Переправа першого учасника на цільовий берег

Для того, щоб навести над перешкодою навісну переправу, необхідно спочатку переправити на цільовий берег учасника, який би переніс з собою мотузку і там її закріпив. Того, хто переправляється першим, необхідно забезпечити командною страховкою залежно від типу перешкоди, яка долається.

При подоланні водних перешкод перший учасник переправляється на протилежний берег вбрід, або іншим способом, що визначений технічними умовами змагань. Командна страховка здійснюється за допомогою основної і допоміжної мотузок, кінці яких не закріплені. Основна мотузка повинна знаходитись вище по течії відносно допоміжної. Кріплення мотузок до учасника - в перехрестя грудної обв'язки на спині. На основній мотузці - двоє страхуючих, які стоять обличчям вниз за течією.

Страхують обов'язково в рукавицях. Допоміжна мотузка контролюється одним учасником. Віддаль між цими мотузками на березі - не менше половини ширини річки. Бухта мотузки не може знаходитися за спиною страхуючих. Страхувати з рюкзаком забороняється. Під час руху першого учасника страхуюча мотузка не повинна торкатись води, рельєфу, бо в інших випадках вона зноситиметься течією або зачіплятиметься за гілки, камені, окремі виступи, що ускладнюватиме його рух.

Забороняється кріпити кінці мотузок або страхувати через опору, бо під час зриву страхуючі повинні мати змогу швидко пересуватись вниз по течії, щоб надто натягнута основна мотузка не заважала триматись учаснику над водою, а допоміжною мотузкою підтягувати його до берега. Стрілки на схемі (мал.4) показують напрям руху людей і мотузок при зриві того, хто переправлявся.

Мал. 4

При подоланні гірських перешкод команда організовує скельну страховку, що здійснюється однією основною мотузкою і кріпиться в перехрестя грудної обв'язки спереду. Другий кінець обов'язково закріпляється за опору, подвійні суддівські поручні або до страхуючого, якщо той стоїть на самостраховці, тому що у випадку зриву учасника відбувається сильний ривок страхуючої мотузки в сторону падіння, і страхуючий може не втримати мотузку в руках. Закріплений кінець страховки є додатковим заходом безпеки.

Страховка здійснюється через опору (дерево чи карабін). Такий спосіб страхування дає додатковий виграш у силі, який виникає за рахунок тертя мотузки по опорі. Страхувати через камінь не рекомендується, оскільки його гострі краї можуть пошкодити цілісність мотузки.

Кут між частинами мотузки, що охоплюють опору, не повинен перевищувати 90°. При перегинанні мотузки на кожні 180° сила тертя до опори зростає вдвічі і страхуючому легше витримати навантаження, яке виникає при зриві.

Мал.5

Якщо ж кут більше 90°, то тертя об опору не виникає зовсім.

Особливо слід звертати увагу на те, що кут 90° повинен бути не так на початку руху учасника, як в момент повисання його на КС. Тобто страхуючий зобов'язаний передбачити можливий напрям зриву і заздалегідь зайняти правильне положення біля опори (мал.6-а,б).

Мал. 6

Страхуючий стає на самостраховку так, щоб він міг вільно і безпечно рухатись в робочій зоні. Тоді учасник при можливому зриві не потягне його за собою.

Страхуючий працює обов'язково в рукавицях. Бухта мотузки знаходиться перед ним. Страхувати з рюкзаком не забороняється.