Облік бур'янів і складання карти забур’яненості поля

Для проведення успішної боротьби з бур’янами необхідно щорічно проводити облік забур’яненості полів. З цією метою користуються окомірним, кількісним та кількісно-ваговим методами. Найбільш простим та доступним методом врахування ступеня забур’яненості полів є окомірна оцінка засміченості за п’ятибальною шкалою.

Бал „1” – бур'яни відсутні. Балом „2” оцінюються слабко забруднені поля, де бур'яни зустрічаються одинично (1-2 бур'яни на 10 м2 посіву – до 10% від кількості рослин). Якщо бур'яни зустрічаються частіше, але їх не більше 25% від загальної кількості рослин, то забрудненість оцінюється балом „3” (середня забрудненість). Балом „4”оцінюються поля, де кількість бур'янів приблизно рівна кількості культурних рослин (сильна забрудненість). Якщо бур'янів більше ніж культурних рослин, виставляють бал „5” (дуже сильна забрудненість).

Також забур’яненість поля можна визначити користуючись кількісним або кількісно-ваговим методом та розробленою шкалою ступеня забур’яненості (табл. 6.1).

 

Таблиця 6.1

Шкала визначення ступеня забур’яненості посівів с.-г. культур

Кількість бур'янів, шт/м2 Бал забур’яненості Ступінь забур’яненості
1...5 Дуже слабка
6...15 Слабка
16...50 Середня
51...100 Сильна
Більше 100 Дуже сильна

 

Кількісний та кількісно-ваговий методи обліку бур'янів більш складні, але і більш точні. Вони включають облік бур'янів за біологічними групами і їх видовим складом. На основі даних обстеження забур’яненості полів і вивчення видового складу бур'янів складають карти забур’яненості полів, де вказують переважаючі групи бур’янів. Усього розрізняють 7 типів забрудненості полів (табл. 6.2)

 

Таблиця 6.2

Типи забрудненості полів та умовні позначення

Типи забрудненості полів Умовне позначення Графічне позначення
1. Малолітній (мл)
2. Кореневищний (кв)
3. Кореневідприсковий (ко)
4. Кореневідприсковий кореневищний (ко-кв)
5. Кореневищно-малолітній (кв-мл)
6. Кореневідприсково-малолітній (ко-мл)
7. Кореневідприсково-кореневищно-малолітній (ко-кв-мл)

 

Типи забур’яненості полів на карті позначається умовно, ступінь забур’яненості зображається кружечками, всередині яких проставляється бал засміченості. Наприклад „О” – осот, „Б” – будяк, „В” – в’юнок, „С” – суріпка з поясненням умовних знаків. При цьому найбільш злісні, ядовиті і важковідокремлювані бур'яни відмічають квадратом, карантинні – трикутником на місці вогнища з вказівкою балу забрудненості.

 

Мінеральні добрива та розрахунок норми їх внесення під запланований врожай.

Реальною можливістю значного збільшення виробництва сільськогосподарської продукції є кваліфіковане використання мінеральних добрив. При умові їх правильного застосування вони справляють позитивний вплив на поліпшення якості продуктів харчування для людей і кормів – для тварин. За умови мінеральні добрива ні в якому разі не зменшують ролі органічних. Вони є дієвим доповненням останніх. Тому основним принципом розробки та практичного освоєння раціональної системи удобрення сільськогосподарських культур є наукове поєднання органічних і мінеральних добрив в процесі розподілу їх під провідні культури в сівозміні.

Основними видами мінеральних добрив є азотні, фосфорні та калійні. Значну роль також відіграють кальцій, магній, сірка, залізо і ряд інших мікродобрив.

Азот є одним з основних елементів для росту й розвитку рослин, без якого немає життя. Він входить до складу білків і хлорофілу (найважливішої сполуки, завдяки якій відбувається фотосинтез). При нестачі азоту в ґрунті рослини погано ростуть, колір листків із темно-зеленого стає блідо-зеленим.

У першу чергу до нестачі фосфору чутливі молоді рослини. Він відіграє значну роль у створенні складних органічних кислот, формуванні загального врожаю, його ряду якісних показників, продуктивності і спадковості насіннєвого матеріалу. У разі відсутності чи недостатньої кількості фосфору на листках з'являються червонуваті або буро-червоні плями, нижні листки, набуваючи темно-коричневого кольору, в'януть і опадають

Калій посилює фотосинтез, сприяє переміщенню інших поживних речовин, прискорює загальний ріст та розвиток рослин і робить їх більш стійкими до вилягання та захворювань. Цей елемент бере активну участь в утворенні крохмалю, цукру, білків, жирів та інших речовин. При нестачі калію злакові культури погано кущаться. Найбільш чутливі до цього гречка, картопля, соняшник, цукрові та кормові буряки, силосні культури, трави і ін.

