Сутність та форми статистичного спостереження

Статистичне спостереження є першим етапом статистичного дослідження. Він є дуже важливим, бо від отриманих результатів буде залежати подальший хід дослідження. Інформація, отримана шляхом статистичного спостереження повинна:

1) бути достовірною;

2) носити масовий характер (значення повинні носити узагальнюючий характер на якомусь великому масиві, адже статистика – це спостереження саме за масовими явищами і процесами);

3) бути порівняльною (вираженою в таких одиницях виміру, які роблять можливим її порівняння з аналогічною інформацією).

§ Статистична інформація – це сукупність статистичних даних, що відображають соціально-економічні процеси і використовуються в процесі управління економікою. Статистична інформація – це первинний статистичний матеріал, який формується в процесі статистичного спостереження, групується, аналізується, узагальнюється і на основі якого робляться висновки.

§ Статистичне спостереження – це науково організований збір масових даних про явища та процеси, які відбуваються в суспільстві[3].

Спостереження не завжди буває статистичним (наприклад, спостереження за якістю продукції на ринку не є статистичним). Спостереження буде статистичним тоді, коли:

1) вивчаються статистичні закономірності (ті закономірності, які проявляються в масовому процесі у великої кількості одиниць сукупності)

2) ведеться реєстрація фактів, які заносяться у відповідні документи і підлягають подальшому аналізу.

Отже можна доповнити, що статистичне спостереження повинно бути: масовим, планомірним, мати певний характер повторюваності (одноразовим, періодичним або систематичним).

З огляду на різноманітність сфер спостереження та багатогранність його аспектів застосовують різні організаційні форми, види і способи збирання даних.

Існує дві основні форми статистичного спостереження:

1) Статистична звітність – це головна форма статистичного спостереження, за її допомогою статистичні органи отримують необхідні дані у вигляді звітних документів, які встановлюються законодавством. Ці дані можуть бути періодичними (річна, піврічна, квартальна, щомісячна, щотижнева, щоденна).

Статистична звітність може бути загальнодержавна і відомча. Відомча звітність може мати окремі бланки, не схожі на загальнодержавні, носити закритий характер.

2) Спеціально організоване статистичне спостереження проводиться з метою отримання додаткових даних чи відомостей, які відсутні в звітності, або з метою їх перевірки. Прикладом може бути перепис населення, перепис обладнання тощо. Популярності сьогодні набуває моніторинг – спеціально організоване статистичне спостереження за станом явищ, об'єктів і процесів сукупності, які характеризуються суспільно-політичними, суспільно-економічними індикаторами (переважно це ціни, індекси, рейтинги).

Звітність — це форма спостереження, згідно з якою кожний суб’єкт діяльності регулярно подає відповідну інформацію до державних органів статистики та певних відомств у вигляді документів (звітів) спеціально затвердженої форми.

Звітність характеризується такими властивостями, як обов’яз­ковість, систематичність, вірогідність.

Обов’язковість означає, що звіти неодмінно подають усі зареєстровані суб’єкти діяльності, додержуючи уніфікованої форми та затвердженого переліку показників і зазначаючи свої реквізити: назву, адресу, прізвище та підпис відповідальної особи, дату складання звіту.

Систематичність передбачає регулярне, своєчасне складання та подання звітності у затверджені терміни.

Вірогідність — дані, наведені у звітності, мають відповідати дійсності й виключати будь-які викривлення (приховування та приписки). За вірогідність поданих даних суб’єкти діяльності несуть адміністративну та судову відповідальність. Завдяки цьому вдається попереджати порушення через неподання даних або подання з перекрученням фактів.

Звітність складається на підставі первинних даних оперативного та бухгалтерського обліку. Залежно від рівня затвердження та призначення звітність поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішню затверджують та збирають органи держстатистики, міністерства та відомства, внутрішню — розробляють самі суб’єкти діяльності для власних оперативних, управлінських та аналітичних потреб. Наприклад, аналіз ринкової ситуації, визначення власних ресурсів, прогнозування діяльності грунтується на даних внутрішньої звітності багатоструктурних суб’єктів діяльності, акціонерних товариств, концернів, асоціацій тощо.

