Поняття про синапси, нервові волокна та нервові закінчення

<14 15 161718 19 20 >

Зв’язок між окремими нейронами здійснюється черезсинапси –складні структурні утворення, що складаються з мембрани кінцевого розгалуження аксона одного нейрона, синаптичної щілини та ділянки мембрани тіла чи дендрита другого нейрона. У синапсах відбувається трансформація (перетворення) та передача інформації від одного нейрона до іншого за допомогою специфічних речовин – медіаторів, тобто, не у вигляді електричних імпульсів, а хімічним способом. Відросток нейрона, вкритий спеціальною оболонкою, називається нервовим волокном.Пучки нервових волокон, які мають загальну сполучно тканинну оболонку, утворюють нервові стовбури,або нерви.В оболонці нерва розгалужені кровоносні та лімфатичні судини, що живлять нерви. Збудження проводиться лише по одному нервовому волокну і не розповсюджується на сусідні волокна, що забезпечує здійснення суворо координованої рефлекторної діяльності. Чутливі нервові волокназдійснюють передачу подразнень від рецепторів у центральну нервову систему, де відбувається їхній аналіз та синтез. У відповідь на подразнення в центральній нервовій системі формуються імпульси, які, поширюючись по рухових волокнах,викликають скорочення м’язів, виділення секрету тощо. Кінцеві розгалуження відростків нейронів називаються нервовими закінченнями.Залежно від функції нервові закінчення поділяються на 3 групи: чутливі (рецептори), синаптичні,та рухові(ефектори). Чутливі нервові закінченняутворюються кінцевими розгалуженнями дендритів чутливих нейронів. Вони сприймають різноманітні подразнення і тому називаються рецепторами. Синаптичні нервові закінченняутворюються кінцевими розгалуженнями аксона попереднього нейрона на тілі або дендритах наступного. Завдяки синаптичним закінченням нейрони формують рефлекторні дуги. Рухові нервові закінченняв скелетних м’язах – це кінцеві розгалуження товстих волокон – аксонів (нейритів) мотонейронів спинного та довгастого мозку. Через них нервові імпульси із нервового центру передаються на робочі органи (м’язи, залози).

Рефлекторна дуга

Рефлекс– це реакція організму на подразнення із зовнішнього чи внутрішнього середовища, яка здійснюється за участю центрального і периферичного відділів нервової системи. Шлях, по якому проходить нервовий імпульс від рецептора до ефектора, називається рефлекторною дугою.У рефлекторній дузі виділяють 5 елементів:1) рецептор, 2) чутливе волокно, що проводить збудження (нервовий імпульс) до центру, 3) нервовий центр, де відбувається пересилання збудження з доцентрового нейрона на відцентровий, 4) рухове волокно, що несе нервовий імпульс від центру до периферії, 5) ефектор – нервове закінчення еферентного (рухового) нейрона, яке передає нервовий імпульс до робочого органа (м’язи, залози). Ці елементи пов’язані між собою синаптичними сполученнями. Розрізняють прості та складні рефлекторні дуги. В простій рефлекторній дузіберуть участь два нейрони: сприймальний та виконавчий, наприклад, рефлекторна дуга сухожильного рефлексу. Складні рефлекторні дугибагатонейронні. Вони складаються з рецепторного, одного чи декількох вставних та ефекторного нейронів. Рефлекторні дуги більшості рефлексів багатонейронні. В них наявні так звані ланцюги зворотного зв’язку, по яких нервові імпульси від ефекторів знову надходять у нервовий центр та інформують його про стан робочого органа на цей момент. Центральна нервова система у своєму складі має численні нервові центри,які являють собою сукупність нейронів, необхідну для здійснення рефлексу та достатню для регуляції конкретної фізіологічної функції. Наприклад, дихальний центр знаходиться у довгастому мозку та в корі головного мозку. У цьому випадку поняття нервового центру є не стільки морфологічним, скільки функціональним. Але є центри, які забезпечують нескладну рефлекторну діяльність і знаходяться в певному, одному відділі центральної нервової системи. Наприклад, нервовий центр колінного рефлексу міститься у поперековому відділі спинного мозку.