Конституційне право

Найбільш радикальні зміни відбулися в конституційному праві. Зміни і доповнення, що вносилися до Конституцій СРСР і УРСР, суттєво реформували існуючі державно-правові інститути, всю політичну систему.

27 жовтня 1989 року було прийнято Закон УРСР "Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української PCP". У преамбулі цього Закону зазначалося, що зміни до Конституції УРСР вносяться з метою розвитку демократії, удосконалення виборчої системи, діяльності Рад народних депутатів тощо. Демократизація виборчої системи передбачала перехід до дійсно представницької демократії. На розвиток цього положення було спрямовано закони "Про вибори народних депутатів Української PCP" і "Про вибори депутатів місцевих Рад народних депутатів Української PCP" від 27 жовтня 1989 року. Закон передбачав створення Комітету Конституційного нагляду УРСР.

Наступний Закон "Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української PCP" було прийнято 24 жовтня 1990 року. Зміни стосувалися ст. З Конституції, в якій вже не говорилося про принцип демократичного централізму. У новій редакції зазначалося, що організація і діяльність держави ґрунтуються на засадах виборності всіх органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожної державної та службової особи за доручену справу, обов'язковості рішень вищестоящих органів для нижчестоящих.

Скасування ст. 6 Конституції підірвало монопольне панування комуністичної партії і завдало удару по командно-адміністративній системі управління.

Вносяться зміни в розділ "Основні права, свободи і обов'язки громадян УРСР". Згідно ст. 49 Конституції громадяни УРСР отримали право об'єднуватися в політичні партії, інші громадські організації, брати участь у рухах, які сприяли задоволенню їх законних інтересів.

Комітет конституційного нагляду було перейменовано в Конституційний Суд УРСР, який обирався Верховною Радою УРСР на 10 років у кількості 23 членів суду.

Ряд законів, прийнятих у 1991 році, вносив зміни в назву, структуру і компетенцію органів виконавчої влади.

28 червня 1991 року була опублікована Концепція нової Конституції України, схвалена Верховною Радою УРСР 19 червня 1991 року. Через всю Конституцію були проведені ідеали правової держави. В центрі уваги ставилася людина, як вища соціальна цінність, її права і свободи та їх гарантії.

Цивільне право

В березні 1990 року було прийнято Закон "Про власність у СРСР", в якому перераховувалися три її основні форми: "власність громадян", колективна і державна. Крім цього, допускалось існування в СРСР власності іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб і громадян. Власність могла бути дольовою або загальною і змішаною. Формами власності громадян були власність трудового господарства, селянського і особистого підсобного господарства. Формами колективної власності — власність орендного підприємства, кооперативу, господарського товариства, товариства, акціонерного товариства, господарської асоціації, громадської організації і фонду, релігійної організації. Державна власність поділялася на загальносоюзну, союзних, автономних республік, автономних областей і округів, власність адміністративно-територіальних утворень (комунальна), державних підприємств, трудових колективів, державних установ.

Істотні зміни в цивільне право вносили також закони СРСР "Про підприємства в СРСР" від 26 травня 1988 року, "Про кооперацію в СРСР" від 6 березня 1990 року, Основи законодавства Союзу PCP і союзних республік про оренду від 23 листопада 1989 року та ін.

Згідно з союзними актами в УРСР були прийняті закони "Про власність" від 17 лютого 1991 року і "Про підприємства в УРСР" від 27 березня 1991 року.

У травні 1991 року були прийняті нові Основи цивільного законодавства Союзу PCP і союзних республік.

До законодавства в галузі цивільного права примикали закони УРСР "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року і "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року.

Трудове право

Зміни, що відбувалися у сфері "перехідної" економіки, потребували реформування трудового законодавства. Було встановлено новий порядок розробки й укладення колективних договорів. Інститут трудового договору доповнився контрактною формою прийняття на роботу. Тривалість випробування при прийнятті на роботу стала визначатися за погодженням сторін трудового договору.

Слід підкреслити, що питання трудових відносин знайшли місце майже у всіх законах, що регулювали перехід до багатоукладної економіки. Це перш за все закони СРСР "Про власність в СРСР", "Про підприємства в СРСР", "Про кооперацію в СРСР" та ін. В УРСР це, знову ж таки, закони "Про власність", "Про підприємства в УРСР", "Про зайнятість населення", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в УРСР" та ін.

Серед змін у трудовому законодавстві слід назвати також скасування ряду обмежень роботи за сумісництвом, розширення пільг для жінок тощо.

Закон Верховної Ради УРСР "Про економічну самостійність Української PCP" від 3 серпня 1990 року передбачав реформування трудового законодавства республіки і приведення Його у відповідність до нових форм господарювання.

П роте половинчастість економ іч н и х реформ, орієнтація на виробництво, а не на працівника, низький рівень умов праці, слабкість інституту колективного договору гальмували розвиток трудового права.

Земельне право

28 лютого 1990 року Верховна Рала СРСР прийняла Основи законодавства Союзу PCP і союзних республік про землю. Визначалося, що "земля є надбанням народів, які проживають на даній території". Громадяни отримали право на придбання землі в довічне володіння або в оренду. Детально регламентувався режим надання земель фізичним і юридичним особам. Контроль за землекористуванням покладався на місцеві Ради.

Основи створювали умови для раціонального використання та охорони земель, відтворення родючості ґрунтів, збереження і поліпшення природного довкілля.