Кримінальне законодавство

Кримінальне законодавство в період, що розглядається, майже не змінюється. Зміни відображали або черговий напрям політики партії, або приєднання СРСР до відповідних міжнародних конвенцій. Так, у 1985— 1986 роках були прийняті нормативні акти, спрямовані на боротьбу з пияцтвом і одержанням нетрудових доходів. У1987 році СРСР приєднався до міжнародних конвенцій, які передбачали боротьбу з наркотиками та заручниками.

З конкретних нормативних актів, які передбачали кримінальну відповідальність, слід назвати Закони СРСР "Про захист честі і гідності Президента СРСР" від 2 квітня 1990 року, "Про кримінальну відповідальність за блокування транспортних комунікацій та інші незаконні дії, які посягають на нормальну і безпечну роботу транспорту" від 23 жовтня 1990 року.

Увагу законодавця знову привернула спекуляція. В жовтні 1990 року приймається Закон, за яким спекуляцією охоплювалися скупка товарів, на які встановлені державні ціни в закладах торгівлі, продаж товарів зі складських приміщень, баз і т .ін. з порушенням встановлених правил, приховування товарів від покупців, ухилення від реєстрації. Подальший розвиток ринкових відносин змінив уявлення про спекуляцію і її співвідношення з легальною торговельною діяльністю.

У зв'язку з прийняттям цих нормативних актів відповідні зміни були внесені до КК УРСР. 2 липня 1991 року Верховна Рада СРСР прийняла Основи кримінального законодавства Союзу PCP і союзних республік.

Важливе значення для відродження духовності українського народу мав Закон "Промови в Українській PCP" від 28 жовтня 1989 року.

У цілому законодавство періоду "перебудови" започаткувало правову основу для радикальних соціально-економічних перетворень наступних років.

Загальні висновки

Із середини 80-х років у СPCP розпочався незворотний процес реформування всіх сторін життя суспільства. Перші спроби реформ показали, Що вони неможливі без демократизації, без перебудови політичної системи.

Перед Україною виникла реальна можливість національного і державного відродження. Суспільно-політичне життя в республіці активізується після жахливої катастрофи на Чорнобильській АЕС. Зросла громадська свідомість людей, які висловили відкрите недовір'я керівництву країни.

Утвердження гласності та політичного плюралізму привело до ліквідації ідеологічного і політичного панування комуністичної партії. Почала втрачати свої позиції командно-адміністративна система управління. Одним із важливих напрямів демократизації стало реформування діяльності Рад народних депутатів. Уперше за історію їх існування були проведені дійсно демократичні вибори.

Перебудовчі процеси зумовили виникнення численних громадських організацій, більшість з яких згодом реформується в політичні партії. Важливу роль серед них відіграв Народний рух України за перебудову, який виступав за розбудову незалежної України.

Зростанню національної самосвідомості сприяло прийняття Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет, яка проголосила верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Кардинальних змін зазнала правова система. Уроки перебудови до Конституції УРСР та до чинного законодавства вносяться численні зміни і доповнення, на перше місце у правовому регулюванні вийшов інститут прав і свобод особи. Але непослідовність політичних і економічних реформ, небажання центру надати республікам повну законотворчу самостійність привели до "війни" союзних і республіканських законів. Зміни у державно-правовому житті країни були викликані процесами оновлення, що відбувалися у суспільстві й невпинно вели до формування незалежної Української держави.

Період перебудови для республіки закінчився прийняттям 24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР "Акта про державну незалежність України", який ліквідував історичну несправедливість та розпочав новий етап в історії України і її народу.