Фізико-географічна характеристика Чорного моря та його екологічні проблеми.

Чорне море — внутрішньо континентальне, відноситься до басейну Атлантичного океану, повязане з ним через протоки Босфор та Дарданели, Егейське та Середземне море. Розташоване між Східною Європою на півночі, Малою Азією на півдні, Кавказом на сході та Балканським півострівом на заході. Чорне море омиває береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії і Румунії.

Водна поверхня Чорного моря має 420 300 км², сер. глибина — 1 300 м, найбільша — 2211 м, об'єм — 547000 км³. Протяжність з півночі на південь -580 км , з заходу на схід - 1 150 км.

Дно Чорного моря складається з трьох неправильних смуг: континентальної мілини (шельфу), континентального узбіччя (схилу) і дна морського басейну (чорноморська абісаль).

Континентальна мілина — це зовнішня прибережна смуга з глибиною менше ніж 200 м. Вона охоплює приблизно одну чверть морського дна, і найширша на північному заході та при Керченській затоці. Континентальне узбіччя — це середня смуга між континентальною мілиною і дном басейну. Воно характеризується стрімким нахилом, який коливається переважно в межах від 5 до 8°. На глибині приблизно 2000 м нахил континентального узбіччя раптово зменшується і переходить у дно морського басейну.

Дно морського басейну охоплює близько третини морської площі. Це пласка й одноманітна рівнина, з максимальною глибиною 2211 м.

Чорне море має декілька дрібних островів: острів Довгий, острів Березань навпроти лиману Дніпра і острів Зміїний проти дельти Дунаю.

Берегова лінія Чорного моря незначно порізана. Єдиний виняток — це Кримський півострів, який видається далеко на південь, ділячи море на західну та східну частини. Північно-західний берег Криму і південний берег континенту замикають єдину велику Каркінітську затоку. Інші затоки Чорного Моря: Каламітська на південно-західному та Феодосійська на південно-східному березі Криму.

Клімат Чорного моря переважно континентальний. Великий вплив на чорноморський клімат має Атлантичний океан. Північна частина Чорного моря має пересічну температуру січня близько - 3°С. Південне узбережжя Криму і південно-західне узбережжя Кавказу зберігають свої температури зимою понад 0°С (до 6 — 8°С). Пересічна температура липня становить на півночі 22 — 23°С., на півдні до 24°С. Найменша сума річних опадів припадає на північно-західне побережжя — 300 мм, найбільша на узбіччях Кавказу — до 1500 мм.

Пересічний об'єм води Чорного моря становить 547000 км³. На нього впливають такі складові елементи: опади — 230000 км³, стік континентальних вод — 310000 км³, приплив з Азовського моря — 25000 км³, втрата через випаровування з поверхні — 357000 км³, витік через Босфор — 208000 км³.

З уваги на відносно молодий геологічний вік Чорного моря і завдяки великому стоку прісних вод з річок , а також опріснених вод з Азовського моря, солоність води Чорного моря є майже на 50% нижча від океану. Вона найнижча (13‰) на північному заході і збільшується до 17 — 18‰ в інших частинах моря; солоність змінюється також з глибиною моря; вона найменша у верхньому шарі та зростає до 22‰ на глибині 730 м.

Температура ділить води Чорного моря на два шари: верхній — до глибини приблизно 60 — 80 м і нижній — від 80 м до дна, яка зберігає майже незмінну температуру — біля 9°С. Взимку температура води верхнього шару зростає від поверхні до глибини 500 м, влітку навпаки знижується. Вертикальні зміни температури нерівномірні. На поверхні вона найнижча в лютому: від — 0,5°С на півночі, до 5 — 8°С на півдні. Найвищу температуру має вода в серпні: від 20° до 25°С і вище.

Густина морської води залежить від її солоності і температури. Вона найменша біля гирл рік і біля Керченської затоки ( 1 010 — 1 014 гр./л. і зростає в бік відкритого моря і вниз (на глибині бл. 80 м — 1 020 гр./л.), далі залишається майже така сама до дна.

З різних газів морської води найважливіший є кисень, який підтримує органічне життя. Його кількість у верхньому шарі сягає 4 — 7 см³/л. води; з глибиною швидко зменшується до 0,5 см³ . Така кількість не вистачає для підтримки органічного життя; воно зникає, за винятком кількох бактерій. Другу перешкоду для розвитку організмів нижче 200 м глибини становить висока кількість сірководню (H2S), яка зростає до 6 — 7 см³ на літр води на глибині 2 000 м.

В Чорне море впадають такі річки: Дунай, Дністер, Дніпро, Південний Буг, Мзимта, Ріоні, Кодорі, Інгурі, Чорох, Кизил-Ірмак, Ешлі-Ірмак, Сакар'я.

Рослинний світ Чорного моря представлений фітопланктоном, що складається приблизно з 350 видів одноклітинних організмів, 280 видів донних макрофітів, кількох видів трав і морських водоростей. Промислове значення має морська філофора рубенс, що покриває понад 15000 км- морського дна. На мулистих і піскових відкладах спокійних заток росте морська трава зостера, багата на рибу.

Тваринний світ Чорного моря порівняно бідний. Він нараховує близько 350 видів найпростіших тварин, 650 видів ракових, понад 200 видів м'якунів, близько 160 видів риб і 4 ссавців: тюлень і три види дельфінів. Ссавці і риби мають промислове значення. Рибальство дає великі улови осетрових, скумбрії, сарделі, оселедців, шпротів, хамси.

Чорноморський басейн багатий на біологічні ресурси; найбільше значення має вилов риби та деяких водоростей, з яких одержують агар-агар, йод тощо. Вода мілководних заток мас значну кількість солей натрію, калію, магнію. В соляних лиманах (напр., Куяльницький, Хаджибейський) є поклади лікувальних грязей.

Корисні кліматичні умови, наявність піщаних пляжів, краєвид кримського південного берега, а також згадані лікувальні грязі є причиною, що чорноморське узбережжя є найважливішим курортним, відпочинковим і туристичним районом України. На побережжі Чорного моря відпочивають щороку 10 — 12 млн осіб.

Вигідне положення, недалека відстань від джерел вугілля (Донбас), залізної (Кривий Ріг, Керч) і манганової (Никопіль) руд, зручна доставка сировини стали причиною розвитку промисловості і значного скупчення населення на чорноморському побережжі. Найбільшими осередками є Одеса, Миколаїв, Херсон, Севастопіль, Керч.