За частотою подання звітність поділяється на періодичну та річну. Періодична звітність (місячна, квартальна, піврічна) охоплює показники поточної діяльності суб’єктів, річна — підбиває головні підсумки фінансово-виробничої діяльності суб’єктів за рік. Залежно від терміновості подання звіти можуть передаватися телетайпом, поштою, електронною поштою.

Останнім часом звітність значно спростилася за формою, скоротилася за обсягом, ступенем охоплення, переліком показників. Водночас удосконалено методику обчислення існуючих показників згідно з міжнародними стандартами. Статистичний облік переходить на систему національних рахунків (СНР), що і розглядається в підрозд. 10.3.

Спеціально організовані спостереження охоплюють сфери життя та діяльності, що не вловлюються звітністю (перепис, облік, спеціальне обстеження, опитування).

Перепис — суцільне або вибіркове спостереження масових явищ з метою визначення їх розміру та складу на певну дату. Перепис здійснюється періодично (як правило, з рівним інтервалом) або одноразово. Так, переписи населення в більшості країн світу відбуваються раз на 10 років.

Особливістю переписів є те, що вони проводяться одночасно по всій території за єдиною для всіх одиниць програмою. До програми перепису населення України 2001 року включено питання, що стосуються окремої людини (вік, стать, національність, рідна мова, шлюбний стан, освіта, громадянство, джерела засобів існування), а також домогосподарства в цілому (склад домогосподарства, зайнятість його членів, житлові умови тощо).

Обліки — суцільні спостереження масових явищ, які ґрунтуються на даних огляду, опитування та документальних записів.

Прикладом може бути облік поголів’я худоби за видами, групами і категоріями господарств, а також облік земельного фонду за видами угідь, якістю ґрунту, категоріями господарств тощо.

Спеціальні обстеження — несуцільне спостереження окремих масових явищ згідно з певною тематикою, що виходить за межі звітності. Вони можуть бути періодичними або одноразовими. Наприклад, обстеження з питань неформальної зайнятості населення, бюджетні обстеження домогосподарств, маркетингові обстеження.

Опитування — це, як правило, несуцільне спостереження думок, мотивів, оцінок, що реєструються зі слів респондентів.

Винятком є суцільне опитування всього населення — референдум: масове волевиявлення щодо принципових соціально-політичних та економічних питань.

Опитування може здійснюватися в різних формах: усній (інтерв’ю), письмовій (анкетування), очній (роздача анкет), заочній (поштові, телефонні). Останнім часом у світовій практиці широко застосовуються телефонні опитування. Наприклад, опитування споживачів про їхні наміри щодо придбання певних товарів, користування новими, нетрадиційними послугами, про ставлення до реклами тощо.

Нині почала відроджуватися така форма спостереження, як статистичний реєстр — список або перелік одиниць певного об’єкта спостереження із зазначенням необхідних ознак, який складається та оновлюється під час постійного відстежування. Перші реєстри складались у Російській імперії протягом XVІІІ—XІX століть під назвою «ревізькі казки» — пойменний список мешканців країни із зазначенням їхнього віку, статі, сімейного стану.

У теперішніх планах держстатистики є складання єдиних державних реєстрів: населення, суб’єктів господарювання (підприємств, організацій різної форми власності), домашніх господарств, земельного фонду, технологій.

Реєстр населення — це пойменний перелік мешканців регіону, який регулярно переглядається.

Реєстр населення дозволяє нагромаджувати, зберігати та онов­лювати паспортні та податкові відомості про кожного мешканця. Такі реєстри використовуються як база даних для складання списків військовозобов’язаних, виборців, платників податків, а також у разі запровадження безпаспортного (карткового) режиму.

Реєстр підприємств та організацій — це перелік суб’єктів усіх видів економічної діяльності із зазначенням їхніх реквізитів та основних показників. Уже тепер в Україні діє Єдиний державний реєстр підприємств та організацій (ЄДРПОУ). Цей реєстр дає змогу налагодити єдиний інформаційний простір, до якого входять суб’єкти ринку.