 

Азотні добрива

Найбільш поширеними азотними добривами є аміачна селітра, сечовина, безводний аміак, аміачна вода. Менш поширеними сульфат амонію, натрієва селітра, хлористий амоній, кальцієва селітра, ціанамід кальцію та ряд інших.

   
Рис. 7.1.Аміачна селітра

Аміачна селітра (NH4NO3) – одне з найпоширеніших азотних добрив (рис. 7.1). Містить 34% азоту (50% у формі NH4+ і 50% у формі NO3-). Це фізіологічно слабкокисла сіль білого або кремового кольору, що легко розчиняється у воді. Випускають переважно у гранульованому вигляді. Після внесення в ґрунт амоній поглинається ґрунтовим вбирним комплексом, що знижує його рухомість, частково зазнає нітрифікації. Нітратна форма азоту утворює легкорозчинні солі, які можуть вимиватися в глибші шари ґрунту, тобто втрачатися. Ця властивість аміачної селітри обмежує її внесення для основного удобрення на легких ґрунтах.

Аміачну селітру вважають універсальним добривом. Її вносять різними способами під усі культури. Вона є незамінним добривом для підживлення озимих і просапних культур та для внесення в рядки під час сівби.

Рекомендовані середні норми внесення добрива: дляозимих 300-400 кг/га; дляярих 200-300 кг/га; для бобових100-200 кг/га.Норми внесення добрив залежать від результатів агрохімічного аналізу ґрунту та запланованої врожайності культури.

 
Рис. 7.2. Карбамід

Карбамід (сечовина) (CO(NH2)2)– найбільш концентроване тверде азотне добриво (рис. 7.2) з вмістом азоту не менше 46%. Це кристалічна або гранульована речовина білого кольору, малогігроско-пічна, що майже не злежується під час зберігання та має високу сипучість, добре розсівається. Після засвоєння рослинами всього азоту від карбаміду в ґрунті не залишається ні кислих, ні лужних залишків і реакція ґрунтового розчину не змінюється.

Карбамід можна застосовувати на всіх типах ґрунтів під усі культури. Крім того, це найкраще добриво для позакореневого підживлення озимих і ярих зернових культур. Внесення розчину карбаміду навіть у підвищених концентраціях (1-5%), на відміну від інших азотних добрив, не спричиняє опіків у рослин і сприяє підвищенню вмісту білка та клейковини в зерні.

Рекомендовані середні норми внесення добрива: дляозимих таярих
150-250 кг/га; для кукурудзи 200-300 кг/га; для позакореневого підживлення
40-60 кг/га.

Аміачна вода (водний аміак) (NH4OH) – водний 20-ти і 25%-й розчин аміаку; випускається двох сортів із вмістом 16-20% азоту. Це жовтувата рідина із запахом нашатирного спирту. Тиск пари над аміачною водою незначний, тому її можна зберігати у звичайних цистернах, однак герметичних та стійких проти корозії. Добриво фізіологічно кисле, може зазнавати нітрифікації. Вносять аміачну воду як основне добриво та для підживлення просапних культур з обов’язковим загортанням у ґрунт.

Сульфат амонію ((NH4)2SO4) – це фізіологічно кисла кристалічна сіль, добре розчинна у воді, білого, жовтуватого або сірого кольору, що містить 21% азоту та 24% сірки. Рекомендується для внесення на некислих (насичених основами) ґрунтах та на кислих за умови вапнування. При внесенні в ґрунт сульфат амонію швидко розчиняється. Амонійна група поглинається ґрунтовим вбирним комплексом, що утримує азот від вимивання.

Сульфат амонію, на відміну від аміачної селітри і карбаміду, містить сірку. Варто відмітити, що сірка займає одне з провідних місць серед біогенних елементів після азоту, фосфору і калію. Позитивний вплив сірки на урожай залишається непоміченим, оскільки вона впливає не на збільшення продукції, а на її якість.

Крім того, зовнішній прояв сірчаного голодування рослин майже повністю співпадає з ознаками недостатнього азотного живлення. При недостатній кількості в ґрунті сірки, знижується синтез білків, жирів, вітамінів, а азот, що дуже небезпечно, накопичується у вигляді нітратів. Окрім усього погіршується зберігання продуктів. Останніми роками спостерігається тенденція зниження змісту сірки в орних ґрунтах в багатьох регіонах України – близько 80% ріллі бідна сіркою.

При внесенні сульфату амонію в ґрунт, він переводить фосфор, що знаходиться в ґрунті з нерозчинної форми в розчинну, і тим самим посилює процес поглинання рослиною цієї речовини.

Сульфат амонію вносять під культури, що чутливі до нестачі сірки: хрестоцвіті (ріпак, суріпиця, гірчиця, ріпа, капуста), а також на ґрунтах, що бідні на сірку.

Рекомендовані середні норми внесення добрива: дляозимих таярих 50-150 кг/га; для рису 200-300 кг/га; для кукурудзи 150-200 кг/га; для овочевих 80-200 кг/га; для позакореневого підживлення 20-40кг/га.

