Економічна думка епохи Середньовіччя

Формування і розвиток економічної думки раннього західноєвропейського середньовіччя визначалося створенням нових господарських відносин, виникненням нових політико-етнічних спільнот. Економічний світогляд населення раннє-феодальних державних утворень знайшов відображення у правових документах, що являли собою кодекси законів, які регламентували економічні, соціальні і політичні відносини у цих суспільствах. Типовими у цьому відношенні були складений у V ст. кодекс законів королівства франків «Салічна правда» і збірка законів Київської Русі – «Руська Правда». У них знайшло відображення формування феодальних відносин: закріплення землі у приватне володіння, майнове розшарування суспільства, захист прав власності.

В епоху середньовіччя християнство в Європі, а іслам на Сході стають ідеологічним обґрунтуванням закріплення феодальних відносин. Особливістю прояву економічної думки стає її неодмінне релігійне оформлення, чому сприяє також і монополія церкви на освіту. Інша особливість – корпоративність мислення, яка відбивала корпоративну структуру усього феодального суспільства. Індивід у ньому виступає не як особистість, а як член якої-небудь корпорації, що означало підпорядкованість і вірність загальній системі цінностей. У рамках цієї системи формується уявлення про предмет не як точка зору певного вченого, а як позиція групи осіб, які дотримуються однорідних поглядів, тобто школи. Приналежність до школи визначала тему досліджень, ідейну спрямованість, методи доказу. У ньому основне місце посідають традиційні основи і запозичення, потіснивши оригінальні авторські розробки й ідеї. Посилання на авторитети і цитати учителів, серед яких, крім Священного Писання і праць отців церкви, фігурують Платон і Аристотель, є головними аргументами в суперечках. Дослідження являють собою митецькі компіляції традиційних істин, систематизацію накопиченого багажу, коментарі. Усе це – характерні риси методу, який отримав назву «схоластика» (від лат. shola – школа), широко розповсюдженого в середньовічному інтелектуальному середовищі.

Про економічні погляди схоластів можна судити з висловів одного з найвидатніших представників цього методу – Фоми Аквінського(1225–1274 рр.), великого богослова, який написав за завданням Римського Папи роботу «Сума теології», що узагальнює принципи католицького віровчення.

Суспільний устрій, у тому числі його економічна складова, є результатом божественного приречення, тому існуючі господарські форми – власність, організація праці, навіть торгівля – необхідні і морально виправдані. Феодальна форма власності, система поділу праці природні і виправдовують ієрархічну структуру і станову організацію феодального суспільства, як і право кожного стану на свою частку винагороди. Цьому ж завданню присвячене і вчення про «справедливу ціну». Така ціна має, по-перше, покривати витрати, а по-друге, забезпечувати продавцеві можливість жити у відповідності зі своїм положенням у суспільстві. Таким чином, у ціні повинний був знайти відображення соціальний статус учасників обміну, що, зрозуміло, несумісне з поняттям ціни як чисто ринкової категорії.

У період пізнього середньовіччя серед проблем, які обговорювалися схоластами, усе більш помітне місце посідають питання обміну, торгівлі, грошей. Активно дискутується ситуація, викликана «революцією цін» і її наслідками, що свідчило про перехід до нових форм економічних відносин.