Класифікація і структура основних фондів

Для обліку основних фондів, визначення і планування їх структури, розрахунку норм амортизаційних відрахувань необхідно їх класифікувати.

Після введення Національних стандартів бухгалтерського обліку (з 01.01.2000 р.) в Україні для бухгалтерського та податкового обліку існують дві різні класифікації основних фондів, кожна з яких побудована на власних принципах.

При класифікації основних фондів у бухгалтерському обліку виокремлюються такі підрозділи:

1. Основні засоби:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на покращання земель;

- будинки, споруди і передавальні пристрої;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, пристрої, інвентар;

- худоба;

- багаторічні насадження.

- інші основні засоби.

2. Інші позаобігові матеріальні активи:

- бібліотечні фонди;

- малоцінні матеріальні активи (спецінструмент, спецінвентар);

- тимчасові споруди;

- природні ресурси;

- інвентарна тара;

- предмети прокату;

- інші позаобігові матеріальні активи.

Класифікація основних засобів в податковому обліку застосовується для визначення норм амортизаційних відрахувань і буде детально розглянута в підрозділі 6.5.

До введення нових стандартів бухобліку існувала дещо інша класифікація основних фондів за призначенням:

1) будівлі – архітектурні об’єкти, призначені для створення необхідних умов праці (корпуси цехів, депо, гаражі, складські приміщення тощо);

2) споруди – інженерно-технічні об’єкти, призначені для виконання певних технологічних функцій, необхідних для виробництва (естакади, резервуари, атомобільні шляхи, мости, тощо);

3) передавальні пристрої – пристрої, за допомогою яких передають енергію різних видів, а також рідкі й газоподібні речовини (нафто- і газопроводи, лінії звязку, електромережі, водоводи тощо);

4) машини і обладнання;

5) транспортні засоби;

6) інструменти;

7) виробничий інвентар;

8) господарський інвентар;

9) інші основні фонди.

За ступенем впливу на предмети праці основні фонди поділяють на активні й пасивні. Активні ОВФ – фонди, які в процесі виробництва безпосередньо впливають на предмет праці, змінюючи його. Пасивні ОВФ безпосередньо не впливають на предмет праці, а створюють необхідні умови для нормального перебігу процесу виробництва.

Для аналізу якісного стану ОФ необхідно знати їх структуру.

Структура ОФ – це співвідношення вартості різних груп (видів) у їх загальній вартості.

Розрізняють виробничу, технологічну і вікову структури ОВФ.

Найважливішим показником виробничої структури ОВФ є частка активних фондів в їх загальній вартості. При порівнянні різних виробництв найбільш раціональна структура буде на тому виробництві, де вища частка активних ОВФ.

Технологічна структура характеризує розподіл ОВФ за структурними підрозділами підприємства в процентному вираженні від їх загальної вартості.

Вікова структура характеризує розподіл ОВФ за віковими групами

Структура ОФ різних галузей і підприємств залежить від ряду факторів: складності продукції, типу виробництва, особливостей техпроцесів.