ВАЛЮТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ Й МІЖНАРОДНІ УГОДИ

1. Основним законодавчим актом в області валютних операцій є Декрет Кабінету Міністрів України про валютне регулювання й валютний контроль (1991 р.) Він визначає принципи здійснення валютних операцій в Україні, повноваження й функції органів валютного регулювання й валютного контролю, права й обов'язки юридичних і фізичних осіб відносно володіння, користування й розпорядження валютними цінностями, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Під валютними операціями розуміються:

а) операції, пов'язані з переходом права власності й інших прав на валютні цінності, у тому числі операції, пов'язані з використанням у якості кошти платежу іноземної валюти й платіжних документів в іноземній валюті;

б) ввіз і пересилання в Україну, а також вивіз і пересилання з України валютних цінностей;

в) здійснення міжнародних грошових переказів.

Основним органом валютного регулювання в Україні є Національний Банк України. Цей банк визначає сферу й порядок обігу в Україні іноземної валюти й цінних паперів в іноземній валюті. Він видає нормативні акти, обов'язкові до виконання в Україні резидентами й нерезидентами. У валютному законодавстві під "резидентами" розуміються насамперед фізичні особи, що мають постійне місце проживання в Україні, і юридичні особи, створені відповідно до законодавства України й мають місцезнаходження в Україні, а під "нерезидентами" - фізичні особи з постійним місцем проживання за межами України і юридичні особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав і з місцем знаходження за межами України.

Банк проводить всі види валютних операцій і встановлює правила проведення резидентами й нерезидентами в Україні операцій з іноземною валютою й цінними паперами в іноземній валюті, а також правила проведення нерезидентами в Україні операцій з валютою України й цінних паперів у валюті України.

Україна бере участь у великій кількості угод з питань міжнародних розрахунків і кредитних відносин.

У двосторонніх торговельних і платіжних угодах, ув'язнених Україною з іноземними державами, дотримуються положення про розрахунки й кредитування.

Під розрахунковими відносинами розуміються насамперед платежі по зовнішньоторговельних й інших зовнішньоекономічних операціях. Під кредитними відносинами розуміються відносини сторін, при яких кредитор зобов'язується передати в користування позичальникові (боржникові) валютні цінності, а позичальник (боржник) зобов'язується повернути їх або надати кредиторові відповідну компенсацію, як правило, зі сплатою відсотків у строки й на умовах, передбачених угодою сторін. Ці відносини виникають або на основі міждержавної угоди, або на основі цивільно-правової угоди.

В обслуговуванні зовнішньоекономічної діяльності особливу роль грають банки.

Для забезпечення безперебійності розрахунків, підтримки необхідної ліквідності, регулювання структури валютної каси й кредитного портфеля, покриття потреб зовнішньоекономічного обороту країни в кредитних ресурсах Національний Банк України проводить відповідна операція на міжнародних валютних і кредитних ринках. Національний Банк України здійснює кредитування в іноземній валюті учасників зовнішньоекономічних зв'язків, з їхнього доручення або з доручення інших спеціалізованих банків виконує платежі за кордон.

В обслуговуванні зовнішньоекономічної діяльності крім Національного Банку України беруть участь й інші комерційні банки. У їхнє завдання входять кредитування й фінансування витрат, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю їхніх клієнтів, здійснення розрахунків по прямих зв'язках з іноземними партнерами, а також здійснення неторгових операцій по обслуговуванню українських й іноземних громадян. Остання функція багато в чому ставиться й до сфери діяльності Ощадного банку України.

Для створення банків з іноземною участю потрібне одержання ліцензії (дозволу) Національного Банку України.

Під банками з іноземною участю розуміються, по-перше, банки, статутний капітал яких формується за рахунок коштів резидентів - українських юридичних і фізичних осіб, і, по-друге, банки, статутний капітал яких формується за рахунок коштів нерезидентів - іноземних юридичних і фізичних осіб. За правилами, що передбачає умови відкриття банків за участю іноземних інвестицій на території України. Національний Банк України припиняє надання ліцензій на здійснення банківських операцій за участю іноземних інвестицій, якщо перевищено певний ліміт.

У ході реформи зовнішньоекономічних зв'язків перед банками України відкрилося широке поле діяльності. У сфері зовнішньоекономічних зв'язків стали проводитися такі фінансові операції, як покупка акцій, облігацій й інших цінних паперів, їхній випуск і розміщення. Клієнтам пропонуються нові види послуг, як, наприклад, страхування валютних ризиків по експортно-імпортних операціях.

Одне перерахування видів діяльності банків показує все різноманіття й складність розрахункових і кредитних відносин, суб'єктами яких можуть бути й безпосередньо держави, і державні банки, і комерційні банки, і міжнародні банки й підприємства, і окремі громадяни. А.Б. Альтшулер відзначав комплексний характер валютних відносин, неоднорідність суб'єктів цих відносин, своєрідне сполучення в розглянутій області організаційних і майнових відносин.

2. МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ Й КРЕДИТУВАННЯ У ВЗАЄМИНАХ УКРАЇНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ З ФІРМАМИ Й ОРГАНІЗАЦІЯМИ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

1. Міжурядові, платіжні угоди звичайно передбачають здійснення розрахунків українських організацій із закордонними фірмами у вільно конвертованій валюті. Форма розрахунків указується в зовнішньоторговельних угодах, що укладають. Розрахунки здійснюються за допомогою акредитива й у порядку інкасо. Акредитив - це доручення банку зробити платежі за рахунок спеціально виділених для цього сум проти передбачених документів. Міжнародна торговельна палата розробила Уніфіковані правила й звичаї для документарних акредитивів (діють у редакції 1983 р.). При іншій формі розрахунків у порядку інкасо - уповноважена на одержання платежу організація дає обслуговуючому її банку інкасове доручення, для того щоб банк через свого іноземного кореспондента одержав належний платіж або акцепт векселя або іншого платіжного документа. При такій формі розрахунків застосовуються Уніфіковані правила по інкасо, розроблені Міжнародною торговельною палатою (діють у редакції 1978 р.). Обидва ці документа носять рекомендаційний характер.

2. Широке поширення в області кредитно-розрахункових відносин одержали такі цінні папери, як вексель і чек. Векселями оформляються заборгованість імпортера при комерційному кредиті й відносини між банками при наданні банківських кредитів. Розрізняють два види векселів: прості й переказні. Широке поширення одержали переказні векселі, що виставляють імпортером товару на банк і прийняті останнім (тим самим банк приймає на себе безумовне зобов'язання платежу). Такі векселі виконують роль міжнародних платіжних коштів. Форма векселя визначається законом країни, де він виставлений (виписаний).

В 1930 році на Женевській конференції були прийняті конвенції про уніфікацію вексельного права, згідно яким держави, що приєдналися до них, зобов'язалися на своїй національній території в якості національного ввести Однаковий вексельний закон (ОВЗ). Крім того, в 1930 році була також укладена Женевська конвенція про рішення колізійних питань про перекладний і простий векселі. СРСР приєднався до цих конвенцій в 1936 році. У зв'язку із цим було затверджене Положення про переказний і простий векселі від 7 серпня 1937 р. Це Положення 1937 року до прийняття вексельного законодавства застосовується в Україні.

В 1931 році була прийнята Женевська чекова конвенція, додатком до якої є Однаковий чековий закон (ОЧЗ). В 1988 році була прийнята конвенція ЮНСІТРАЛ про міжнародні чеки.

3. Кредитні відносини відрізняються більшим різноманіттям. При так знаному комерційному (фірмовому) кредиті експортер дає кредит імпортерові у вигляді продажу товару з відстрочкою платежу.

Банківський кредит у вигляді коштів надається банками в різних формах. Його надання може бути пов'язане з конкретною зовнішньоторговельною операцією. Так називані грошові кредити не погоджуються з укладенням конкретної угоди, кошти по такій кредитній операції використаються по розсуду позичальника (боржника). Своєрідну форму кредитування в зовнішньоекономічній сфері являють собою кредити міжнародних банківських консорціумів. На стороні кредиторів виступає більша група банківських установ різних країн. Використання такої форми дає можливість мобілізувати значні валютні кошти шляхом залучення їх від великої кількості банків різних країн і надання безпосередньо консорціумом у такий спосіб консолідованої суми позичальникові в порядку й на умовах, погоджених між банками - учасниками консорціуму й позичальником.

Недостатня в цілому, регламентація в національному законодавстві й відсутність міжнародних договорів, що регулюють розглянуту форму кредитування, спонукують її учасників досягти максимально повної домовленості по всьому комплексі питань, пов'язаних із кредитуванням. Така домовленість оформляється угодою, що укладається між групою банків-кредиторів, з одного боку, і позичальником - з іншої.

3. МІЖНАРОДНІ НЕТОРГОВІ РОЗРАХУНКИ

Нерезиденти мають право без обмежень переводити, увозити й пересилати валютні цінності в Україну при дотриманні митних правил.

Нерезиденти мають право продавати й купувати іноземну валюту за валюту України в порядку, установлюваному Національним Банком України.

Нерезиденти мають право безперешкодно переводити, вивозити й пересилати з України валютні цінності при дотриманні митних правил, якщо ці валютні цінності були раніше переведені, завезені або переслані в Україну або придбані в Україні відповідно до діючого законодавства.

Угоди, укладені в порушення положень валютного законодавства, є недійсними.

Переклади через границю на користь українських й іноземних громадян й організацій провадяться безперешкодно; заборони або обмеження чинним законодавством не встановлені.

Суми перекладів, що надходять через границю, можуть бути виплачені одержувачеві наявними або перераховані на внесок в Ощадбанку або іншому банку.

Громадяни, що одержали валюту на законних підставах, вправі розпорядитися нею кожним з наступних способів: 1) обміняти на гривні; 2) відкрити поточний рахунок або зробити внесок у будь-якому банку, що виконує валютні операції.

Ввіз і пересилання через кордон в Україну іноземної валюти й інших валютних цінностей дозволяються з дотриманням правил митного контролю, а також поштових правил.