Проблема інформаційного забезпечення є першочерговою не лише для статистичного дослідження, а й для будь-якої сфери діяльності. Інформаційне забезпечення — це сукупність відомостей про явища та процеси суспільного життя, які орієнтовані на певних користувачів. Отже, інформація — це продукт збирання та обробки даних, що має відповідне аналітичне призначення. Відомий вислів С. Лемма: «Інформація — це влада» наголошує на тому, що наявність якісної інформації дає змогу правильно й рішуче керувати економічними та соціальними процесами. Так, відомості про склад і природний рух населення є підставою для перспективних розрахунків його чисельності, бюджети домогосподарств — основою для розробки програми соціального захисту, визначення механізму індексації доходів населення. Інформація про ринок товарів і послуг — це підґрунтя для маркетингової політики, зокрема для регулювання рівня цін, забезпечення ринкових пропорцій.

Проте нові ринкові умови, зокрема створення недержавних структур, дещо порушили цілісність інформаційного простору. Виникли такі сфери, яких раніше не існувало або їх існування не засвідчувалось (комерційна та підприємницька діяльність, неформальна зайнятість, «тіньова» економіка тощо). Отримання такої інформації ускладнилось через наявність багатьох перешкод: комерційна таємниця, відсутність реєстраційного номера фірми, невідповідність юридичної та фактичної адрес, а також зареєстрованого і фактичного виду діяльності. Внаслідок демонополізації економіки з-під державного інформаційного контролю ви-
йшло багато підприємств, установ та організацій. З огляду на це постала потреба розробляти й удосконалювати методи збирання різнобічних статистичних даних. Це пов’язано з ретельним науковим обґрунтуванням мети та способу отримання інформації, її подальшого використання. Тому процес формування якісної інформаційної бази потребує чіткої спланованості першого етапу статистичного дослідження, яким є статистичне спостереження. Статистичне спостереження — це спланована, науково організована реєстрація масових даних про будь-які соціально-економічні явища та процеси. Від інших методів збирання даних статистичне спостереження відрізняється характером і масовістю даних та способами їх отримання. Крім безпосередньої реєстрації (вимірювання, підрахунок, оцінювання) широко застосовується вивчення суспільної думки на підставі опитування.

Залежно від рівня реєстрації, статистичні спостереження можуть бути первинними або вторинними. Первинне спостереження — це реєстрація вихідних даних, що надходять від об’єкта, який їх продукує. Прикладом може бути поточний облік кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень у відповідній установі; опитування населення щодо ставлення до процесу приватизації майна. Вторинне спостереження — це збирання раніше зареєстрованих та оброблених даних, наприклад матеріалів банківських звітів, результатів аудиторської перевірки, підсумків біржових торгів. Отже, які дані вважаються статистичними?

Статистичні дані — це масові системні кількісні характеристики соціально-економічних явищ і процесів. Ступінь масовості залежить від рівня узагальнення досліджуваних явищ. На макрорівні збирають дані про явища та процеси загальнодержавного характеру. Це відомості про виробничий потенціал держави, розмір її фінансових ресурсів, експорт-імпорт товарів, рівень безробіття, кількість зареєстрованих злочинів. На мікрорівні дані є також масовими, але іншого ґатунку. Матеріали, що їх збирають окремі міністерства, відомства, підприємства, установи, товариства та фірми, характеризуються певною фрагментарністю. Прикладом є дані про кількість та розмір акціонерних внесків певного товариства, кредитні та депозитні процентні ставки комерційних банків, кількість квартир, проданих на біржі нерухомості, і т. ін.

Статистичні дані обов’язково мають кількісну визначеність, завдяки чому підлягають нагромадженню, зведенню та узагальненню. Останнє можливе лише за умов їх системності. Статистич­ні дані — це не «будь-що під рукою», а лише факти, що узгоджуються, порівнюються і в сукупності відбивають певний бік явища чи процесу. Так, визначаючи доходи населення, слід зважати на те, до якої соціальної групи воно належить, які має джерела засобів існування, в якій місцевості мешкає.

Зрозуміло, що від якості даних статистичного спостереження залежать результати подальшого дослідження. Тому вони мають відповідати певним вимогам.

