твердому паливі, на газові котельні установки, скорочуються трудовитрати. У цьому випадку показник ∆С_Е визначається за формулою:

∆С_Е = [(А_Н+Р_Н+ЗП_Н+ОС_Н) – (А_С+Р_С+ЗП_С+ОС_С)],

де, ЗПН, ЗПС ‒ заробітна плата основних робітників після і до введення МЕЗ;

ОСН, ОСС ‒ відрахування на соціальні потреби від фонду заробітної плати після введення МЕЗ.

В окремих випадках в складі поточних витрат потрібно також враховувати інші затрати, пов’язані зі специфікою проекту. Так, наприклад, для енергозберігаючих заходів, пов’язаних з реконструкцією системи теплопостачання, до складу втрат потрібно враховувати збитки, що причиняються викидами котелень. Вони визначаються, виходячи з диференційованих ставок плати за забруднення атмосфери, (розрахунки виконуються в відповідності з „Методикою визначення часових нормативів оплати і платежів за забруднення оточуючого природного середовища України” (Київ, 1992)), а також додаткових витрат на охорону здоров’я.

Розрахунок витрат на амортизацію виконується на основі даних про балансову вартість основних фондів, що вводяться (використовуються) за кожним варіантом енергозберігаючої технології, і єдиних норм амортизаційних відрахувань:

А = 0,01 (Н_А•К),

де, Н_А ‒ норма річних амортизаційних відрахувань, %;

К ‒ капіталовкладення (для діючого обладнання балансова вартість групи основних заходів).

Витрати на ремонт та обслуговування ТЗ розраховуються за формулою:

Р = 0,01 (Н_Р•К),

де, Н_Р ‒ норма річних витрат на ремонт і технічне обслуговування даного виду ТЗ, %.

Витрати на ремонт і технічне обслуговування енергетичного обладнання в залежності від його виду можуть також визначатись за формулами:

Р = С_Р•N_Р•k,

Р = С_УЕ•N_УЕ ,

де, С_Р ‒ середньорічні витрати на ремонт і технічне обслуговування основних засобів, що припадає на одиницю ремонтної складності;

С_УЕ ‒ середньорічні витрати на ремонт і технічне обслуговування умовної одиниці електрообладнання в електромережах;

N_Р ‒ кількість одиниць ремонтної складності за даним видом основних засобів;

N_УЕ ‒ кількість умовних одиниць електрообладнання на електромережевій дільниці;

k ‒ коефіцієнт, що враховує витрати на ремонт енергетичної частини даного виду основних засобів.

Фонд заробітної плати працівників визначається, виходячи з годинних тарифних ставок членів трудового колективу і затрат праці:

ЗП = Σ с_тi•Т_і•k_д ,

де, с_тi ‒ годинна тарифна ставка робітників i-го розряду;

Т_i ‒ затрати праці робітників i-го розряду;

k_д ‒ коефіцієнт, що враховує додаткову оплату праці.

Відрахування на соціальні потреби від фонду заробітної плати визначаються за формулою:

ВС = k_С•ЗП,

де, k_с – коефіцієнт, що враховує відрахування на соціальні потреби, відн. од.