Економічна теорія конкуренції Е. Чемберліна, Дж. Робінсон

Активний процес монополізації світового виробництва, зумовили розвиток теорії монополістичної і недосконалої конкуренції. Засновником теорії монополістичної конкуренції став професор Гарвардського університету Едвард Чемберлін,який 1933 р.опублікував працю «Теорія монополістичної конкуренції». Сутність теоретичних ідей полягає в тому, що основною умовою оволодіння ринком, або суттю монополії, є контроль над пропозицією,а отже,над ціною, який досягається взаємозаміною конкуруючих товарів, тобто «диференціацією продукції».

Аналізуючи категорії «чистої конкуренції» та «монополістичної конкуренції», Е. Чемберлін пише: «При чистій конкуренції ринок кожного продавця зливається з ринками його суперників, за умов монополістичної конкуренції, доводиться рахуватися з тим, що цей ринок відокремлений від інших так, що в сукупності вони являють собою не єдиний ринок багатьох продавців, а мережу взаємопов’язаних ринків, розподілених між продавцями по одному на кожного». Отже, в умовах теоретичного існування чистої конкуренції будь-який продавець може продати стільки товарів, скільки захоче, але по ціні загальнодіючій, в умовах монополістичної конкуренції обсяг збуту товарів «лімітований». Е. Чемберлін аналізує три напрямки монополістичної конкуренції:

1) ціновий (маніпулювання цінами) – пропонуючи диференційований товар, кожен продавець товару чи послуги формує власне коло покупців – мікроринок, на якому він виступає як монополіст, що контролює ціну товару, певною мірою підвищуючи її за рахунок обмеження обсягів виробництва;

2) неціновий (внесення якісних змін у продукт) – підвищення якості товарів, випуск нових моделей, досконалий дизайн, поліпшення умов обслуговування клієнтів, удосконалення системи збуту. Чемберлін пише: «Продукт – це найрухоміша в економічній системі категорія, що є більш рухливою, ніж ціна. Нецінова конкуренція випливає з різноманітності продукції і різниці у витратах обігу. Конкуренція якості товарів може стримувати конкуренцію цін. Якість – це додаткова рушійна сила ринку»;

3) рекламний – Чемберлін обґрунтував поняття «витрати збуту», розкрив сутність цього інструмента конкуренції, показав його вплив на формування попиту. Він звернув увагу на те, що попит можна збільшити за рахунок тимчасової монополізації ринку, наголошував на специфічних особливостях формування і управління попитом, що базуються на винятковості продукту, маніпулюванні цінами, особливо організації реклами.

Характерною особливістю сучасної редакції теоретичних положень Е. Чемберліна є розгляд поряд із «диференціацією продукту» таких додаткових нецінових умов посилення монополістичної конкуренції, як технічне вдосконалення,особливе обслуговування покупців тощо.

Професор Кембриджського університету Джоан Робінсон у 1933 р. опублікувала працю «Економічна теорія недосконалої конкуренції» основна ідея якої ґрунтується на вивченні ринкових аспектів функціонування монополій, конкуренція між якими через порушення рівноваги в економіці є, на її думку, недосконалою (за термінологією Е. Чемберліна – монополістичною). Сутність монополії розглядається як фактор, що дестабілізує соціально-економічні відносини ринкового середовища. У праці «Економічна теорія недосконалої конкуренції» основними є такі положення:

– в умовах досконалої конкуренції підприємці менше зацікавлені в монополізації виробництва, ніж в умовах недосконалого ринку. Монополіст має змогу не тільки підвищити ціни на свою продукцію, обмежуючи її випуск, але й зменшити витрати виробництва через удосконалення організації виробництва в галузі;

– монополія вимагає відокремлення продукції від «товарів-субститутів», тобто диференціації.

– концентрація конкуренції попиту, коли на ринку діє маса дрібних продавців і один-єдиний покупець, називається монопсонією, тобто монополією покупців.

У різному поєднанні кількості покупців та кількості продавців картину ринків можна відобразити таким чином (див. табл. 9.1).

Таблиця 9.1 – Класифікація ринків

Е. Чемберлін і Дж. Робінсон показали основне – відзначаючись великою життєвою силою, конкуренція і досконала, і недосконала потребує водночас створення механізму, який би забезпечив і гарантував її збереження. Цю теоретично-практичну проблему в подальшому вирішував Дж. М. Кейнс.