Поняття та класифікація підприємств

Підприємство є юридичною особою, що має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

У багатьох нормативних та регуляторних актах зустрічається поняття суб’єкт господарювання. Згідно з Господарським кодексом України суб’єкти господарювання – учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб’єктами господарювання можуть бути не тільки юридичні, а й фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до законодавства як підприємці).

Достатньо повну класифікацію підприємств можна скласти, використовуючи наступні ознаки:

1) мета та характер діяльності;

2) форма власності;

3) національна приналежність капіталу;

4) форма відповідальності;

5) кількість працюючих та обсяг валового доходу від реалізації продукції за рік;

6) спосіб утворення й формування статутного капіталу;

7) приналежність до виду економічної діяльності.

Відповідно до мети та характеру діяльності підприємства поділяють на комерційні й некомерційні.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства чи суб'єкта господарювання (юридичної особи) та його (їх) праці чи з використанням найманої праці;

- колективне підприємство, що діє на основі колективної власності. До таких підприємств належать виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом;

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- змішане підприємство, що засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Казенні підприємства, які належать до державних підприємств, створюються за рішенням Кабінету Міністрів України у галузях національної економіки, в яких:

а) законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

б) основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

в) за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

г) переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельне;

д) приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням.

У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог Господарського кодексу України за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства.

Відповідно до національної належності капіталу:

- у разі, якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менше як 10%, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями;

- підприємство, у статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить 100%, вважається іноземним підприємством;

- усі інші підприємства вважаються національними.

Залежно від форми відповідальності розрізняють:

- акціонерне товариство – це господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать;

- товариство з обмеженою відповідальністю – це господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном;

- товариство з додатковою відповідальністю – це господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному до вкладу кожного з учасників;

- повне товариство – це господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном;

- командитне товариство – це господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути накладене стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники). Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Підприємства, залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік, можуть бути віднесені до мікро-, малих, середніх або великих підприємств. Згідно до Господарського кодексу України (ст. 55):

- мікропідприємствами є:

а) фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці (ФОП), в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

б) юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

- малими підприємствами є:

а) фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці (ФОП), в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

б) юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 млн євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

- великими підприємствами визнаються юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 млн євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

- усі інші підприємства визнаються середніми.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

- унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника;

- корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у вигляді господарського товариства, а також інші підприємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

За приналежністю до виду економічної діяльності (галузева приналежність) розрізняють промислові, будівельні, сільськогосподарські підприємства, тощо.

Вид економічної діяльності (галузь) – сукупність усіх виробничих одиниць, які беруть участь переважно в однакових або подібних видах господарської (виробничої, невиробничої) діяльності.

До виробничої сфери входять такі галузі: промисловість, сільське господарство, мисливство, лісове та рибне господарство.

Сферу послуг за значенням у житті суспільства можна поділити на дві важливі групи галузей:

- перша покликана забезпечувати матеріальні умови життя населення та охоплює такі галузі, як будівництво, транспорт та зв'язок, торгівля, готельний і ресторанний бізнес, фінансова діяльність, операції з нерухомістю, державне управління;

- друга група сфери послуг покликана задовольняти здебільшого духовні й фізичні потреби населення та охоплює освіту, охорону здоров'я, соціальну допомогу, а також науку, культуру і мистецтво.

Кожна галузь займається певним видом економічної діяльності. В Україні на загальнодержавному рівні введена «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2010 (КВЕД-2010), відповідно до класифікації видів економічної діяльності, прийнятої статистичної комісією Європейського Союзу.

За цією класифікацією економічна діяльність – процес поєднання дій, які дають можливість одержати відповідний набір продукції чи послуг. Вид економічної діяльності має місце тоді, коли об'єднуються ресурси (устаткування, робоча сила, технологічні засоби, сировина та матеріали) для створення виробництва конкретної продукції та надання послуг. Таким чином, вид діяльності характеризується використанням ресурсів, виробничим процесом, випуском продукції та наданням послуг.

