Адміністрування податкового зобов’язання

Податковим зобов’язанням вважається зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку і в строки, визначені податковим законодавством. Доподаткових зобов’язань відносять податки, збори (обов’язкові платежі), а також податкові фінансові санкції.

Основними цілями оперативного обліку податкових зобов’язань в органах податкової служби є:

1) контроль за своєчасною та повною сплатою податкових зобов’язань платників податків;

2) збір даних для аналізу й прогнозування податкових надходжень і податкової заборгованості;

3) збір даних про платежі конкретного платника для підвищення ефективності проведення податкових перевірок платника.

Суми нарахованих і сплачених податків, фінансових санкцій відображаються в особових рахунках платників. На поточний рік органи податкової служби відкривають картки особових рахунків за окремими платниками і видами платежів. З лицьового боку картки відображаються умови стягнення платежу й дані про платника податків, зворотній бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (зокрема, суми нарахованого і сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит, суми податкового боргу, зайво сплачені суми).

Не менш, ніж раз на квартал працівник відділу обліку й звітності проводить вибіркову перевірку правильності проведення облікових операцій за картками особових рахунків. На вимогу платника проводиться зіставлення стану розрахунків платника з бюджетами за податками за відповідний звітний період.

Із закінченням року після проведення всіх облікових операцій на 31 грудня за старим особовим рахунком підводять підсумки в автоматичному режимі. Якщо має місце податковий борг або зайво сплачені суми, ці суми переносяться в картку особового рахунку поточного року.

Способи визначення суми податкових зобов’язань:

1) платник самостійно визначає суму податкових зобов’язань і подає декларацію (розрахунок) (ПДВ, податок на прибуток). Цей процес має назву "декларування податкових зобов’язань";

2) сума податкових зобов’язань визначається відповідними нормативними актами або самостійно платником, але без подачі декларації, зі сплатою в певний строк;

3) податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання;

4) суд визначає суму податкових зобов’язань платника на підставі представлених доказів (наприклад, у випадку осудження фізичної особи за ухилення від сплати податку з доходів фізичних осіб).

Після визначення податкових зобов’язань вони підлягають узгодженню, яке може бути самостійним або несамостійним (рис.1).

Рис.1. Види узгодження податкових зобов’язань

Самостійне узгодження полягає в тому, що платник податку самостійно визначає суму податкового зобов’язання в податковій декларації. Таке податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку.

Несамостійне узгодження поділяється на узгодження за замовчуванням і апеляційне. У свою чергу апеляційне узгодження може бути адміністративне й судове.

Податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника у таких випадках:

1) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

2) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

3) орган контролю у результаті проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання;

4) згідно з законами, які регулюють питання оподаткування, особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), є орган контролю.

Узгодження за замовчуванням. Після визначення органами контролю суми податкового зобов’язання платнику податків відсилається податкове повідомлення.

За особливостями узгодження таких податкових зобов’язань виділяють дві ситуації:

1) нарахування податкових зобов’язань здійснюється органом ДПС у зв’язку з порушенням платником податкового законодавства. Якщо при цьому платник протягом 10 календарних днів від дня одержання податкового повідомлення не оскаржить суму, визначену органом контролю і не звернеться із заявою про її відстрочення (розстрочення), то вона стає узгодженою від дня одержання платником податкового повідомлення й платник повинен погасити цю суму протягом 10 календарних днів від дня одержання податкового повідомлення;

2) орган контролю визначає податкові зобов’язання платнику у випадках, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства (коли відповідно до законів з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору, є орган контролю). У такому випадку, якщо платник протягом 30 календарних днів від дня одержання податкового повідомлення не оскаржить суму податкових зобов’язань і не звернеться із заявою про її відстрочення (розстрочення), вона вважається узгодженою від дня одержання платником податкового повідомлення, і підлягає погашенню протягом 30 календарних днів від дня одержання податкового повідомлення.

Винятком є податок на землю, який нараховується громадянам. Податкові органи до 1 липня направляють таким платникам податкове повідомлення, а громадяни повинні сплатити вказану суму протягом 60 днів після отримання повідомлення-рішення.

Апеляційне узгодження. Якщо платник не погоджується із сумою податкового зобов’язання, визначеною органом контролю, то він має право оскаржити рішення цього органу про нарахування такої суми. Оскаржити це рішення платник може як до відповідного органу контролю (адміністративне оскарження), так і до суду (судове оскарження). Поки не закінчиться оскарження, сума податкового зобов’язання вважається неузгодженою й не може бути стягнена з платника податків.

Відповідно доадміністративного оскарження платник податків (у випадку, якщо він вважає, що орган контролю неправильно визначив суму податкового зобов’язання) має право звернутися в цей орган зі скаргою про перегляд такого рішення. Скарга подається в письмовій формі й може супроводжуватися документами, розрахунками й доказами, які платник вважає за необхідне надати. Відмова у прийнятті скарги платника податків заборонена. Скарга має реєструватися в день її подання або надходження до органу контролю. Якщо скарга подається з порушенням порядку і строків, вона не приймається до розгляду органами контролю.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов’язання платника податків. При цьому платник зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню і штрафні санкції у випадку їх нарахування протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судове оскарження платник може почати без адміністративного оскарження; у його процесі на будь-якому етапі, а також після його завершення. Єдине обмеження полягає в тому, що судове оскарження необхідно почати не пізніше 1095 днів від дня одержання податкового повідомлення.

Платник податків зобов’язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті й ухвалення відповідного рішення. Днем закінчення судового оскарження слід вважати не день прийняття судом рішення, а день набуття цим рішенням сили.