Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці.

Почуття дорослості стає центральним новоутворенням підліткового віку. Воно зв'язано з етичними нормами поведінки. З'являється моральний кодекс, який диктує підліткам стиль по­ведінки і взаємин з ровесниками. Моральний розвиток набуває суттєвих змін саме в підлітковому віці. Інтелектуальні зміни доз­воляють розвиватися власній ієрархії цінностей, яка починає впливати на поведінку підлітка. Розвиток ціннісних орієнтацій підлітка характеризується їх ускладненням, збільшенням лібе­ралізації, зростанням особистісної незалежності. Ціннісні орієнтації починають складатися в складну і стійку систему, яка визначає становлення активної життєвої позиції.

Підлітковий період - сензитивний для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідеалів.

Основні потреби підліткового віку:

1) потреба у самовираженні;

2) потреба уміти щось робити;

3) потреба щось значити для інших;

4) потреба рівноправного спілкування з дорослими;

5) посилення статевої ідентифікації.

Підлітковий період - це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як осо­бистість. На межі молодшого шкільного віку і підліткового відбу­вається криза самооцінки. Помічено різкий зріст незадоволеності собою. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних до­рослих, а й через власні вимоги.

До кінця підліткового періоду самооцінка може стати знач­ним регулятором поведінки індивіда. Змінюється, порівняно з мо­лодшим шкільним віком, значущість різних якостей особистості. У молодших підлітків ще зберігається орієнтація на якості, які проявляються в навчальній діяльності, але основним критерієм оцінки себе та іншого стають морально-психологічні особливості особистості, що проявляються у взаєминах з іншими. Основним критерієм оцінки себе стають морально-психологічні аспекти взаємовідносин. Зміст і характер уявлення про себе безпосеред­ньо залежать від міри включеності школяра в різні види діяль­ності та від досвіду спілкування з ровесниками і дорослими.

Д. І. Фельдштейн виділяє такі стадії розвитку самооцінки підлітка:

1 стадія (10 - 11 років): підлітки підкреслюють свої не­доліки, вони глибоко переживають невміння оцінити себе, пере­важає критичне ставлення до себе;

2 стадія (12 - 13 років): актуалізується потреба в самопо­вазі, загальному позитивному ставленні до себе як до особистості;

3 стадія (14 - 15 років): виникає „оперативна самооцінка", яка визначає ставлення підлітка до себе в теперішній час, підліток зіставляє свої властивості з нормами.

Стадії розвитку особистісної рефлексії:

1 стадія - предметом рефлексивного очікування виступа­ють окремі вчинки дітей;

2 стадія - головним стає аналіз рис свого характеру і особ­ливостей взаємин з іншими людьми;

3 стадія - зростає критичне ставлення підлітків до себе.

Для підліткового періоду характерний пошук ідентич­ності, що означає усвідомлення підлітком самого себе, безпе­рервності у часі власної особистості та виникнення у зв'язку з цим відчуття, що інші також це визнають. Підліток вперше прагне пізнати власну індивідуальність, зрозуміти, яким він є і яким він хотів би бути. Образи „Я" різноманітні, вони відобра­жають різноманіття життя підлітка. Зрозуміти себе допомага­ють Друзі. Після пошуків себе, особистісної нестабільності у ди­тини до кінця підліткового віку уявлення про себе стабілізу­ються і утворюють цілісну систему внутрішньоузгоджених уяв­лень про себе - „Я-концепцію".

Цей етап соціалізації відрізняється не тільки найбільш ви­раженою індивідуалізацією, а й самодетермінацією, само­управлінням особистості. Підлітковий період пов'язаний з виник­ненням самосвідомості як усвідомлення себе в системі суспільних відносин, розвитком соціальної активності і соціальної відповідальності. Важливою стороною самосвідомості виступає потреба у самовираженні, що виявляється в спрямованості його особистості на виділення і реалізацію своєї унікальності в системі соціальних зв'язків. Для цього періоду характерне прагнення до самоствердження, самореалізації та самовиховання. Самовихо­вання стає можливим завдяки тому, що в підлітків розвивається саморегуляція.

Становлення „Я" підлітка це:

- досягнення значної вольової саморегуляції, засвоєння но­вих значущих цінностей безвідносно до поглядів референтних осіб, зростання довіри до групи однолітків, потреба впливати на інших, зростання стійкості до фрустрацій;

- потреба в самостійності, підвищення вимог до самого себе, поглиблення самооцінки, прийняття на себе відповідальності;

- заміна гедоністичних мотивів більш віддаленими цілями, які спрямовані на досягнення в майбутньому певного соціального статусу.

Підліток - ще не цільна зріла особистість. Особистісна не­стабільність проявляється в боротьбі протилежних рис, прагнень. Для підлітків характерні: реакція емансипації (тип поведінки, за допомогою якої підліток хоче вийти з-під опіки дорослих), ре­акція захоплення (захоплення в цей період дуже різноманітні: інтелектуально-естетичні; тілесно-мануальні; накопичення; азартні; лідерські), реакція групування з ровесниками (бажання належати до певної групи), реакція відмови (пасивно-оборонний тип реакції опозиції).