Органи чуттів птахів

Серед органів чуттіву птахів найкраще розвинені очі.Очні яблука великі – у деяких птахів вони більші за головний мозок. В залежності від виду птаха кількість рецепторів (паличок та колбочок) на 1 мм² сітківки варіює від 50 тис. до 300 тис., а в ділянці гострого зору – від 500 тис. до 1 млн. (у людини – 200 тис.). Очі у більшості птахів розташовані по боках голови. Поле зору кожного ока становить 150–170⁰; поле бінокулярного зору – всього 20–30⁰ .

У сов та деяких денних хижаків очі розташовані фронтально, і поле бінокулярного зору збільшується. У деяких птахів із вузькою головою і випуклими очима загальне поле зору становить 360⁰ (деякі кулики, качки). Птахам властивий кольоровий зір. Про гостроту зору птахів свідчить такий приклад: сокіл сапсан бачить голуба на відстані до 1 км. Характерною особливістю очей птахів є їх здатність до акомодації,яка досить розвинена і відбувається не лише за допомогою зміни форми кришталика, а й за допомогою зміни відстані між кришталиком і сітківкою. Ця властивість називається подвійною акомодацією. Здатність ока до акомодації у деяких птахів ( у бакланів 40–50 діоптрій) набагато перевищує таку властивість у людини (всього 14–15 діоптрій).

Значення органів зору в житті птахів надзвичайно важливе. Вони є основним органом орієнтації в оточуючому середовищі, засобом відшукування здобичі у повітрі і на землі тощо. У птахів добре розвинений слух.У них є зачаток зовнішнього слухового проходу. Внутрішнє і середнє вухо за будовою подібне до вух рептилій. Середнє вухо має слухову кісточку – стремено. Але канал завитки і лабіринт розвинені значно краще, ніж у рептилій. Лабіринт є органом рівноваги. Птахи здатні відтворювати різноманітні звуки,що несуть важливу інформацію. У них існують десятки звукових сигналів: небезпеки, попередження, харчові, гніздові, агресивні та інші.

Спів птахів має різне значення залежно від ситуації: в період розмноження він є закличним сигналом для самки, а під час насиджування пташенят – сигналом зайнятості території. Спів зрозумілий лише особинам свого виду. Деякі звукові сигнали мають міжвидове значення, і на них реагують тварини інших видів. Так, скрекотання сороки сприймається як сигнал небезпеки не лише птахами, а й звірами (вовком, лисицею та іншими). Реакція птахів на звукові сигнали лягла в основу так званих акустичних репелентів(лат. repello – той, що відганяє). Відтворення записаних сигналів тривоги і страху дає змогу відлякувати птахів із тих місць, де вони в даний момент не бажані (із садів і виноградників у період дозрівання ягід, з аеродромів). Таким способом можна також приваблювати їх у місця масового розмноження шкідливих комах, відтворюючи сигнали наявності поживи.

Виявилося, що птахи того самого виду, але географічно віддалені, не розуміють один одного. Наприклад, трансляція криків шпаків з-під Одеси не дала очікуваного ефекту в Прибалтиці. Цікаво, що у зграйних птахів, наприклад, у ворон, є "перекладачі", які синхронно відтворюють сигнали, зрозумілі особинам своєї популяції. У деяких птахів (шпаки, сойки, папуги) розвинена схильність до імітації різних звуків – співів птахів інших видів, криків інших тварин, скрипу дверей, голосу людини і навіть окремих слів. Нюху птахів розвинений гірше, ніж слух, і тому сприймання запахів обмежене. Проте деякі птахи (кулики, качки, дятли, грифи) мають досить тонкий нюх і користуються ним при відшукуванні поживи. Органи смаку містяться на язиці та в стінках ротової порожнини. Птахи відрізняють солоний, кислий, гіркий і солодкий смак. Органи дотикурозташовані на оголених від пір’я ділянках тіла, на язиці, дзьобі та в основі щетинок.  

Поведінка птахів. Основу поведінки птахів становлять інстинкти, які забезпечують розмноження, турботу про потомство, живлення, міграції тощо. Поведінка кожної особи збагачується шляхом набуття індивідуального досвіду, тобто виробленням умовних рефлексів. Так у птахів формуються харчові і оборонні рефлекси за участю переважної більшості аналізаторів. Пернаті здатні до наслідування і навчання, особливо пташенята.

Важливим компонентом поведінки птахів є розумова діяльність, яка особливо виражена у воронових та денних хижаків. Ці птахи швидко звикають до людини, добре піддаються дресируванню, здатні розрізняти окремих людей і виявляти по відношенню до них свою приязнь чи нехтування. У птахів добре розвинена образна пам’ять. Їм властиві численні емоції: страх, радість, злість, спокій тощо.