Окремий вид діяльності може складатись з єдиного простого процесу, наприклад, ткацтва, а може охоплювати й цілий ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації. Наприклад, виробництво автомобілів вважається окремим видом діяльності незважаючи на те, що це комплексний виробничий процес, який охоплює лиття, ковальські роботи, зварювання, складання, фарбування тощо. Якщо виробництво окремих елементів (двигунів, коробок передач, меблів, приладів) є складовою частиною одного й того самого процесу виробництва, то всі процеси разом розглядаються як єдиний вид діяльності.

Галузі національного господарства поділяють на окремі підгалузі. Так, наприклад, промисловість складається з таких підгалузей: добувна промисловість (добування паливно-енергетичних корисних копалин; добування корисних копалин), переробна промисловість (виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів; легка промисловість; оброблення деревини та виробництво виробів з деревини; целюлозно-паперове виробництво, видавнича діяльність; виробництво коксу, продуктів нафтопереробки; хімічна та нафтохімічна промисловість; виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції; металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів; машинобудування), а також виробництво та розподілення електроенергії, газу та води. У сільському господарстві є дві підгалузі: рослинництво й тваринництво.

Галузі та виробництва поділяються на секції та підсекції, які позначаються спеціальними літерами, а також розділи, групи, класи та підкласи, які виділяють цифровими кодами. Кожний вид економічної діяльності має міжнародний код секції, позначений латинськими літерами.

Загальний перелік видів економічної діяльності з розрізі сфер національного господарства та їх кодів, що діє в Україні, наведено в табл.1.1.

Таблиця 1.1

Склад національного господарства

за сферами та видами економічної діяльності, їх коди

Науково-технічний прогрес розширює зв'язки між галузями, виникає значна кількість нових виробництв і підгалузей. Ці процеси спричинили формування міжгалузевих комплексів.

Міжгалузевий комплекс – система економічно взаємопов'язаних галузей виробничої і (або) невиробничої сфери, між якими сформувалися стійкі й тісні зв'язки. Кожен міжгалузевий комплекс формується в конкретних соціально-економічних умовах внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей.

Основними міжгалузевими комплексами виробничої сфери є такі:

- машинобудівний комплекс (МБК), що складається з підгалузей машинобудування;

- металургійний комплекс (МК), який складається з чорної та кольорової металургії;

- хіміко-індустріальний комплекс (ХІК), який складається з підгалузей хімічної та нафтохімічної промисловості;

- агропромисловий комплекс (АПК), що складається з сільського господарства та виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів;

- будівельний комплекс (БК), який складається з будівництва та підприємств підгалузі промисловості – будівельних матеріалів;

- паливно-енергетичний комплекс (ПЕК), до складу якого входять паливна промисловість та електроенергетика;

- транспортно-економічний комплекс (ТЕК), до складу якого входять підприємства всіх видів транспорту;

- лісопромисловий комплекс (ЛВК), що складається з підгалузей промисловості оброблення деревини та виробництво виробів з деревини;

- комплекс легкої промисловості комплекс (КЛП), який формується на базі підприємств легкої промисловості.

Останнім часом, у господарському комплексі України актуальності набуває формування та розвиток кластерів. Даний термін має різні значення в економіці та різне смислове навантаження в різних куточках Європи. Кластери варіюють від невеликих мереж малих, середніх підприємств у обмежених географічних зонах до «мега-кластерів» у Данії або Фінляндії, займаючи величезну питому вагу в економіці.

У сучасній економічній теорії існує декілька визначень «кластера»:

- галузеве, територіальне та добровільне об'єднання підприємницьких структур, які тісно співпрацюють із науковими (освітніми, науково-дослідними) установами, громадськими організаціями та органами місцевої влади з метою підвищення конкурентоздатності власної продукції і сприяння економічному розвитку регіону;

- географічна концентрація подібних, суміжних або додаткових підприємств з активними каналами для бізнес-транзакцій, комунікацій та діалогу, що поділяють спеціалізовану інфраструктуру, робочі ринки та послуги і мають спільні можливості або загрози.

Класифікувати кластери можна за системою ознак, які наведені в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Класифікація кластерів