Можливі джерела хімічного забруднення місцевості

При хімічних аваріях може утворитися хімічне зараження місцевості

за рахунок викиду в навколишнє середовище небезпечних отруйних речовин (НХР)

До небезпечних хімічних речовини (НХР) належать:

1. СДОР - це хімічні речовини й з'єднання, здатні в концентраціях, що перевищують гранично-допустимі концентрації (ГДК), викликати масові ураження людей і тварин.

2. Промислові отрути (ПО).

3. Бойові отруйні речовини (БОР).

4. Сільськогосподарські отрутохімікати (СГОХ).

5. Предмети побутової хімії.

ГДК – це такі найбільші концентрації НХР, при вдиханні яких необмежено довго не погіршиться стан здоров’я людини ні відразу ні потім.

Наприклад, для аміаку ГДК_РЗ – у робочій зоні дорівнює 20 мг/л, а

ГДК_СД – середньодобова: NH₃ = 0,2 мг/л.

За характером протікання процесу хімічні аварії діляться на 3 види:

1. Вибух парової хмари.

2. Стійке горіння небезпечної хімічної речовини (НХР).

3. Токсична дія НХР.

Сильнодіюча отруйна речовина (СДОР) – це хімічна речовина, застосовувана в народногосподарських цілях, що при виливі або викиді може привести до зараження повітря концентраціями, що уражають.

Зона хімічного зараження – це територія, над якою поширилася хмара зараженого повітря із концентраціями, що уражають та смертельними концентраціями.

Осередок хімічного ураження – це територія, у межах якої можуть відбутися масові токсичні поразки людей, тварин і рослин у результаті аварійного викиду СДЯВ.

Токсодоза – це кількісна характеристика СДОР, що відповідає при інгаляційних ураженнях добутку концентрації речовини в повітрі на час перебування людини в зараженій атмосфері. Токсодоза може бути трьох видів:

1. Порогова токсодоза- це така токсодоза, при якій у 50% людей виникають початкові симптоми ураження (подразнення слизових оболонок, сльозотеча. нудота та ін.).

2. Токсодоза що уражає – це така токсодоза, при якій буде уражено і вийде з ладу 50% людей.

3. Смертельна токсодоза – це така токсодоза, при якій загине 50% уражених.

Первинна хмара зараженого повітря – це хмара СДОР, що утвориться у перші 3 хвилини при викиді СДОР в атмосферу в результаті руйнування ємності, що містить зріджені або стиснені гази. Рідкі СДОР, що мають температуру кипіння вище температури навколишнього середовища, практично первинної хмари не утворюють.

Вторинна хмара зараженого повітря– це хмара СДОР, щоутвориться в результаті випаровування розлитих при аварії рідких або зріджених СДЯВ.

Коефіцієнт еквівалентності – це коефіцієнт, що чисельно дорівнює такій кількості СДОР, яка при аварійному викиді (виливі) створить у повітрі уражаючі (або смертельні) концентрації на тім же віддаленні, що й одна тонна хлору за однакових умов.

Коефіцієнт випаровування –цевідношення часу випаровування даної СДОР до часу випаровування еталона (хлору) за однакових умов.

Відкрита місцевість –це така місцевість, коли між хімічно-небез-печним об’єктом і конкретною точкою місцевості знаходиться поле, степ, пустеля й т.п.

Закрита місцевість- це така місцевість, коли між хімічно-небезпеч-ним об’єктом і конкретною точкою місцевості знаходяться житлові або виробничі будівлі, ліс, гори й т.п..

Всі НХР у залежності від величини коефіцієнта можливого інгаляційного отруєння (КМІО) діляться на 4 класи хімічної небезпеки

КМІО = С²⁰_m_ах/ СL₅₀, (2.15)

де С²⁰_m_ах – максимальна концентрація НХР, що може утворитися при

температурі повітря + 20⁰ С;

СL₅₀ – середня смертельна концентрація НХР.

1 клас при КМІО ≥ 300 - високонебезпечні.

2 клас при КМІО =300…30 - небезпечні.

3 клас при КМІО =30…3 - помірковано небезпечні.

4 клас при КМІО ≤ 3 - малонебезпечні.

За характером дії на людину НХР діляться на наступні групи:

а) речовини дратівної дії (аміак);

б) речовини припікальної дії (кислоти);