Характеристика основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками

Особливості реалізації моделі управління ризиками суб’єкта господарювання визначаються факторами формування ризиків, що є специфічними для кожного їх виду. Розглянемо такі фактори відповідно до основних класифікацій ризиків (див. розділ 9.1.2).

Як уже зазначалося, сукупний ризик суб’єкта господарювання включає сукупність різних ризиків, які можна об’єднати у такі групи — операційні, інвестиційні та фінансові ризики. Фактори, що визначають базові характеристики ризиків, будуть різнитися в рамках окремих напрямів (центрів) ризиків.

Так, операційні ризики суб’єкта господарювання формуються під впливом таких факторів:

зміна тривалості операційного циклу, що впливає на форму­вання потреби підприємств в оборотному капіталі

зміна обсягів виробництва, що визначає формування залиш­ків готової продукції та обсягів її реалізації;

зміна обсягів реалізації, що впливає на формування грошо­вих потоків підприємства, забезпечення його ліквідності та пла­тоспроможності;

зміна тривалості виробничого циклу як наслідок технологіч­них ризиків;

зміна вартості активів підприємства як наслідок їх ало­кації;

зміна конкурентної позиції підприємства на ринку ресурсів (продукції).

Зазначені фактори негативно впливають на формування су­купності операційних ризиків, насамперед на формування гро­шових потоків підприємства від операційної діяльності та фі­нансових результатів підприємства від основної діяльності. Зауважимо, що ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі не­має однозначності щодо визначення поняття операційних ризи­ків, оскільки різні автори, класифікуючи ризики, посилаються на операційний ризик як результат дії різних факторів. Розгля­нута вище локалізація операційних ризиків узгоджена із класи­фікацією видів діяльності підприємства (див. рис. 9.2). Напри­клад, операційний ризик1 ідентифікується як сукупність діло­вого ризику (business risk — зміни обсягів реалізації чи опера­ційної маржі) та випадкового ризику {event risk — шахрайство, помилки, вихід із ладу систем).

У свою чергу, інвестиційні ризики суб’єкта господарювання визначаються рівнем та особливостями впливу таких факторів:

зміна реальної (ринкової) вартості необоротних активів;

науково-технічний прогрес та науково-технічна революція;

моральне та фізичне зношення об’єктів основних фондів чи нематеріальних активів;

зміна кон’юнктури на ринку R&D (науково-дослідних та до­слідно-конструкторських робіт);

зміна нормативно-правового поля здійснення інвестиційної діяльності;

зміна термінів окупності довгострокових інвестицій (як ка­пітальних, так і фінансових);

перерозподіл прав власності щодо підприємства, в цінні па- ісри яких здійснюються вкладення підприємства;

оголошення дефолту об’єктами інвестування (за облігація­ми, інвестиційними та ощадними сертифікатами, державними цінними паперами);

втрата контролю над афілійованими та асоційованими під­приємствами.

Урахування інвестиційних ризиків передбачає аналіз впливу на фінансовий стан суб’єкта господарювання та його фінансові результати (прибуток) особливостей фінансування основних фо­ндів, здійснення портфельного та прямого фінансового інвесту­вання, а також формування нематеріальних активів (фінансуван­ня розроблення новітніх технологій, їх упровадження та ін.).

Фінансові ризики підприємства включають вплив сукупності фінансових показників, що визначають особливості здійснення фінансової діяльності, а також забезпечення фінансової спромож­ності підприємства. До таких факторів можна віднести:

структуру капіталу та фінансовий ліверидж як фактор забез­печення зобов’язань підприємства;

зміну кредитних ставок, унаслідок чого формується відхи­лення реальної вартості обслуговування капіталу підприємством від поточної ринкової вартості;

зміну нормативно-правового поля здійснення фінансової діяль­ності;

зміну тривалості фінансового циклу як фактора формування касового розриву та забезпечення резерву ліквідності підприємства;

зміну платоспроможності кредиторів та дебіторів підприємства;

імовірність оголошення підприємства банкрутом;

загрозу ринку корпоративного контролю — втрату контро­лю над підприємством унаслідок ворожого поглинання і, як ре­зультат, втрату контролю за його грошовими потоками.