Перша — це вірогідність даних, тобто їх відповідність реальному стану. На жаль, ця вимога іноді не додержується як на мікро-, так і на макрорівні. Прикладом можуть бути матеріали переписів населення на території України в період Першої та Другої світових війн. Вони не враховували значних втрат населення внаслідок репресій, розкуркулювання та голодомору. На мікрорівні типовим є приховування частини доходів від оподаткування як юридичними, так і фізичними особами. Досягти достатньої вірогідності можна, з одного боку, усунувши передумови таких викривлень (наприклад, удосконаливши податкову систему, а з іншого — застосувавши чутливішу систему оціночних показників.

Друга вимога — це повнота даних як за їх обсягом, так і по суті. Наприклад, у разі дослідження ринку покупців певного товару слід брати до уваги не лише ті верстви населення, на які він розрахований, а й категорії споживачів, які можуть придбати товар для своїх дітей, родичів, друзів. Щодо повноти по суті, то вона забезпечується системним добором кількох взаємозалежних ознак явища. А саме, визначаючи ринок споживачів, слід поцікавитись їхніми потребами, смаком, вимогами, платоспроможністю. Потрібно також знати стратегію своїх конкурентів.

Третя вимога — це своєчасність даних. Інформація має дійти до користувача, перш ніж застаріє, інакше вона втрачає корисність. Наприклад, дані біржових торгів або валютних курсів мають надходити до користувача в міру їх виникнення та реєстрації; цінність даних бюджетних обстежень втрачається з часом, особливо в умовах високої інфляції.

Четверта вимога — ця порівнянність даних у часі або у просторі. Дані можуть бути не порівнянні за складом сукупності. Наприклад, нестійкою є структура емітентів на фондовому ринку України. Істотних змін зазнає склад населення за джерелами засобів існування, виникають нові групи — підприємці, фермери, безробітні. Гострою є проблема порівнянності за одиницями, які взято для вимірювання, особливо це стосується вартісних показників в умовах тривалої високої інфляції або внаслідок грошової реформи.

З переходом національної статистики на міжнародні стандарти важливо керуватися порівняльною методикою збирання даних та обчислення статистичних показників. Так, програмою нового перепису населення України затверджено одиницю спостереження, використовувану у світовій практиці, а саме: «домогосподарство» замість «родина», як це було в попередніх переписах. «Домогосподарство» означає сукупність осіб, що мешкають разом і ведуть спільне господарство. Очевидно, ця категорія ширша від попередньої, оскільки не обмежується лише родинними зв’язками. Порівнянність методики обчислення статистичних показників важлива, особливо для вторинних спостережень. Так, показник, що визначає ступінь демографічного та соціального розвитку країни, коефіцієнт смертності немовлят — через непорівнянність методики збирання та обчислення — є заниженим порівняно з фактичним в Україні згідно з міжнародною методикою.

Важливою є порівнянність даних за територіальною належністю одиниць внаслідок відповідних змін. Наприклад, набуття статусу міського поселення сільськими населеними пунктами під час промислового будівництва або набуття статусу Автономної Республіки Крим колишньою областю тощо.

П’ятою вимогою є доступність даних. З переходом до ринкових умов питання їх доступності особливо загострюється. Ці дані важко не лише зібрати, а й отримати готову статистичну інформацію. Відомо, що за радянських часів великий обсяг статистичної інформації приховувався від широкого загалу. У період демократизації більшість матеріалів державної статистики стали «відкритими». Проте ускладнилась ситуація з централізованим збиранням даних, особливо в недержавних структурах. Низький рівень відповідальності таких структур щодо подання звітів, а то й повна непідзвітність деякої їх частини призводить до порушення вимог повноти та своєчасності реєстрації даних.

Одержання якісної статистичної інформації значною мірою залежить від того, на якому рівні вона збирається. В Україні діють дві системи: централізована (загальнодержавна) та децентралізована (відомча, окремих економічних структур). Звичайно, централізована система збирання має ширші можливості для якісного спостереження: наукову методику, кваліфіковані кадри, технічне забезпечення тощо. Проте децентралізована система є оперативнішою завдяки меншому розриву в часі між збиранням даних і використанням готової статистичної інформації. Для децентралізованої системи гостро постає проблема наукової обґрунтованості методів статистичного спостереження та їх практичного застосування.

