Економічна оцінка технологічного процесу

З погляду технології економіка – це система збалансованих грошових і матеріально-енергетичних потоків конверсії природних ресурсів у споживну вартість. Але перед тим, як почне діяти виробництво, необхідно вкласти визначені кошти всієї організації. Рух грошових і матеріально-енергетичних потоків схематично зображений на рис. 1.2. На рисунку видно, що грошові й матеріально-енергетичні потоки спрямовані назустріч один одному. При цьому грошові потоки випереджають матеріально-енергетичні. Грошовий потік розосереджений, а матеріально-енергетичний – однонаправлений. Характерні особливості наведеної схеми:

1) грошові й матеріально-енергетичні потоки спрямовані назустріч один одному. При цьому грошові потоки випереджають матеріально-енергетичні, відіграючи роль інфраструктури виробництва;

2) трансформація природних ресурсів (сировини) у споживчу вартість відбувається на стадії технологічного перетворення;

3) раціональне використання природних ресурсів, ефективність природоохоронних заходів і економічна ефективність системи конвер­сії залежать від науково-технічного рівня технологічного процесу.

Показник економічної ефективності технологічного процесу має відбивати усі види витрат. Таким узагальнюючим показником є собівартість продукції – одна з найважливіших економічних категорій.

Собівартість – це сукупність матеріальних і трудових витрат підприємства на виготовлення і реалізацію продукції, виражених у грошовій формі. Витрати підприємства, безпосередньо пов’язані з виробництвом, називаються фабрично-заводською собівартістю продукту. Основні статті витрат, із яких складається фабрично-заводська собівартість продукції: 1) сировина, напівфабрикати й основні матеріали, що безпосередньо використовуються у технологічних процесах виробництва; 2) паливо й енергія для технологічних цілей; 3) заробітна плата основних виробничих працівників; 4) амортизація – відрахування на відшкодування зносу основних виробничих фондів: будівель, споруд, устаткування й ін.; 5) цехові витрати, включаючи витрати на утримання і поточний ремонт основних виробничих фондів (у тому числі заробітну плату допоміжних і ремонтних працівників, а також заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу цеху, витрати на охорону праці й техніку безпеки); 6) загальнозаводські витрати.

Рис. 1.2. Система економіки: грошові й матеріально-енергетичні

потоки конверсії природних ресурсів у споживчу вартість

З собівартості основного продукту звичайно знімається вартість побічних продуктів, одержуваних із тієї ж сировини. Співвідношення витрат за статтями собівартості різні для окремих виробництв.

Вивчення структури собівартості продукції необхідне для виявлення резервів виробництва й інтенсифікації технологічних процесів. Найважливішим резервом зниження собівартості продукції за умов її високої якості є раціональне й ощадливе використання сировини, матеріалів, палива, енергії і високопродуктивної техніки. Удосконалювання техніки і технології має сприяти зниженню собівартості і збільшенню випуску високоякісної продукції.