Методичні рекомендації

Під час проведення теоретичних і практичних занять керівнику гуртка необхідно пам'ятати і враховувати у роботі той факт, що навісні переправи є найскладнішим технічним етапом дистанцій спортивних туристських змагань. Різновиди і кількість навісних переправ, їх довжина і умови проходження є основними параметрами при визначенні класу дистанцій. Бальна оцінка переправ в Правилах змагань найвища.

Досвід участі у змаганнях показує, що 70-90% успіху виступу команди залежить від того, як вона подолає навісні переправи. Ці цифри свідчать, що труднощі та невдачі команд пов'язані з такими факторами, як недооцінка складності етапу, недопрацювання в техніці і тактиці проходження, слабка фізична підготовка. Крім того, потрібно добре знати і вміти долати інші етапи: спуски, підйоми, переправи вбрід, які необхідні при проходженні першого учасника.

Тренування потрібно розпочинати із вивчення і відпрацювання до автоматизму елементів техніки індивідуального проходження переправи, а саме: правильне взяття рукою перильної мотузки, зачіплення до мотузки, початок руху, техніка проходження останніх метрів переправи, відчіплення від переправи. Після цього рекомендується тренувати командне проходження наведеної переправи.

Тут необхідно коротко зупинитись на дуже важливому питанні, спеціальний розгляд якого не передбачені цим посібником.

Як відомо, комплектуючи склад команди тренер керується селективним підходом, в основі якого лежить відбір учасників за їх особистісними психофізіологічними даними.

В ідеалі спортсмен має відповідати таким критеріям: миттєва реакція, здатність оперативно приймати оптимальні рішення в нестандартних і неочікуваних ситуаціях, самовладання.

Ці індивідуальні якості потім розвиваються і вдосконалюються в процесі тренувань і досвіду участі в змаганнях.

Вивчаючи способи натягу поручнів слід враховувати, що з усіх запропонованих гуртківці засвоюють 2-3 способи, і саме їх треба застосовувати у роботі, тобто вибрати найбільш універсальні.

Розпочинати тренувати команду в наведенні переправ можна тільки після попередньої теоретичної підготовки за схемами, таблицями і макетами. На одному практичному занятті не варто проводити понад 3-5 наведень, тому що збільшення їх числа втомлює спортсменів і не приносить бажаного ефекту.

Для натягу поручнів краще використовувати жорсткі мотузки (статики), які порівнюючи мало розтягуються, менше провисають під час переправи та змінюють свої властивості під дією вологи, мають рівне зовнішнє обплетення волокон, яке повільніше зношується і не псує карабінів. Для роботи на переправах бажано брати мотузку, яка вже використовувалась. Вона майже не розтягується і добре перевірена на достатнє зусилля натягу, величину провисання і просідання. Нова ж мотузка іноді веде себе непередбачено, особливо в несприятливих погодних умовах.

При кріпленні поручнів на ЗСК варто наводити їх подвійною мотузкою, оскільки часто робоча зона етапу буває незручна, невелика і одинарну мотузку важко натягнути. Натягнута подвійна мотузка краще витримує вагу учасника, оскільки вона розподіляється на дві мотузки.

Для переправи по поручнях бажало використовувати сталеві або титанові карабіни: вони повільніше зношуються, менше псують мотузку і краще ковзають.

В процесі підготовки до змагань необхідно пам'ятати, що короткі (15-18 м) і довгі (25 - 35 м) переправи потребують різного підходу як до натягу поручнів, так і до техніки руху учасників. Усі переправи бажано натягувати за один раз, не пересуваючи натяжних схоплюючих чи інших пристосувань. Це значно економить час і сили.

Часто причиною поганого виступу на етапі є недбала робота з мотузками, що призводить до їх заплутування, а, отже, - до значних втрат часу і, навіть, до зняття команди. Тому на старанну роботу з мотузками, їх акуратне бухтування слід звертати особливу увагу.

Змагання зі спортивного туризму, здебільшого, проводяться за будь-яких погодних умов. Тому слід враховувати, що намокання різко змінює властивості мотузки: вона важчає, більше розтягується, на ній гірше тримаються схоплюючі вузли. Мокру мотузку треба завжди сильніше натягувати, ніж ту ж саму суху. При в'язанні схоплюючих вузлів краще зробити ще один - два додаткових оберти навколо мотузки, яку натягують.

Поручні навісних переправ можна натягувати, як з вихідного, так і з цільового берега. Це залежить від довжини переправи, її нахилу, наявності (чи відсутності) зручного майданчика в робочій зоні етапу, тактики, яку розробила команда для проходження етапу.

Заняття рекомендується проводити у формі змагань: половина групи долає етап, інша виконує роль суддів. Потім команди міняються ролями. У такий спосіб гуртківці, окрім техніки проходження, вивчають правила і оволодівають практичними навичками суддівства етапу, що є дуже важливим для успіху їх наступного виступу на змаганнях.

Керівнику гуртка слід пам'ятати, що дані алгоритми і методика роботи на етапах є не єдині. Кожен тренер може запропонувати свої способи кріплення і натягу поручнів, організації переправ, використання супроводжуючих систем і т.д. Поле для діяльності і експерименту тут дуже велике. Єдине, чого треба насамперед безумовно дотримуватись - це правил техніки безпеки при проведенні змагань і, однозначно, - правил самих змагань.

Література

1. Альпинизм: Пособие. Под ред. И.И. Антоновича. - К.: Вища школа, 1981

2. Прочностные характеристики отдельных видов самодельного туристского снаражения Методические рекомендации. Москва, 1988.

3. Серба Т. Ситуаційні задачі як метод навчання та контролю знань у гуртках спортивного туризму. Навчальний посібник. Тернопіль, 2000.

4. Спутник туриста. / А.В. Бирюков, И.Я. Брауде, Б.Е. Владимирский и др. / сост. К.Й. Вахлис. - 2-е изд., перераб. и доп. -К.: Здоровье, 1991.

5. Туризм і краєзнавство. Інформаційно-методичний вісник № 7, спецвипуск "Спортивний туризм". Правила змагань, частина 1. Київ, Державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, 1998.