Законодавча база ЦО і її основні положення

За останні роки зусиллями органів виконавчої влади й місцевого самоврядування, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, наукових установ розроблений і прийнятий ряд законодавчих і нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у сфері запобігання й ліквідації надзвичайних ситуацій, накопичений значний досвід у проведенні заходів щодо попередження аварій, катастроф і стихійних лиха й ліквідації їхніх наслідків, створюється наукова база протидії катастрофам, сучасні технології й засоби проведення аварійно-рятувальних й інших невідкладних робіт.

Важливішим правом громадянина України, закріпленим у ст. 3, 16, 27, 50 Конституції України, є його право на збереження життя й здоров'я в будь-яких умовах навколишнього середовища, у військовий час та при надзвичайних ситуаціях. З метою забезпечення державою цих прав громадян, 3 лютого 1993 року було прийнято Закон України «Про Цивільну оборону України», у якому було визначено гарантоване право громадян на забезпечення державою їхньої безпечної життєдіяльності в надзвичайні ситуації мирного та воєнного часу.

У першій частині передмови цього Закону, говоритися: «Кожен має право на захист свого життя й здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих і вимагати гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ й організацій, незалежно від форм власності й підпорядкування».

Відповідно до Закону України «Про Цивільну оборону» держава, як гарант цього права, створює цивільну оборону - державну систему органів управління й сил, призначених для організації й проведення заходів щодо захисту населення й території країни від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій.

Законодавчою базою щодо Цивільної оборони - Цивільного захисту для органів державної влади, керівництва об'єктів господарчої діяльності, незалежно від форми власності й підпорядкування, й громадянства є:

І. ЗАКОНИ:

1. Конституція України.

2. Про Цивільну оборону України від 03.02.1993 р.

3. Про захист населення й територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру від 08.06.2000 р.

6. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи від 27.02.91 р.

7. Про зону надзвичайної екологічної ситуації від 2000 р.

8. Про об'єкти підвищеної небезпеки від 2001 р.

12. Про боротьбу з тероризмом від 2003 р.

14. Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок й об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення від 08.09.2005 р.

15. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення від 24.02.1994 р.

ІІ. ПОСТАНОВИ КМУ:

16. Про затвердження Положення про Цивільну оборону України N 299 від 10 травня 1994 р.

17. Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку № 554 від 27 липня 1995 р.

21. Про Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій N 174 від 16 лютого 1998 р.

22. Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення в разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру N 1432 від 26 жовтня 2001 р.

23. Про затвердження Порядку забезпечення населення й особового складу невоєнізованих формувань засобами радіаційного та хімічного захисту N 1200 від 19 серпня 2002 р.

24. Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями N 368 від 24 березня 2004 р.

25. Постанова КМУ «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» N 956 від 11 липня 2002 р.

ІІІ.НАКАЗИ МІНИСТЕРСТВ І ВІДОМСТВ:

26. (МНС) Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій N 119 від 22.04.2003 р.

27. (МНС) Про введення в дію Методики спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки N 186 від 06.08.2002 р.

28. (МНС) Про затвердження Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій N 376 від 06.12.2005 р.

29. (МНС) Про затвердження Положення про моніторинг потенційно небезпечних об'єктів N 425 від 06.11.2003 р.

30. (МНС) Про затвердження Порядку видачі непрацюючому населенню засобів індивідуального захисту органів дихання від бойових отруйних речовин N 59 від 03.02.2005 р.

31. (МНС) Про затвердження Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів N 98 від 23.02.2006 р.

32. (МВС) Правила пожежної безпеки в Україні від 14.06.1995 р.

33. (МОЗ) Про затвердження державних санітарних правил "Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України" N 54 від 02.02.2005 р.

34. (МНС) Про затвердження Інструкції з тривалого зберігання засобів радіаційного та хімічного захисту N 330 від 16.12.2002 р.

35. (МНС, Мінагрополітики, Мінекономики, Мінекології та природних ресурсів) Про затвердження Методики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті N 73/82/64/122 від 27.03.2001 р.

36. (МНС) Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів N 338 від 18.12.2000 р.

ІV. ЖЕНЕВСЬКІ КОВНЕНЦІЇ:

38. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 р.

39. Конвенція про поводження з військовополоненимивід 12 серпня 1949 р.

40. Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, із складу збройних сил на морі від 12 серпня 1949 р.

41. Конвенція про застосування до морської війни почав Женевської конвенції (Гаага, 18 жовтня 1907 р).

42. Конвенція про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р.

43. Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях 12.08.1949 р., Швейцарія.

44. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів не міжнародного характеру (Протокол II), від 8 червня 1977 р.