Економіко- і політико-географічне положення України

Україна — держава у Центральній та Південно-Східній Європі. Державна територія України складається з площі земної поверхні (603,7 тис. кв. км) і земних надр під нею, та з площі територіальних вод (понад 20 тис. кв. км - водної поверхні прибережних морів, товщі вод під нею, морського дна і надр під ним на відстані 12 морських миль або 22,2 км від берегової лінії). Згідно з положеннями міжнародного права державна територія є недоторканою.

Відповідно до Закону „Про виключну (морську) економічну зону", прийнятого 1995р., до територіальних вод України примикає смуга шириною 200 морських миль, у межах якої заборонена економічна діяльність без спеціального дозволу українського уряду. Приморське положення України має важливе значення для її економіки, зокрема, для зовнішньої торгівлі. Чорне та Азовське моря належать до внутрішніх і з'єднуються із Атлантичним океаном через протоки Босфор і Дарданелли та Середземне море. Україна є в більшій мірі континентальною, ніж приморською державою.

Із 1954р. державна територія України практично не змінювалася. Після проголошення незалежності України в 1991р. розпочалися переговори про уточнення на місцевості державних кордонів України. Особливо складними ці переговори були з країнами, які до 1991р. входили до складу СРСР -Росією, Молдовою, меншою мірою - з Білоруссю. На даний момент Україна межує з сімома країнами: Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою. Довжина сухопутних кордонів біля 6 тис. км. Протяжність морських кордонів біля 2 тис. км. На жаль, сусідні країни мають невисокий рівень розвитку господарства і належать до перехідного типу (від соціалістичного до капіталістичного типу економіки).

Україна має досить велику площу, що зумовлює різноманітність природних умов та багатство природних ресурсів.

Політико-географічне положення— це характеристика розташування країни відносно інших держав, центрів економічного і політичного впливу. Сусідами 1-го порядку України є Росія. Білорусь, Молдова, які суттєво відстають у темпах реформування економіки, а також країни Центральної Європи - Польща, Угорщина, Румунія. Словаччина. Перші дві країни є членами військового блоку НАТО, інші країни є кандидатами на вступ до цієї організації і в Європейський Союз. Таким чином, західні сусіди України перебувають у сфері впливу країн Західної Європи, лідером серед яких є Німеччина. Відносно Західної Європи як одного з центрів світового господарства, Україна займає периферійне положення. Поки-що Україна є „буферною зоною" між Західною Європою і Росією, ближчою до останньої. Але верховна влада і народ України ще не зробили остаточного вибору. Досить значний вплив на економіку і політичну ситуацію в Україні мають США і контрольовані ними міжнародні організації.

Геополітичне положення зумовлює не тільки „силу" економічного впливу одних країн на інші, але й вплив культурно-релігійний. Більша частина України належить до православного культурно-релігійного простору (разом з більшою частиною Росії, Білоруссю, деякими країнами на Балканському півострові). Цінності, що містить православна християнська віра, протягом 1920-80-х років викорінювалися радянським атеїстичним режимом. На Західну Україну багато століть значний вплив має католицьке християнство. В останнє десятиліття наростає вплив протестантських течій християнства, а також космополітичної американської (так званої „масової") культури. У зв'язку із проблемою повернення до Криму кримсько­татарського народу зростає вплив на Україну ісламського культурно-релігійного простору.

Таким чином, сучасне геополітичне положення України є складним і у перспективі несприятливим для її національної безпеки в зв'язку з невизначеністю влади і населення щодо орієнтації відносно світових центрів економічного і культурно-релігійного впливів. Причому різні регіони України ( Західний; Центральний і Північний; Південний і Східний) мають суттєві відмінності в орієнтації населення на Схід (Росію) чи Захід (Європу).

Важливою складовою частиною економіко-географічного положення є відношення до сировинних баз за межами держави та ринків збуту своєї продукції. Особливо важливим є відношення до паливно-сировинних баз (нафти і газу), запасів яких в Україні не вистачає. Нині основним їх постачальником в Україну є Російська Федерація, що й зумовлює певну економічну залежність нашої держави від північно-східного сусіда. Росія є головним торговельним партнером України. Об'єм торгівлі з економічно розвиненими країнами Європи значно менший. За роки незалежності Україна зіткнулася з проблемами збуту своєї продукції - як об'єктивними (внаслідок низької якості товарів, їх низької конкурентоспроможності), так і суб'єктивними причинами (політикою урядів розвинених країн, які обмежують експорт з України).

Положення України відносно світових транспортних магістралей теж не можна оцінити як однозначно вигідне. Але у перспективі, через систему залізничних і автомобільних транспортних „коридорів" Україна може отримати певні переваги від транзитної торгівлі між країнами Азії, Росії, Закавказзя. Через територію України нині проходять магістральні нафто- і газопроводи з Росії в країни Європи (що дещо зменшує залежність нашої держави від Росії). Нині переваги транспортно-географічного положення використовуються недостатньо (через високі тарифи, занепад Чорноморського, Дунайського, Азовського судноплавства; невідповідність ширини української і європейської залізничної колії, низьку якість автодоріг).

Отже, характерні риси економіко - і політико-географічного положення країни:

- відносно несприятливе сусідське положення (периферійне чи напівпериферійне відносно світових економічних центрів);

- потенційна небезпека військових конфліктів поблизу кордонів;

- залежність від Росії у поставках енергоносіїв;

- невикористаний потенціал транспортно-географічного положення.