Статистичне спостереження здійснюється в три основні етапи:

1) підготовка спостереження;

2) реєстрація статистичних даних;

3) формування бази даних.

Підготовка статистичного спостереження — найвідповідальніший етап, оскільки тут постають і вирішуються основніметодологічні питання: що і як вивчатиметься, на які запитання потрібно дістати відповіді. На цьому етапі вирішуються також організаційні питання: хто, де, коли проводить спостереження і що для цього необхідно. Тобто на першому етапі складається докладний план статистичного спостереження, що охоплює методологічні та організаційні питання.

На другому етапі збирають дані. Процес копіткий, що потребує чіткої взаємодії, скоординованості та оперативності всіх виконавчих служб. Чим коротший термін збирання, тим більш своєчасною та дешевою буде інформація. Від якості збирання залежать також точність, повнота й вірогідність даних. Третій етап передбачає контроль та нагромадження даних спостереження, а також їх збереження. На цьому етапі відпрацьовується система оперативного доступу та пошуку необхідних даних. Це дуже важ­ливо в умовах централізованого спостереження, коли нагромаджуються величезні обсяги корисної інформації, пошук якої обходиться недешево, а знайти її й використати іноді важко.

Планування статистичного спостереження

Будь-яке статистичне спостереження планується і проводиться за певним планом. План статистичного спостереження містить дві частини:

1) програмно-методологічна частина;

Першим завданням у програмно-методологічній частині є мета дослідження. Далі необхідно визначити об'єкт дослідження (узагальнено можна сказати, що об'єктом статистичного спостереження є суспільні явища і процеси, які мають досліджуватися). По-третє, визначається одиниця спостереження.

§ Одиниця спостереження – це той первинний елемент об'єкту дослідження, який є носієм інформації, за допомогою якої збираються необхідні статистичні дані.

Одиниці спостереження слід відрізняти від одиниці сукупності. Якщо одиниця спостереження – це носій інформації, то одиниця сукупності – це носій ознаки. Інколи вони співпадають (наприклад, перепис населення).

Після визначення одиниці спостереження, переходимо до визначення програми – переліку питань або ознак, на які повинні бути отримані відповіді в процесі дослідження. Оформлюється цей перелік питань у вигляді бланку, формуляру чи анкети.

2) організаційна частина.

Ця частина вказує:

- місце – де безпосередньо реєструються ознаки окремої одиниці сукупності в статистичних формах;

- час – це той час, до якого відносяться дані зібраної інформації (наприклад, сезон при дослідженні в сільському господарстві). Важливість цього показника в тому, що ми маємо досліджувати об'єкт в його звичайному стані;

Час може бути об'єктивним і суб'єктивним.

Об'єктивний час – це момент чи період часу, до якого відносяться зібрані дані.

Суб'єктивний час – це дата або період, протягом якого збирають дані.

Наприклад, при складанні платіжного балансу країни за 1998 рік, об'єктивний час:1.01.1998 – 31.12.1998, суб'єктивний час: 10.01.1999-17.01.1999 (якщо інформація збиралась у цей проміжок часу)

Існує також критичний момент спостереження – момент часу, на який припадає реєстрація відомостей.

Наприклад, при переписі населення у 1984 році реєстрація була проведена в ніч з 11 на 12 січня (критичний момент), в той час, як суб'єктивний час дорівнював 1 тижню (12 – 19 січня).

- хто буде проводити: органи державної статистики, окремі установи, інститути, лабораторії чи окремі люди; визначаються їх права і обов'язки);

- строк проведення – початок і кінець збору інформації;

- графік проведення;

- матеріально-технічну базу;

- форми, способи і види статистичного спостереження.

1. Розробка програмно-методологічних питань плану спостереження полягає в науково-практичному обґрунтуванні та визначенні суті явища, умов його формування та прояву. Крім того, добирається система ознак, що характеризують явище, ураховується можливість їх кількісної обробки та перевірки на точність.

