Попит, пропозиція та ціноутворення у ринковій економіці. Еластичність попиту і пропозиції та методи їх визначення.

Щоб зрозуміти як формуються ціни на товарному і ресурсному ринках слід з’ясувати суть механізму взаємодії попиту і пропозиції та їх законів.

Попит– це бажання і можливість споживачів купити певну кількість товару за того чи іншого рівня цін протягом певного періоду часу. Бажання людей забезпечені необхідною кількістю грошей перетворюються у попит. Отже попит можна визначити як платоспроможні потреби споживачів. Величина попиту – це та кількість товару чи послуги, яку готовий купити споживач за певного рівня його ціни.

Попит залежить перш за все від ціни товару, тому може бути представлений як функція від ціни:D=f (P).

Обсяг попиту знаходиться в оберненій залежності від ціни. В цьому і полягає суть закону попиту. Він означає, що із збільшенням ціни товару попит на нього зменшується і навпаки. Тому крива попиту в графічній моделі є спадною кривою

Попит залежить не лише від ціни. Є ще інші нецінові чинники, що впливають на нього:

1. зміна доходів споживачів;

2. ціни на інші (взаємозамінні або взаємодоповнюючі) товари;

3. мода, смаки, вподобання;

4. очікування споживачів щодо зміни ціни товару;

5. кількість покупців товару.

Під впливом даних факторів відбуваються зміни в попиті, міняється його структура, а крива попиту на даний товар зміщується або праворуч і вверх, або ліворуч і вниз

Пропозиція– це бажання, можливість та готовність виробників запропонувати на ринок певну кількість товарів при кожному із рівнів цін протягом певного періоду часу.

Залежність пропозиції та ціни є прямою, отже із збільшенням ціни на товар величина пропозиції цього товару зростає, і навпаки. В цьому полягає суть закону пропозиції S=f (P).

Нецінові фактори, що впливають на пропозицію:

1. ціни на сировину, матеріали, ресурси;

2. рівень техніки і технологій;

3. податки і субсидії;

4. ціни альтернативних товарів;

5. очікування продавців щодо зміни цін.

Під впливом цих факторів відбуваються зміни в пропозиції, а крива пропозиції зміщується або праворуч і вниз, або ліворуч і вверх .

Співвідношення між попитом і пропозицією забезпечує встановлення ринкової ціни товару. Ринкова ситуація, коли обсяг попиту на товар дорівнює обсягові пропозиції на даний товар називається ринковою рівновагою. Ціна товару, при якій обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції називається ціною ринкової рівноваги. А кількість товару, яка при цьому продається і купується становить рівноважний обсяг продажу. На графіку ціна ринкової рівноваги визначається точкою перетину кривих попиту і пропозиції .

Якщо ціна нижча від рівноважної, то на ринку виникає дефіцит товарів; якщо ж ціна на товар вища від рівноважної, то на ринку виникає надлишок товарів.

В сучасних умовах в межах державного регулювання встановлюються верхні і нижні межі цін. Верхня межа ціни – це максимальна ціна, вище якої вона підніматися не може. Нижня межа ціни – це мінімальна ціна, встановлена державою, нижче якої вона опуститися не може, незалежно від кон’юнктури ринку.

Кон’юнктура ринку – це співвідношення між попитом і пропозицією на ринку певного товару чи товарів загалом. Міру чутливості попиту чи пропозиції щодо зміни ціни товару характеризує еластичність відповідно попиту чи пропозиції. Вимірюється еластичність за допомогою коефіцієнта еластичності (Е). Коефіцієнт еластичності показує на скільки відсотків зміниться величина попиту/ пропозиції, якщо ціна (або дохід, ціна інших товарів) зміниться на 1 %. Розрізняють еластичність попиту за ціною, за доходом і перехресну еластичність та еластичність пропозиції. Коефіцієнт цінової еластичності попиту і пропозиції визначається як відношення зміни обсягу попиту/пропозиції у % до зміни ціни у %.

Е_p^d = ∆Qd, % / ∆P,% ;

E_p^s = ∆Qs, % / ∆P,% , де

∆Qd, % - відсоток зміни обсягу попиту;

∆Qs, % - відсоток зміни обсягу пропозиції;

∆P,% - відсоток зміни ціни товару.

Попит і пропозиція можуть бути еластичними і нееластичними.

Якщо коефіцієнт еластичності > 1, то попит/пропозиція еластичні; якщо коефіцієнт еластичності < 1, то попит/пропозиція нееластичні; якщо Е_p = 1, то наявна одинична еластичність; якщо Е_p рівне нескінченності, попит/пропозиція є абсолютно еластичними; якщо Е_p = 0, то має місце абсолютно нееластичний попит/ пропозиція.

