Організація фінансового аналізу та його методичне забезпечення

Умовою успішного проведення фінансового аналізу є чітка організація аналітичного процесу як системи раціональних, скоординованих дій щодо вивчення об’єкта дослідження відповідно до визначеної мети. Для забезпечення ефективності фінансового аналізу його потрібно добре продумати, спланувати й організувати. Процес фінансового аналізу повинен здійснюватись упорядковано, у певній послідовності. Організацію фінансового аналізу можна уявити як технологічний процес, в якому необхідні аналітичні процедури здійснюються у встановленому порядку і реалізуються за допомогою сукупності організаційних, методичних і технічних методів, способів і прийомів. Виходячи із терміну, змісту і призначення виконуваних аналітиком процедур, процес фінансового аналізу умовно можна поділити на окремі складові щодо чотирьох основних етапів:

І етап – формування моделі аналітичного дослідження;

ІІ етап – дослідження стану, динаміки та можливостей функціонування економічної системи;

ІІІ етап – інтерпретація системи показників аналітичного дослідження;

ІV етап – розробка сценаріїв управлінських рішень та контролю їх ефективності.

Коротко пояснимо зміст кожного з етапів фінансового аналізу.

Визначальним етапом розроблення методики фінансового аналізу є процес формування його моделі (І). Він полягає у визначенні завдання, мети і об’єктів аналізу, вивченні матеріалів та результатів раніше проведених аналітичних досліджень, складанні плану аналізу і графіка його проведення, розробці програми і всього інструментарію методичних прийомів і алгоритмів розрахунків для аналізу, обмеженні кола необхідної інформації для проведення аналізу і попередньому ознайомленні з нею.

Як відмічає відомий економіст Е. Хелферт, в будь-якій ситуації слід чітко розуміти мету аналізу, перед тим як братися за олівець чи сідати за комп’ютер, інакше процес аналізу стає беззмістовним перебиранням цифр.

Формування моделі аналізу дає змогу:

1) визначити оптимальну структуру інформаційних потоків щодо об’єктів для розв’язку всієї сукупності завдань, передбачених методикою аналізу;

2) забезпечити максимальну оперативність та економічність аналітичного процесу;

3) виявити взаємозв’язки за видами і напрямами аналізу;

4) досягти максимальної адаптації методики аналітичного дослідження до запиту користувачів.

Планування фінансового аналізу охоплює широке коло питань. До них належать не лише встановлення термінів виконання окремих робіт, перелік виконавців і розподіл обов’язків між ними, а й складання самої програми аналізу, визначення його інформаційної бази.

Розробка програми і вибір методики аналізу – один з важливих етапів, що значною мірою визначає обсяг та ефективність всієї аналітичної роботи. У програмі потрібно відобразити мету, об’єкти й основні напрями аналізу, період, який він охопить, ступінь деталізації і глибину вивчення окремих сторін діяльності, його інформаційне і технічне забезпечення.

Програма аналізу передбачає розробку макетів аналітичних таблиць, алгоритмів їх заповнення, методичних вказівок виконавцям щодо використання конкретних джерел даних технічних прийомів аналізу й оформлення результатів проведеної роботи.

Другий структурний етап фінансового аналізу – власне аналітичне дослідження (ІІ) – включає в себе зведення і групування даних, розрахунок системи синтетичних та аналітичних показників побудову таблиць і графіків.

В процесі аналітичного дослідження використовується система логічних, математичних та евристичних методів фінансового аналізу.

Водночас, як застерігає Е. Хелферт, фінансовий аналітик часто зазнає спокуси розрахувати все, що тільки можливо від початку до кінця, однак в більшості випадків декілька правильно вибраних коефіцієнтів містять в собі ту інформацію і той зміст які в дійсності йому необхідні.

Для кожного блоку завдань фінансового аналізу необхідно формувати окрему підсистему показників, враховуючи принципи їх достатності, для відповідної глибини аналітичних досліджень Водночас вивчаються взаємозв'язки між показниками та рівні їх значень.

Частіше за все аналіз фінансового стану господарюючих суб’єктів проводять у системі досліджень об’єктів їх діяльності за двома напрямами:

1) активи – зобов’язання – власний капітал;

2) доходи – витрати – фінансовий результат.