Комплекс програмно-методологічних питань може бути поданий у послідовності їх виникнення та розв’язування (рис. 2.1).

Мета спостереження — здобути статистичні дані, які є підставою для узагальненої характеристики стану та розвитку явища або процесу з визначенням відповідної закономірності.

Кінцевою метою спостереження є підготовка управлінських рішень та вжиття відповідних заходів.

Рис. 2.1. Програмно-методологічні питання
статистичного спостереження

Так, країни ЄЕС регулярно вдаються до обстежень у сфері бізнесу. Метою окремих обстежень є визначення інвестиційної поведінки суб’єктів бізнесу та прогнозування її впливу на рівень виробничих потужностей і зайнятість населення країни. Іншим прикладом може бути обстеження суб’єктів малого бізнесу в Україні. Мета — якомога ретельніше вивчити стан виробничо-фінансової діяльності підприємств малого бізнесу заради сприяння їх подальшому розвитку в Україні.

Мета спостереження визначає його об’єкт. Об’єкт спостереження —це сукупність явищ, що підлягають обстеженню. Чітке визначення суті та меж об’єкта дозволяє запобігти розбіжностям у тлумаченні результатів обстеження. Для цього застосовуються цензи. Ценз — це набір кількісних обмежувальних ознак. Скажімо, у попередньому прикладі слід обґрунтувати, яка сукупність суб’єктів малого бізнесу досліджуватиметься. Це може бути сукупність усіх зареєстрованих підприємств малого бізнесу або лише діючих. В останньому разі не буде оцінено ефективність упровадження малого бізнесу. Інша проблема — який суб’єкт бізнесу слід вважати малим? В Україні малим вважається підприємство з чисельністю зайнятих не більш як 50 осіб та обсягом виручки, що не перевищує 1 млн грн. Тому цензом буде максимально припустима кількість зайнятих та обсяг виручки.

Об’єкт спостереження як сукупність складається з окремих елементів — одиниць сукупності. Одиниця сукупності — це первинний елемент об’єкта, що є носієм ознак, які підлягають реєстрації. Під час перепису населення одиницею сукупності є кожна людина, у разі реєстрації проданих на біржі нерухомості об’єктів — кожна продана квартира. Проте не кожна одиниця сукупності може надати про себе інформацію. Тому в ході обстеження виокремлюють одиницю спостереження. Одиниця спостереження — це первинна одиниця, від якої дістають інформацію. Так, під час перепису населення одиницею спостереження є домогосподарство, а також кожний його член. Коли йдеться про реєстрацію проданих на біржах нерухомості квартир, одиницею спостереження є біржа. Отже, одиниця сукупності та одиниця спостереження можуть збігатися (як, зокрема, під час перепису). І відповідних прикладів існує чимало: у бюджетних обстеженнях господарств такими одиницями є домашні господарства, під час вивчення громадської думки населення — кожний респондент — людина, яка висловлює свою думку.

Визначивши носії ознак і джерела інформації, складають програму спостереження. Програма спостереження — це перелік запитань, на які потрібно дістати відповіді в результаті спостереження. Зміст та кількість запитань формують згідно з метою спостереження і реальними можливостями його проведення (гро­шовими, трудовими витратами та терміном реєстрації). Складають такий перелік запитань, який на підставі щонайменшої кількості залучених даних дає якнайбільше інформації. Цього можна досягти завдяки системному підходу. Запитання слід добирати так, щоб кожне мало самостійне призначення і водночас у комбінації з рештою запитань давало додаткову суміжну та побічну інформацію. Використовуючи блоки взаємозалежних узгоджених запитань, можна дослідити також внутрішні зв’язки об’єкта дослідження. Далі ці запитання деталізують, щоб сформувати набір ознак, які характеризують зазначений об’єкт обстеження та його одиниці.

