Органи чуттів ссавців

Органи чуттів у ссавців досягли значного удосконалення, порівняно з іншими класами тварин внаслідок наявності більш складних взаємозв’язків організму з навколишнім середовищем. Органи нюху розвинені добре і відіграють у житті велику роль. За їх допомогою ссавці орієнтуються у просторі, впізнають ворогів, добувають поживу, а також відшукують особин протилежної статі. Високий рівень розвитку органів нюху пов’язаний зі збільшенням об’єму нюхової капсули і в її ускладненні шляхом утворення системи нюхових раковин. Власне нюхову функцію виконує частина верхнього відділу носової порожнини з лабіринтом решітчастої кістки.

Звичайно носові порожнини з’єднані з порожнинами (пазухами) кісток, які оточують її. Орган слухуссавців складається з внутрішнього та середнього відділу вуха, зовнішнього слухового проходу і вушної раковини. Середнє вухо, на відміну від амфібій, рептилій і птахів, має три слухові кісточки. Така будова забезпечує досконалу передачу звукових хвиль до внутрішнього вуха. Слуху звірів досить тонкий. Собака, наприклад, здатний відчувати різницю всього в 1⁄8 тону. У летючих мишей, землерийок, мишоподібних гризунів, китоподібних є особливий орган, що сприймає і генерує ультразвуки. Така ехолокація полегшує орієнтацію тварин у воді, темноті тощо.

Органи зорумають менше значення для ссавців, ніж для птахів, і відрізняються порівняно простою будовою, але набули деяких прогресивних особливостей: їм властивийбінокулярний стереоскопічний зір– фокусування обох очей на одному предметі, завдяки чому ссавці добре орієнтуються у просторі. Акомодація досягається зміною форми кришталика. Гострота зору у ссавців тісно пов’язана із способом життя. У одних очі недорозвинені (кроти),у інших – досягли високої досконалості (хижаки і копитні відкритих просторів, мавпи, нічні тварини). Органи дотику у ссавців представлені спеціальними тільцями та чутливими волосками – вібрисами, розташованими на всій поверхні тіла, зокрема на носі, навколо очей тощо.  

В основі поведінкиссавців лежать механізми, властиві усім тваринам: прості безумовні рефлекси, складні інстинкти та умовні рефлекси, набуті внаслідок індивідуального досвіду. Однак завдяки прогресивному розвитку головного мозку поведінка звірів значно ускладнилася. Їм притаманна “оперативна пам’ять”, на основі якої оцінюється ситуація і вибирається оптимальний варіант діяльності. Деякі ссавці (примати) можуть використовувати різні предмети як найпростіші знаряддя. У них наявні елементи розсудливої діяльності. Важливе значення для ссавців має навчанняу процесі спілкування, засноване на здатності до наслідування.

Молодь навчається прийомам захисту та нападу в процесі ігор,які властиві тільки ссавцям. Особливо складна поведінка ссавців з гуртовою структурою популяції (стадо, зграя тощо). Тут між окремими особинами формується система рангів, де домінуюче становище займає вожак, визначаються “субдомінанти” і “підлеглі”. Домінант може втратити ранг внаслідок хвороби, помилки чи появи сильнішого претендента. У кожного виду ссавців є певні засоби спілкування, сигналізації: звуки, візуальні сигнали, запахи тощо.

Так дельфіни відтворюють понад 100 звукових сигналів (також ультразвуків), які широко використовуються ними у спілкуванні. У звірів важливе значення мають візуальні сигнали – жести, пози, міміка, за допомогою яких вони передають стан тривоги, страху, погрози, покори тощо. В експерименті молодих шимпанзе навчали мови жестів. Вони засвоювали до 160 “слів”, якими користувалися при спілкуванні із людиною.