Адміністративне законодавство

Як і раніше, норми адміністративного права були складовою цивільного, трудового, фінансового та інших галузей права. 13 жовтня 1980 року вперше в історії загальносоюзного законодавства були прийняті Основи законодавства Союз PCP і союзних республік про адміністративне правопорушення, які стали базою для кодифікації законодавства про адміністративну відповідальність. 7 грудня 1984 року був прийнятий Кодекс Української PCP про адміністративні правопорушення. Він був першою спробою кодифікації адміністративного законодавства після Адміністративного кодексу УСРР 1927 року.

Кодекс мав завданням охорону суспільного ладу УРСР, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку управління, державного і громадського порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції УРСР і законів, поваги до прав, честі і гідності інших громадян.

Кодекс Української PCP про адміністративні правопорушення складався з п'яти розділів: загальні положення; адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність; органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення; провадження в справах про адміністративні правопорушення; виконання постанов про накладання адміністративних стягнень. В Кодексі були сформульовані положення про адміністративну відповідальність, визначено коло органів і осіб, уповноважених накладати адміністративні стягнення, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення. Вперше в радянському праві давалося визначення адміністративного правопорушення (проступку). Наводився вичерпний перелік адміністративних стягнень. Встановлювався вік адміністративної відповідальності — 16 років.

Прийняття Кодексу Української PCP про адміністративні правопорушення значно поліпшило регулювання суспільних відносин у галузі державного управління.

Цивільне право

У період, що розглядається, діяв Цивільний кодекс У PCP 1963 року. Прийняття Конституцій СРСР і УРСР розширило сферу цивільно-правового регулювання. Указом Президії Верховної Ради СРСР віл 30 жовтня 1981 року були внесені зміни і доповнення як до загальносоюзного, так і до цивільного законодавства України.

Вони були спрямовані на зміцнення державної та суспільної власності, розширення цивільно-правових гарантій, охорони особистих немайнових прав громадян, вдосконалення зобов'язальних відносин, планової та договірної дисципліни, підвищення ролі прямих договорів.

Сімейне право

Сімейні відносини в Україні регулювалися прийнятими 27 червня 1968 року Основами законодавства Союзу PCP і союзних республік про шлюб і сім'ю і Кодексом про шлюб та сім'ю УРСР, затвердженим 20 червня 1969 року. Кодекс складався з шести розділів: загальні положення; шлюб; сім'я; опіка і піклування; акти громадянського стану; застосування законодавства України про шлюб та сім'ю до іноземців і осіб без громадянства. Застосування законів про шлюб та сім'ю іноземних держав, міжнародних договорі в.

Кодекс встановлював порядок і умови одруження, регулював особисті й майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім'ї, відносини, які виникають в зв'язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану.

Дійсним визнавався тільки шлюб, укладений в органах ЗАГСу. Релігійний обряд одруження не мав юридичної сили. Кодекс допускав розірвання шлюбу яку судовому порядку, так і в органах ЗАГСу. Підтверджувалася спільність майна, надбаного подружжям під час шлюбу. Були визначені обов'язки батьків щодо виховання дітей.

В цілому сімейне законодавство розвивалось у напрямку зміцнення сім'ї, охорони інтересів матері та дитини, збереження здоров'я молодого покоління.