Форми наукового знання

До форм наукового знання відносять проблеми, наукові факти, гіпотези, теорії, ідеї, принципи, категорії і закони.

Факт, як явище дійсності, стає науковим фактом, якщо він пройшов строгу перевірку на істинність. Факти – це найнадійніші аргументи як для доказу, так і для спростування будь-яких теоретичних тверджень. І.П. Павлов називав факти «повітрям вченого». Проте, при цьому треба брати не окремі факти, а всю, без винятків, сукупність фактів, що відносяться до даного питання. Бо інакше виникає підозра, що факти підібрані довільно.

Наукові проблеми – це усвідомлені питання, для відповіді на які недостатньо наявних знань. Проблеми виникають тільки перед дослідником, і тільки він у змозі їх формулювати, шукати шляхи для їх вирішення та вирішувати їх. Тільки вчений, усвідомлюючи дійсність, осмислюючи її певним чином на тому або іншому рівні, формулює проблеми специфічні для наукового пізнання. Він здійснює цей процес, діючи в цілком визначеній конкретно-історичній ситуації. Таким чином, наукова проблема зумовлена реальністю. Вона як суб'єктивне уявлення об'єктивної дійсності є видом знання, яке виявляє межі незнання. Іншими словами наукова проблема є «знання про незнання».

Оскільки постановка наукової проблеми припускає окреслення не тільки відносних меж досягнутого знання, але і меж незнання, тих невідомих і нез'ясованих сторін досліджуваного об'єкта, тому в самій проблемі, якщо вона правильно поставлена і сформульована, знаходиться і окреслена сфера можливих наукових відповідей, варіанти її потенційного вирішення.

Наукова гіпотеза – таке припустиме знання, істинність або хибність якого ще не доведена, але яке висувається не довільно, а з врахуванням ряду вимог, до яких відносяться:

а) відсутність суперечностей. Основні положення пропонованої гіпотези не повинні суперечити відомим і перевіреним фактам. (При цьому слід враховувати, що бувають і помилкові факти, які самі потребують перевірки).

б) відповідність нової гіпотези надійно встановленим теоріям. Так, після відкриття закону збереження і перетворення енергії всі нові пропозиції про створення «вічного двигуна» більше не розглядаються.

в) доступність гіпотези, що висувається, для експериментальної перевірки, хоча б у принципі (див. нижче – принцип верифікації).

г) максимальна простота гіпотези.

Закони науки – такі узагальнення, які відображають повторювані, регулярні істотні зв'язки явищ у формі теоретичних тверджень.

Наукові закониприйнято поділяти на емпіричні та теоретичні. Емпіричні наукові закони обґрунтовуються на підставі результатів спостережень та експериментів, під час яких виявляється повторюваність, регулярність певних істотних зв'язків. Відкриття теоретичних наукових законів потребує застосування досить складних методів методології дослідження.

Особливістю наукових законів є те, що вони описують не будь-які зв’язки об’єктів, що повторюються, а лише такі, які у той же час мають загальний необхідний суттєвий характер. Наукові закони виражаються у вигляді зв'язків між науковими категоріями та поняттями.

Категорії науки – це найзагальніші теоретичні конструкції, що характеризують істотні властивості предметів і явищ об'єктивного світу. Наприклад, найважливішими категоріями юридичної науки є держава, право, правопорушення тощо.

Поняття науки (наукові поняття) – це теоретичні конструкції, що відображають ті чи інші суттєві властивості предметів та об'єктів. Поняття вужче за своїм змістом та обсягом ніж категорії. Наприклад: категорія – держава, а поняття: соціальна держава, демократична держава, правова держава, поліцейська держава, сильна держава; категорія – право, а поняття: позитивне право, адміністративне право тощо. Завершальною процедурою створення абстрактних категорій і понять є їх вербалізація, яка полягає в позначенні виділеної шляхом абстрагування властивості певним словом або словосполученням. Головною методологічною особливістю наукових категорій і понять є те, що вони роблять мову науки більш інформаційно місткою, насиченішою та дають можливість зафіксувати й передавати знання за допомогою мінімальної кількості знакових засобів.

Таким чином, наукові категорії і поняття відіграють роль умовного знаку, прийнятого до загального вжитку щодо визначення даної властивості з погляду конкретної сфери наукового знання або під кутом зору певної наукової теорії. На підставі взаємодії та взаємозв'язку функціонуючих у науці цих абстрактних понять забезпечується виклад наукових суджень, побудова законів, обґрунтування методів, принципів, теорій, ідей та концептуальних парадигм, за рахунок динамічної взаємодії яких під час виконання наукової праці й формується її методологічна основа.

Наукові принципи – найбільш загальні і важливі фундаментальні твердження теорії. Наукові принципи грають роль початкових, первинних основ і закладаються у фундамент створюваних теорій.

Теорія – найбільш складна і розвинута форма наукового знання. Головна відмінність теорії від гіпотези – достовірність, доведеність. Сам термін теорія має безліч значень. Наукова теорія – це система вже підтвердженого знання, яке всебічно розкриває структуру, функціонування і розвиток об'єкту, що вивчається, взаємовідношення всіх його елементів та характер їх зв’язків.

Наукова теорія повинна виконувати дві найважливіші функції, першою з яких є пояснення фактів, а другою – прогнозування нових, ще невідомих фактів та опис їх закономірностей. Вона – одна з найстійкіших форм наукового знання, але і вона зазнає змін внаслідок накопичення нових фактів. Коли зміни зачіпають фундаментальні принципи теорії, відбувається перехід до нових принципів, а, отже, до нової теорії. Зміни ж в самих загальних теоріях призводять до якісних змін всієї системи теоретичного знання, внаслідок чого відбуваються глобальні природничо-наукові революції і міняється наукова картина світу.

Наукові концепції – найбільш загальні і важливі фундаментальні положення теорій.

Постулати та аксіоми – вихідні, незалежні, несуперечні твердження або положення наукових теорій, що приймаються за істинні і з яких виводяться всі інші положення. Істинність аксіом і постулатів доводиться не в рамках даних теорій, а в інших теоріях.

Таким чином, наукове пізнання являє собою відносно самостійну, цілеспрямовану пізнавальну діяльність, що складається із взаємодії суб'єкта пізнання та об'єкта пізнання, результатів якої виражаються головним чином у законах, теоріях, наукових гіпотезах тощо.

Контрольні запитання для самоперевірки знань

1. Схарактеризуйте пізнання, визначте основні його етапи та схарактеризуйте їх.

2. Визначте види пізнавальної діяльності індивідів.

3. Схарактеризуйте cтихійно-емпіричну пізнавальну діяльність індивідів та науково-пізнавальну діяльність індивідів.

4. Схарактеризуйте форми наукового знання, дайте визначення таких теоретичних конструкцій, як наукова проблема, наукова гіпотеза, науковий закон та схарактеризуйте їх.

5. Дайте визначення таких теоретичних конструкцій, як категорія науки, поняття науки, наукові принципи та схарактеризуйте їх.

6. Дайте визначення таких теоретичних конструкцій, як наукова теорія і наукова концепція, аксіома та схарактеризуйте їх.