Слід зазначити, що певна сукупність факторів формування не­визначеності фінансово-господарської діяльності об’єктивно пе­ребуває поза контролем підприємства. На основі цього припу­щення Г. Марковіц[25] виділив для інвестиційного портфеля сис­темний ризик, який є спільним для всіх активів, що можуть бути включені до такого портфеля. Відповідно, інвестиційний керую­чий неспроможний ні повністю, ні частково уникнути цього ри­зику. За аналогією можна стверджувати, що функціонування будь-якого підприємства (здійснення будь-якої господарської операції, реалізації інвестиційного портфеля) пов’язане із систем­ним ризиком, який формується внаслідок сукупності об’єктивних факторів. До них можна віднести, наприклад, природні ризики (стихійні лиха, зміна погоди, неврожаї та інші); політичний ри­зик, ризик зміни державою «правил гри» та ін. Водночас Марко- віц визначав належність до окремих видів активу специфічного ризику, який відрізняється від активу до активу, — несистемного ризику. Відповідно, інвестиційний керуючий через підбір та включення до портфеля різних активів досягає зменшення суку­пного ризику такого портфеля. Аналогічно для фінансово- господарської діяльності підприємства можна стверджувати, що з будь-яким носієм ризику асоціюється також несистемний ризик як вираження унікальності такого носія. Це твердження дає змогу визначити можливі напрями впливу підприємства на формування його сукупного ризику як об’єктивної взаємодії системного та несистемного ризиків у розрізі сукупності їх носіїв.

Деяку модифікацію системи ризиків Г. Марковіца запропону­вали спеціалісти американської компанії Analytic Investors, Inc. {Clarke et al.). Розподіл сукупного ризику активу (портфеля активів як форми їх алокації) здійснюється у системі системний ризик

активний ризик. При цьому системний ризик є результатом впливу таких факторів

ринок цінних паперів;

вартісний фактор (відношення балансової вартості до рин­кової);

ринкова капіталізація;

зміна процентних ставок;

імовірності (ризику) дефолту.

У свою чергу, активний ризик є результатом поточних управ­лінських фінансових рішень щодо формування та перегляду інве­стиційним керуючим портфеля активів із плином часу.

Альтернативним підходом до розглянутих вище класифікацій сукупного ризику є деталізований підхід до визначення центрів ло­калізації ризиків, що забезпечує певний рівень свободи для фінан­сового менеджменту в обґрунтуванні центрів формування ризиків і, відповідно, видів ризиків, які розглядаються як об’єкт управління в рамках моделі управління ризиками підприємства. При цьому такий перелік видів ризиків є відкритим, що дає змогу його модифікувати до потреб конкретного підприємства. Отже, перевага даного підхо­ду до трактування структури сукупного ризику та визначення центрів локалізації таких ризиків полягає у можливостях викорис­тання досвіду фінансових менеджерів підприємства, їх кваліфікації для адаптації системи локалізації ризиків до потреб підприємства.

Сукупний ризик суб’єкта господарювання, за Черг Лі, форму­ється як проста арифметична сума ділового (операційного) та фі­нансового ризиків (рис. 9.7).

Рис. 9.7. Структура моделі управління ризиками підприємства1

Як видно із рис. 9.7, основним фактором формування сукуп­ного ризику підприємства є фінансова його складова, яка, у свою чергу, залежить від рівня фінансового лівериджу — співвідно­шення між позиковим та власним капіталом.

Незважаючи на велику кількість варіантів структурування су­купного ризику суб’єкта господарювання, для потреб його кіль­кісної оцінки використовуються спільні показники та математич­ні змінні, які розглядаються далі.