Головними вимогами щодо подання ознак є простота формулювань, чітке тлумачення і однозначність. Так, під час перепису населення запитання про шлюбний стан особи потрібно поставити точніше, а саме: замість «перебування у шлюбі» має бути «перебування в зареєстрованому шлюбі». Це допоможе уникнути значних розбіжностей між даними поточного обліку і фактичними через незбіг кількості фактичних і юридичних шлюбів). Оскільки ознаки за формою вираження можуть бути не лише кількісними, а й атрибутивними, то в разі добору шкали вимірювання перевагу слід надати не лише більш інформативним ознакам (номінальній шкалі), а й ознакам із ширшими можливостями статистичної обробки (порядковій та метричній шкалам). На підставі сформованого переліку ознак розробляють статистичний інструментарій. Статистичний інструментарій — це набір статистичних формулярів, а також інструкцій і роз’яснень щодо проведення статистичного спостереження, реєстрації даних.

Статистичний формуляр — це обліковий документ єдиного зразка, що містить адресну характеристику об’єкта спостереження та статистичні дані про нього. Статистичними формулярами
є звіти, переписні та опитувальні листки, бланки документів,
анкети.

Деякі формуляри містять також коротку інструкцію щодо їх заповнення. До інших інструкція додається як окремий документ, де роз’яснюється порядок реєстрації даних, розтлумачується зміст окремих запитань або відповідей. Проте чим вдаліше формулюються запитання та ознаки, тим менше роз’яснень вони потребують. Складаючи анкети, застосовують запитання закритого, напівзакритого та відкритого типу. До закритого типу належать запитання, до яких додається повний набір відповідей, а респондентові пропонується лише вибрати потрібні. Іноді кількість мож­ливих відповідей обмежується (не більше або не менше як дві-три відповіді). Наприклад, студентам економічної спрямованості під час опитування пропонувалося запитання: «Який характер роботи Вас приваблює?» (дайте не більш як дві відповіді).

1. Спокійний, ритмічний.

2. Творчий, аналітичний.

3. Такий, що потребує ділового спілкування.

4. Сприяє просуванню по службі.

Запитання напівзакритого типу містять перелік готових відповідей, а також вільний рядок для самовизначення.

Скажімо, в анкеті, що з’ясовує якість національної телереклами, пропонується запитання: «Які негативні особливості притаманні національній телерекламі?».

1. Однотипність виражальних засобів.

2. Недостатня художність.

3. Примітивність змісту.

4. Невиразність ефектів.

5. Інше _________________ (впишіть).

Запитання відкритого типу передбачають, що опитуваний самостійно формулює відповідь. До таких належить, наприклад, запитання: «Які відеокліпи Вам подобаються?»

Зрозуміло, що в разі організації масових анкетних обстежень доцільно пропонувати запитання закритого та напівзакритого типу. Вони дають змогу, по-перше, діставати адекватні відповіді, а по-друге, — формалізувати, нагромаджувати та кількісно їх обробляти. Причому перевагу мають напівзакриті запитання, що передбачають не лише чіткі відповіді, а й дають змогу респондентові вільно висловити власну думку.

Зауважимо, що статистичний інструментарій забезпечує не лише вхідну, а й вихідну частину інформаційної бази спостереження. Тобто, визначаючи ознаки, складаючи блоки запитань, одночасно готують макети вихідних таблиць, де немає цифрової інформації. За макетами таблиць одразу можна визначити, наскільки кожне запитання (ознака) узгоджується з іншими, передбачити, як «працюватиме» те чи інше запитання (ознака), вилучити малоінформативні запитання, обґрунтувати методику по­дальшої статистичної обробки решти запитань.

Програма спостереження передбачає також визначення виду та способу реєстрації даних. Здебільшого вид і спосіб спостереження залежать від його мети, суті об’єкта спостереження, обсягу та ступеня точності очікуваних результатів. Важливими для обстеження є його фінансове та трудове забезпечення, а також фактор часу. Види й способи спостереження докладно розглянуто в підрозд. 2.4.

Неодмінною умовою програм спостереження є наступність їх змісту, одиниць спостереження, методик обчислення. Це потрібно для порівняння результатів спостереження в часі та просторі. Наприклад, програми переписів населення останніх десятиліть мають однаковий зміст за головними соціально-демографічними показниками, тоді як у програмі нового перепису населення України одиницю спостереження змінено, щоб результати перепису стали порівнянними з міжнародними показниками.

