Суть і класифікація потреб. Межа виробничих можливостей

Однією з властивостей людського суспільства і кожної людини є необхідність постійно задовільняти потреби. Такі визначні економісти минулих і сучасних років як Дж. Гобсон, К.А. Гельвецій, Г.В.Ф. Гегель, К. Маркс, М.Вебер, Ф.Хайек та інші відносили потреби до ключових економічних категорій.

Потреби – це категорія, що відображає ставлення людей до умов їх життєдіяльності. Існує багато видів потреб, тому їх можна класифікувати за різними критеріями, перш за все за суб’єктами та об’єктами.

За суб’єктами потреби бувають: а) індивідуальні, колективні та суспільні. Індивідуальні – це потреби в їжі, одязі, житлі і т.ін., тобто благах, що задовольняють життєво необхідні потреби людей. Колективні – це, наприклад, потреби трудового колективу в кваліфікованому персоналі, високопродуктивних засобах виробництва, сприятливих умовах праці. Суспільні – потреби суспільства у зниженні рівня цін, підвищенні рівня економічного зростання, прискоренні рішення соціальних проблем та ін.; б) потреби домогосподарств, підприємств та держави як особливих суб’єктів економіки. Наприклад, потреба домогосподарств у ефективному використанні економічних ресурсів, що їм належать; потреба підприємців у зменшенні витрат виробництва і збільшенні надходжень до державного бюджету та ін.

За об’єктами потреби класифікують на:

а) фізіологічні та соціальні потреби. Реалізація фізіологічних (елементарних) потреб людини пов’язана з її біологічними особливостями – потребами в їжі, одязі, житлі. Соціальні – це потреби у соціально-культурних засобах життя людини (освіті, культурі, науці, мистецтві, спорті і т. ін.); б) матеріальні – потреби в матеріальних благах та послугах, і духовні – потреби у самовираженні, віросповіданні; в) першочергові – потреби у предметах першої необхідності (харчі, одяг, ліки, громадський транспорт), та непершочергові – потреби у предметах розкоші (яхти, престижні автомобілі, хутра). Ця класифікація є умовною, адже те, що вважається предметом розкоші в одному суспільстві є предметом першої необхідності в іншому, з більш високим рівням розвитку економіки.

Насамперед людина буде задовільняти життєво важливі, найнагальніші потреби, потім – наступні за вагомістю. Так, А. Маслоу запропонував ієрархію потреб відповідно до їх вагомості (див. рис. 2.1).

Рисунок 2.1 – Ієрархія потреб

Задоволення потреб є рушійним мотивом для діяльності людини. Ефективність діяльності впливає на можливість задовольняти потреби на прийнятному рівні.

Згідно з одним з фундаментальних положень економічної теорії матеріальні потреби суспільства безмежні, а економічні ресурси, необхідні для їх задоволення – обмежені.

Економічні ресурси (фактори виробництва) – це природні, людські та матеріальні ресурси, які використовуються для виробництва благ (товарів або послуг). Людські ресурси (труд) – це фізичні та розумові здібності людей, що застосовуються у виробництві товарів або послуг. Природні ресурси (земля) – земля, ліс, вода, корисні копалини, т. ін. Матеріальні ресурси (капітал) – це вироблені людьми засоби виробництва (будівлі, споруди, обладнання).

Можливості суспільства для задоволення потреб практично завжди обмежені. Ця обмеженість обумовлена рідкістю, непоновляємістю багатьох, особливо природних, ресурсів. Різноманітність потреб при обмеженості засобів їх задоволення призводить до того, що задовольняються не всі, а деякі потреби, і, скоріш за все, не повною мірою. Отже, буде обрано один з альтернативних варіантів економічних дій, який означає одночасну відмову від задоволення інших потреб в даній ситуації.

Для ілюстрації альтернативності скористаємось класичним прикладом одного з найвідоміших економістів П.Самуельсона, який показує суспільний вибір між військовим та громадським виробництвом. Припустимо, необхідно виробити тільки два товари: гармати та масло. Якщо суспільство абсолютно всі ресурси витратить на виробництво масла, то можна отримати його максимальну кількість – 5 млн. т; якщо на виробництво гармат – 15 тис. гармат. Але суспільство може (і повинно!) виробляти і те, і інше водночас, знизивши виробництво і масла, і гармат до рівня, нижчого за максимальний. Таким чином, об’єми виробництва масла і гармат не тільки альтернативні, але й взаємозамінні.

Технологічний вибір представлено комбінаціями альтернативних можливостей в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 – Альтернативні можливості виробництва масла і гармат

Рисунок 2.2 – Крива виробничих можливостей

На графіку альтернативи представлені кривою виробничих можливостей. При абсолютному використанні ресурсів (в економіці повної зайнятості) всі точки можливих комбінацій виробництва гармат та масла знаходяться на межі виробничих можливостей. Якщо ж можливості виробництва завантажені не повністю, різноманітні комбінації виробництва масла і гармат знаходяться не на кривій виробничих можливостей, а, наприклад, в точці У. В даній ситуації при використанні наявних незайнятих ресурсів можна збільшити і громадянське, і військове виробництво, а точка У на графіку зміститься в будь-яку точку на кривій (наприклад, в точку В). Точка К вказує на відсутність у суспільства на даний момент можливостей для збільшення водночас і громадського, і військового виробництва. Якщо можливості виробництва збільшаться, то крива зміститься вправо до цієї точки.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжує дію закону зростання потреб. Він відображає не тільки зростання останніх, а й зміну їх структури, що впливає на покращення якості життя як людини, так і суспільства в цілому. Змінами, що відбуваються в структурі потреб, є такі: перехід від домінування економічних потреб до домінування соціальних; від задоволення елементарних потреб – до задоволення потреб на основі індивідуалізованого виробництва; від речової структури споживання – до переважання в ній послуг. Для задоволення зростаючих економічних потреб суспільство збільшує ефективність виробництва, виробляючи не тільки необхідний, а й додатковий продукт. Висока ефективність виробництва дає змогу задовольняти і зростаючі соціальні потреби при витратах робочого часу, що постійно знижуються.