Карбамідно-аміачна суміш – водний розчин селітри аміачної та карбаміду. Залежно від марки містить 28-32% азоту. Спосіб отримання розчину КАС заснований на змішуванні в певному співвідношенні водних розчинів карбаміду і аміачної селітри, нейтралізації вільного аміаку і інгібіруванні отриманого продукту.

Практично не містить вільного аміаку, що виключає втрати азоту при його транспортуванні зберіганні та внесенні.

Завдяки тому, що в склад входить амонійна нітратна та аміачна форми азоту КАС є одним з найуніверсальніших азотних добрив, що може використовуватись на всіх типах ґрунтів під усі сільськогосподарські культури.

При основному внесенні КАС є високоефективним добривом, рівноцінним аміачній селітрі або карбаміду по дії на урожай сільськогосподарських культур. Його можна вносити за допомогою високопродуктивних агрегатів без одночасної заробки в ґрунт, а також з поливною водою.

КАС містить інгібітор корозії для захисту устаткування, виготовленого з вуглецевої сталі. В якості інгібітору корозії використовуються хімікати, дозволені до застосування в установленому порядку. КАС з інгібітором корозії можна перевозити в звичайних залізничних і автоцистернах.

Низька температура кристалізації мінус 2°С і замерзання мінус 26°С дозволяє транспортувати і зберігати КАС цілорічно. Утворення кристалів і короткочасне замерзання розчинів КАС в складських місткостях не представляє великої небезпеки, оскільки з підвищенням температури кристали розчиняються, і азотні добрива повністю відновлюють свої властивості.

Рекомендовані середні норми внесення добрива: дляозимих та ярих
150-400 кг/га; для кукурудзи 100-200 кг/га; для позакореневого підживлення
80-200 кг/га. Норми внесення добрив залежать від результатів агрохімічного аналізу ґрунту та запланованої врожайності культури.

1.2. Фосфорні добрива

Дуже важливо забезпечити рослини доступними сполуками фосфору у період їх проростання. Фосфор сприяє рівномірній появі сходів, активізує ріст кореневої системи та закладання генеративних органів, прискорює дозрівання, підвищує холодостійкість та зимостійкість озимих культур.

 
Рис. 7.3.Суперфосфат

Фосфорні добрива випускають водорозчинні і водонерозчинні. До водо-розчинних фосфорних добрив відносяться: простий суперфосфат (рис. 7.3) подвійний суперфосфат. До водонерозчинних відносяться: преципітат, фосфоритне борошно.

Суперфосфат (N:P=3:17)– найбільш поширене мінеральне фосфорне добриво. Суперфосфат застосовують на всіх ґрунтах як основне передпосівне, припосівне добриво і в підживлення. Особливо ефективний на лужних і нейтральних ґрунтах.

Рекомендовані середні норми внесення добрива: дляозимих 100-200 кг/га; дляярих 100-200 кг/га; для буряків 200-350 кг/га; для картоплі100-300 кг/га.Норми внесення добрив залежать від результатів агрохімічного аналізу ґрунту та запланованої врожайності культури.

Калійні добрива

Калій сприяє накопиченню цукру, покращує плодоношення та перезимівлю рослин. Також укріплює рослину, підвищує стійкість до хвороб та стресових кліматичних умов, підвищує врожайність, поліпшує якість товарної продукції, терміни зберігання сільськогосподарських культур. У практиці сільськогосподарського використання відомі такі калійні добрива, як хлористий калій (рис. 7.4), сульфат калію, сульфат калію-магнію (калімагнезій), калійна сіль змішана (калійно-магнієвий концентрат), каїніт і інші.

 
Рис. 7.4.Хлористий калій

Хлористий калій KCl (К2О=60%)– висококонцентроване калійне добриво, містить 60% діючої речовини в перерахунку на К2О. Випускається як гранульований, так і дрібнозернистий. Застосовується у всіх ґрунтово-кліматичних зонах для удобрення сільськогосподарських культур. Для зменше-ння шкідливого впливу хлору на сільсько-господарські культури калій хлористий рекомендується вносити восени при зяблевому обробітку ґрунту.

Рекомендовані середні норми внесення добрива: дляозимих 100-200 кг/га; дляярих 100-200 кг/га; для буряків 200-350 кг/га; для картоплі100-300 кг/га. Норми внесення добрив залежать від результатів агрохімічного аналізу ґрунту та запланованої врожайності культури. У процесі використання калійних добрив треба знати й враховувати вміст в них хлору, який негативно діє на ріст і розвиток окремих культур. Безхлорні добрива сприяють збільшенню виходу та номерності волокна льону, крохмальності бульб картоплі, підвищують кількість і якість врожаю гречки, бобових, томатів та деяких інших культур.






Дата добавления: 2016-07-18; просмотров: 2317; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2019 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей. | Обратная связь
Генерация страницы за: 0.013 сек.