Готуючи статистичне спостереження, слід забезпечити точність даних реєстрації. Точність результатів досягається завдяки застосуванню, з одного боку, системи контролю, а з іншого — ретельно відпрацьованого механізму збирання даних і практичного досвіду в цій роботі. Такий досвід формується під час пробних, так званих пілотних обстежень — невеликих за обсягом, що мають на меті випробувати, уточнити програму спостереження, підвищити якість опрацювання організаційних питань.

Отже, підготовка спостереження потребує вирішення не лише програмно-методологічних, а й суто практичних (організаційних) питань.

2. Другою складовою плану спостереження є комплекс організаційних питань. Організаційні питання стосуються місця й часу проведення обстеження, органів та персоналу, залученого до обстеження, його матеріально-технічного забезпечення, а також системи гарантування точності результатів (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Організаційні питання статистичного спостереження

Організаційні питання тісно пов’язані з програмно-методоло­гічними й залежать від мети та умов обстеження.

Насамперед з’ясовується, на який орган покладено відповідальність за проведення обстежень, їх підготовку. Залежно від масштабності об’єкта спостереження, а також зацікавленості щодо його результатів діють такі групи зазначених органів.

1. Центральні органи державної статистики, а саме Держкомітет статистики України та його регіональні відділення — державні обстеження на макрорівні. До таких обстежень належать переписи (населення, земельного фонду, технологій тощо), обсте­ження соціально-демографічного та економічного характеру (обстеження міграційних потоків населення, неформальної зайнятості, бюджетів домогосподарств, діяльності суб’єктів бізнесу тощо).

2. Статистичні відділи міністерств і відомств — державні обстеження локального за тематикою характеру. Наприклад, обстеження, що їх проводять Державна податкова адміністрація, Комітет митного контролю, Державна служба приватизації майна тощо.

3. Спеціальні інститути, агентства, міжнародні організації — обстеження, що ґрунтуються на вивченні суспільної думки або мотивації, поведінки та оцінок окремих суб’єктів суспільно-економічного життя.

До таких інститутів належать, зокрема, Інститут соціології, філіал Інституту суспільної думки Геллапа (Соціо-Геллап), Міжнародний інститут соціології, Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародний центр дослідження проблем тенденцій діяльності економічного характеру, Генеральне агентство у справах економіки та фінансів при комітеті ЄС.

4. Аналітичні відділи окремих економічних структур (підприємств, організацій, фірм, банків, бірж, страхових товариств тощо) — обстеження на мікрорівні, що мають маркетингове або контрольне спрямування. Наприклад, маркетингові обстеження туристичних фірм, що мають на меті з’ясувати ринок споживачів, або обстеження комерційних банків з метою проаналізувати потреби фактичних і потенційних клієнтів щодо різних банківських послуг.

Кожний орган, що виконує спостереження, має забезпечити себе кваліфікованими кадрами як на етапі підготовки обстеження, його проведення, так і під час обробки результатів. Здебільшого у статистичному спостереженні беруть участь не лише статистики, а й особи різних професій. Наприклад, до проведення перепису населення залучають спеціально підготовлених обліковців-реєстраторів, статистиків-науковців, організаторів та аналітиків, а також програмістів, операторів ЕОМ, технічний персонал.

Наступним питанням є обґрунтування місця обстеження — пункту, в якому перебуває одиниця спостереження і реєструються дані. Наприклад, під час телефонного опитування телеглядачів місцем обстеження є місце проживання респондентів. У разі обстеження осіб, котрі прибули з-за кордону, стосовно мети їх приїзду місцем обстеження буде районне відділення віз та реєстрацій (ВВІР). Для того щоб спостереження дало вірогідні та своєчасні дані, необхідно вирішити питання часу та періоду спостереження.

Час спостереження (об’єктивний час) — це час, до якого належать дані спостереження. Коли об’єктом спостереження є процес, то вибирають інтервал часу, протягом якого нагромаджуються дані. Якщо об’єктом спостереження є певний стан, то вибирають критичний момент — момент часу, станом на який реєструються дані. Наприклад, число угод, укладених на універсальній біржі, може реєструватися