Інформація такого аналізу дає можливість здійснити оцінку повноти використання потенціалу господарської діяльності економічної системи у формуванні фінансового результату

На етапі інтерпретації системи показників аналітичного дослідження (ІІІ):

1) здійснюють в текстовому вигляді описовий якісний виклад кількісних показників фінансового аналізу, відображених в таблицях і на графіках;

2) дають оцінку стану ефективності динаміки розвитку і потенційних можливостей діяльності господарюючих суб’єктів;

3) узагальнюють досягнення і недоліки, виявляють наявні резерви і визначають заходи з їх реалізації;

4) доводять до відома користувачів результати аналізу.

Інтерпретацією одержаних результатів завершується кожний крок дослідження. При цьому визначають який висновок можна зробити, виходячи із проведеного аналізу, що говорять одержані цифри, чи підтверджують вони вихідні передбачення або відкривають щось нове.

Надзвичайно популярною формою подання результатів фінансового аналізу є економічні експрес-доповіді. Це письмові повідомлення суб’єктів аналізу, користувачів про результати аналітичного дослідження. Рівень якості інтерпретації даних фінансового аналізу характеризують інформаційність, виразність і наочність матеріалів.

На завершальному етапі фінансового аналізу (ІV)на підставі інформаційних ресурсів статистичних таблиць і графіків та формулювання проблем, які потребу­ють розв’язання в економічних експрес-доповідях, користувачі розробля­ють сценарії управлінських рішень і визначають систему контролю оцінки їх ефектив­ності. Фінансовий аналіз дозволяє вияснити все корисне, що знаходиться у вихідних даних і визначити, що і як можливо використати для прийняття рішень.

В процесі прийняття рішень виконавчі органи можуть доповнювати одержану інтерпретовану інформацію додатковими показниками і висновками.

Передумовою підготовки та прийняття управлінського рішення завжди є наявність проблеми, тобто встановлення за допомогою фінансового аналізу невідповідності між фактичним і бажаним станом діяльності господарюючих суб’єктів.

Технологія прийняття рішень охоплює діагностику проблеми, виявлення можливих способів її вирішення, оцінку варіантів і вибір варіанта, який дасть змогу найвигіднішим для економічної системи способом вирішити проблему. Вибір відповідного варіанта рішення здійснюється з урахуванням рівня показників фінансового аналізу щодо критеріїв часу, величини і ймовірності оде­ржання необхідного результату.

Відносно ж другої частини досліджуваного питання необхідно відмітити ти, що методичне забезпечення може бути результатом власних розробок або адаптації наявних готових рекомендацій. Серед останніх можна виділити методичні рекомендації державних органів виконавчої влади:

1) Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. – Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій. – 23.02.1998 р. - №22.

2) Методика оцінювання роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо залучення інвестицій, здійснення заходів з поліпшення інвестиційного клімату у відповідних галузях економіки та в розрізі регіонів, рейтингової оцінки інвестиційної привабливості галузей, регіонів та суб’єктів господарювання. – Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, - 25.03.2004 р. - №115.

3) Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій. – Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій. – 27.06.1997 р. - №81.

4) Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій. – Лист Державної податкової адміністрації України. – 27.01.1998 р. - №759/10/20-2117.

5) Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. – Наказ Мінекономіки України. – 17.01.2001 р. - №10.

6) Методичні рекомендації щодо проведення аналізу фінансового стану підприємства-боржника при отриманні відстрочок (розстрочок). – Лист Державної податкової адміністрації України. – 15.06.1998 р. - №7141/10/20-0017.

7) Методичні рекомендації щодо проведення системного економічного аналізу фінансово-господарської діяльності по здійсненню випереджувальних заходів запобігання банкрутству підприємств транспортно-дорожнього комплексу. – Наказ Міністерства транспорту України. – 10.02.2003 р. - № 92.

8) Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації. – Наказ Міністерства фінансів України. – 26.01.2001 р. - №49/121.

9) Рекомендації щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника. – Лист Національного банку України. – 02.06.1994 р. - №23011/79.

10) Рекомендації щодо інтегральної оцінки обсягів тіньової економіки. – Наказ Міністерства економіки України. – від 03.06.2005 р. №156.

11) Методика аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки. – Наказ Міністерства фінансів України. – 14.02.2006 р. - №170.

12) Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємства. – Рішення Правління Укоопспілки. – 28.07.2006 р.

ТЕМА 2