Максимізація прибутку в короткостроковому періоді: два підходи

Розглянемо поведінку фірми, яка функціонує на ринку досконалої конкуренції і прагне максимізувати свої прибутки.

Оскільки частка кожної конкурентної фірми у загальному обсязі пропозиції незначна, окрема фірма не може помітно вплинути на ринкову ціну, встановлену силами попиту та пропозиції. Конкурентна фірма не здійснює власної цінової політики – вона може лише пристосуватися до ринкової ціни, на яку фірма погоджується як на запроваджену ринком. Конкурентний продавець не встановлює ціни, він її приймає.

Як відомо, крива попиту на продукцію окремої конкурентної фірми є досконало еластичною. Фірма не може продати продукт за вищою ціною, скорочуючи обсяг виробництва, і не має потреби знижувати ціну, щоб збільшити обсяги продажу.

Загальний дохід(загальний виторг TR) за незмінної ринкової ціни пропорційний обсягові продажу:

TR = p Q (9.1)

Звідси випливає, що середній виторг (AR), тобто виторг від одиниці продукції конкурентної фірми дорівнює ринковій ціні продукту.

Коли фірма планує зміни у своєму обсязі виробництва, вона повинна врахувати, як зміниться її виторг внаслідок зміни обсягу продукції. Граничний дохід(граничний виторг MR) – це зміна загального виторгу, тобто додатковий виторг, що є результатом продажу однієї додаткової одиниці продукції.

(9.2)

Граничний виторг за чистої конкуренції постійний, бо додаткові одиниці продукції можна продати за постійною ціною. Отже, можна твердити, що:

AR=MR=P (9.3)

Рис. 9.1. Криві попиту, загального та граничного виторгу за чистої конкуренції

Економічні прибутки, яких прагне фірма, визначаються як різниця між загальним виторгом і загальними витратами:

П=TR-TC (9.4)

Існує підходи до визначення рівня виробництва, за якого конкурентна фірма максимізує прибуток або мінімізує збиток. Перший передбачає порівняння загального виторгу і загальних витрат, другий – порівняння граничного виторгу і граничних витрат. Обидва підходи можна застосувати не лише до чисто конкурентної фірми, але і до фірм, які функціонують за умов будь-якої з трьох інших основних структур ринку.

Порівняння загального виторгу із загальними витратами

Випадок максимізації прибутку.

Порівняємо загальний виторг і загальні витрати для визначення величини можливого прибутку.

Рис. 9.2. Максимізація прибутку за чистої конкуренції

Максимальний прибуток досягаєтьсяуточці, де різниця по вертикалі між кривими загального виторгу та загальних витрат є найбільшою. Крім того, існує дві точки беззбитковості, які забезпечують нормальний прибуток. Інтервал між ними визначає межі отримання економічного прибутку.

Випадок мінімізації збитків.

Якщо витрати підприємства не змінюються, а ринкова ціна встановлюється на значно нижчому рівні, фірма може залишитися без економічного прибутку. Проте фірма не закриває своє підприємство, бо виробляючи продукцію, вона зазнає значно менших збитків порівняно з постійними витратами, які доводиться оплачувати навіть тоді, коли підприємство закрите і не виробляє жодної одиниці продукції.

Загалом якщо загальний виторг перевищує загальні змінні витрати, фірмі варто виробляти продукцію, оскільки всі змінні витрати і частину постійних витрат можна буде покрити за рахунок виторгу. Якщо ж виробництво припинити, то доведеться оплачувати усі загальні постійні витрати, тобто збитки фірми будуть меншими порівняно з її загальними постійними витратами.

Випадок припинення виробництва.

Якщо ринкова ціна стає ще нижчою, при існуючому рівні витрат збитки будуть перевищувати постійні витрати за будь-якого обсягу виробництва. У цьому випадку фірма мінімізує свої збитки, припинивши виробництво.

Рис. 9.3. Мінімізація збитків і закриття

У випадку закриття лінія загального виторгу TR лежить нижче від кривої загальних змінних витрат у всіх точках, тобто не існує обсягу виробництва, за якого можна покрити постійні витрати

Порівняння граничного виторгу із граничними витратами.

Рівноважним є такий обсяг виробництва продукції, при якому прибуток фірми максимальний. Оскільки виторг фірми та її витрати є функцією обсягу виробництва, то і прибуток залежить від обсягу випуску. На цій підставі похідна від функції прибутку може бути записана таким чином:

П= (9.5)

У стані рівноваги фірма виробляє обсяг продукції, який максимізує прибуток, а це означає, що збільшення обсягу виробництва на одиницю спричиняє збільшення виторгу фірми та її витрат на однакову величину, тобто у стані рівноваги фірми її граничний виторг дорівнює витратам.

MR=MC (9.6)

Отже, фірма буде максимізувати прибутки або мінімізувати збитки, виробляючи такий обсяг продукції, за якого граничний виторг дорівнює граничним витратам, тобто виконується правило MR = MC.

У випадку конкурентної фірми правило MR = MC можна сформулювати по-іншому:

Р = МС (9.7)

Правило Р = МС є частковим випадком правила MR = MC.