Цінова еластичність попиту залежать від ряду чинників, зокрема: значимості товару для споживача; наявності товарів-субститутів; питомої ваги даного товару у витратах споживача; фактора часу.

Перехресна еластичність попиту характеризує чутливість споживчого попиту на товар А до змін, що відбулися у ціні супутнього товару В.

Еластичність попиту за доходом характеризує міру чутливості величини попиту щодо зміни доходу споживача.

Цінова еластичність впливає на обсяг доходу продавця, який визначається як добуток ціни за одиницю товару на кількість проданого товару.

Для еластичного попиту зменшення ціни на 1% викликає значніше зростання обсягу попиту, тому доходи від продажу зростають.

Для нееластичного попиту зменшення ціни на 1% спричиняє зростання попиту менше, ніж на 1%, тому загальний дохід від продажу зменшується.

Для одиничноеластичного попиту зміна ціни зумовлює абсолютно однакову зміну попиту, тому загальний дохід від реалізації залишається незмінним.

4.Підприємницька діяльність та її види.

Ринкова економіка базується на свободі підприємництва, конкуренції та вільному ціноутворенні. Підприємницька діяльність базується на економічному інтересі, тобто здійснюється з метою отримання прибутку. Вона охоплює такі сфери: виробничу, торгівлю, фінансову, посередницьку та страхову.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна діяльність, що спрямована на виробництво товарів і надання послуг з метою отримання прибутку і передбачає здійснення нововведень, використання власних коштів, а також готовність ризикувати.

Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний об’єкт. Об’єкт підприємництва – сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу. Суб’єкти підприємницької діяльності: приватні особи, група юридичних або фізичних осіб, держава.

Типи підприємницької діяльності:

- виробнича (виробництво товарів і послуг);

- фінансова;

- торговельна;

- інноваційна;

- посередницька;

- страхова.

Підприємство – це відокремлена господарська одиниця, яка забезпечує поєднання факторів виробництва і виробництво на цій основі товарів і послуг з метою отримання прибутку.

Фірма – об’єднує кілька підприємств. Це юридична особа, від імені якої підприємство здійснює свою господарську діяльність.

Види підприємств:

1. за формою утворення статутного капіталу:

- унітарні (1 особа власник);

- корпоративні (2 і більше осіб об’єднують свою власність);

2. за організаційно-правовою формою:

- одноосібне володіння (індивідуальне) – це підприємство, власником якого є одна особа чи сім’я, яка здійснює господарську діяльність від свого імені і на умовах повної відповідальності;

- товариство (партнерство) – 2 і більше осіб об’єднують своє майно і зусилля з метою здійснення підприємницької діяльності на засадах розподілу доходу і ризику.

Види товариств:

Ø повне товариство – співвласники несуть повну, необмежену відповідальність по своїх зобов’язаннях, яка поширюється і на їх особисте майно, на однакових умовах.

Ø товариство з обмеженою відповідальністю – співвласники несуть обмежену відповідальність по своїх зобов’язаннях, тобто лише майном підприємства.

Ø товариство з додатковою відповідальністю – співвласники ризикують майном підприємства і при потребі своїм власним майном.

Ø змішане (командитне) товариство – складається з дійсних членів, які несуть повну відповідальність за зобов’язаннями товариства, та членів-вкладників, які відповідають за зобов’язаннями товариства лише своїми внесками.

- корпорація (акціонерне товариство) - це підприємство, яке виникає шляхом об’єднання капіталів великої кількості співвласників на основі випуску і розповсюдження акцій.

Види акціонерних товариств:

Ø відкрите (ВАТ) – це акціонерне товариство, акції якого вільно купують і продають на фондовому ринку;

Ø закрите (ЗАТ) – це акціонерне товариство, акції якого не випускаються або випускаються без права вільної купівлі/продажу.

3. за розміром ( насамперед за кількістю працівників ):

- малі;

- середні;

- великі;

4. за формою власності:

- державні – повністю знаходяться у державній власності;

- колективні – знаходяться у власності колективу;

- комунальні;

- приватні.

5. за національною належністю капіталу:

- спільні – власниками є фізичні або юридичні особи;

- іноземні – належать іноземним власникам;

- національні.

6. за метою та характером діяльності:

- комерційні;

- некомерційні.

Підприємства можуть об’єднуватись у різні структури: асоціація, концерн, картель, синдикат, трест, консорціум, конгломерат, франчайзинг, фінансово-промислові групи.