Історія логістики. Новизна логістики як науки

Термін "логістика", відомий донедавна вузькому колу спеціалістів, є сьогодні досить поширеним. Основна причина цього явища полягає в тому, що це поняття почало широко використовуватися в нашій економіці.

Звернімося до історії терміну “логістика” та до розвитку самого поняття логістики. Історія виникнення і розвитку практичної логістики поринає корінням далеко в минуле. Логістика походить від грецького — logos — "мистецтво міркувати", і тісно пов'язана з логікою, що з'явилася на світ раніше своєї молодшої "сестри". Більшість дослідників згодні з тим, що сам термін “логістика” бере свій початок також у Древній Греції, де він означав “мистецтво рахування” чи “мистецтво розрахунків”. Ще Архімед у своїх працях згадував про десять вищих чиновників-логістів, що «курирували» фінанси, торговельну та господарську діяльність держави. Щороку логісти вибиралися за допомогою жеребкування. Коло їхніх обов'язків включало перевірку звітів чиновників, час повноважень яких підходив до кінця, і передачу даних звітів на узгодження раді почесних громадян, рішення якої було остаточним.

Професор Гамбургського університету Генрі Павеллек відзначає, що ще у період Римської імперії в армії існували служителі, що займались розподілом продуктів харчування. Вони носили титул “логісти” або “логістики”.

У першому тисячолітті нашої ери у військовому лексиконі ряду країн із логістикою зв'язували діяльність по забезпеченню збройних сил матеріальними ресурсами та утриманню їхніх запасів. Так, у часи візантійського царя Леона VI (865-912 р.н.е.) вважалося, що “завданнями логістики є належно постачати армії зброю і військове майно, своєчасно і повною мірою піклуватись про її потреби, робити правильний аналіз місцевості з огляду на пересування армії та сили супротивника і відповідно до цих функцій управляти та керувати, тобто розпоряджатись рухом та розподілом власних збройних сил”. У військах він навіть ввів посаду — «логистас». З "легкої руки" Леона VI логістика одержала розвиток як військова наука і перекочувала в армії інших держав. В армії вона "прийшлася до двору" через те, що тут, з погляду організаційної структури, більш чітка, вибудована лінія підпорядкованості.

Структура штабу французької армії у середині XVII століття включала посаду “старшого маршала по логістиці”. Він відповідав за постачання, транспортування, вибір місця для табору і маршрути пересування.

Автором перших наукових праць по логістиці прийнято вважати французького військового спеціаліста початку ХІХ ст. барона Антуана-Анрі Джаміні (в інших джерелах – Жоміні), який визначив логістику “як практичне мистецтво руху військ”. Разом з тим Джаміні стверджував, що логістика стосується не тільки проблем транспортування, але й охоплює широке коло інших питань: планування, управління, постачання, визначення дислокації військ, будівництво шляхів, мостів тощо. Антуан-Анрі Джаміні – блискучий військовий історик і теоретик, за походженням швейцарець, з 1813 р. працював у Росії при штабі Олександра I. У 1826 р. отримав чин генерала від інфантерії. Він був військовим радником Миколи I і одним з основоположників військової академії в Санкт-Петербурзі, був особистим учителем цесаревича Олександра II, для якого і написав свою головну працю по логістиці, яка була переведена надалі на багато іноземних мов. Проте як військова наука логістика сформувалась лише до середини XIX в.

Наукою логістика стала, як ми вже бачимо, завдяки розвитку військової справи. І це не є чимось унікальним. Занадто часто у історії нашої дуже войовничої цивілізації саме потреби військових викликали до життя унікальні винаходи, розвивали фізику, хімію, біологію, транспорт, зв’язок та інші галузі науки і техніки. Потім, перевірені у війнах, нові відкриття та приладдя приходили до мирного життя. Але повернімося до логістики.

Логістика стала активно використовуватися у період Другої світової війни, і найперше у матеріально-технічному постачанні армії США на європейському театрі військових дій. Чітка взаємодія військової промисловості, тилових і фронтових баз постачання дозволила систематично і своєчасно забезпечувати американську армію поставками озброєння, палива та продовольства у необхідній кількості.

У надрах американських генштабів були розроблені (а під час війни застосовані) нові технології постачання армії. Вони були спрямовані, якщо можна так висловитися, на підвищення комфортності бойових дій: щоб снаряди не доводилося доставляти на позицію по-пластунськи і щоб після обіду жоден американський солдат не залишився без звичної чашки кави і жувальної гумки. Усе повинно було бути в потрібній кількості, у належному місці і у розрахунковий час.

Мистецтво постачання було відшліфовано на театрі військових дій настільки, що після війни практичні американці не могли не застосувати його в цивільному житті. Була заснована Рада по менеджменту логістики, яка визначила: "Логістика – це процес планування, організації і контролю руху матеріальних потоків, їхнього складування і збереження, надання відповідної інформації про всі етапи їхнього просування від місця відвантаження до місця призначення з метою забезпечення якісного задоволення запитів клієнтури".

Ось чому у 50-х роках ХХ ст. логістику спробували поставити на службу ефективності управління матеріальними потоками у економіці. Як і інші відомі методи прикладної математики, такі як математична оптимізація, сіткові моделі, логістика поступово стала переходити із військової області у сферу господарської практики. Таким чином військова галузь поступово трансформувалась у самостійний напрям наукових досліджень і форму господарської практики – логістику.

Хочеться наголосити, що логістика не є феноменом абсолютно новим і невідомим. Проблема раціонального руху матеріалів, сировини і готової продукції завжди привертала до себе увагу.

Новизна логістики як науки, укладається у наступному:

- по-перше, у зміні пріоритетів у господарській діяльності підприємства. Управління товарорухом поступово займає одне з центральних місць; застосовується процесно-орієнтований підхід. У першу чергу розглядається не продукт, а процес у вигляді потоку. Логістика націлює увагу на товарні запаси і потоки. Це не випадково, адже для багатьох підприємств матеріальний запас – це основний актив, основне джерело поповнення власних засобів, основна проблема контролю.

- по-друге, новизна логістики визначається використанням комплексного підходу до питань руху матеріальних цінностей від постачання через виробництво і до збуту. При управлінні обов'язково повинні враховуватися усі взаємозалежні сторони, усі чинники системи. Повинні бути враховані інтереси різноманітних відділів підприємства;

- по-третє, логістика використовує у господарській практиці підприємства теорію компромісів (або інакше “теорію гармонізації економічних інтересів”). Вибираються рішення, що надають позитивний вплив на скорочення загальних витрат або підвищення сумарного прибутку, хоча б і на шкоду діяльності окремих підрозділів.

Для вирішення задач у логістиці широко використовується математичний апарат: лінійне програмування, теорія черг, імітаційне моделювання, експертні оцінки, транспортні матриці, теорія управління запасами, сітьові моделі, методи прогнозування попиту.