Країни що розвиваються.

132 країни Азії, Африки, Латинської Америки, котрі характеризуються низьким і середнім рівнем доходів. Серед країн, що розвиваються виділяють у окрему групу найрозвиненіші з них і цю групу називають “новими індустріальними країнами” (НІК). Критеріями зарахування країн до НІК є: питома вага промислової продукції у ВВП не менше 30%; дохід на душу населення як мінімум 1000 дол. США; частка готових виробів в експорті не менше 50%. До цих країн відносять Гонконг, Тайвань, Сінгапур, Туреччину, Китай, Мексику, Аргентину, Бразилію, Республіку Корею.

В силу великої кількості та різноманітності національних економік країни, що розвиваються прийнято класифікувати як за географічним розташуванням, так і за різним аналітичними критеріями:

1. За регіонами (Африка, в тому числі Африка на південь від Сахари (95 країн); Близький Схід і Європа (18); Західна півкуля (34); а також нові індустріальні країни (4)).

2.За основним експортним товаром (паливні (15); не паливні товари (117)).

3.За фінансовими критеріями (чисті кредитори (7); чисті боржники (125)).

4.За рівнем розвитку (малі країни з низьким доходом (50); найменш розвинуті країни (46)).

Найбільш важливим методом класифікації країн в МЕ є їх поділ за рівнем економічного розвитку.

Це пов’язано з тим, що віднесення тієї чи іншої країни до певної групи відкриває або закриває їй доступ до пільгового фінансування зі сторони світової співдружності по отриманню безкоштовної допомоги від розвинутих країн.

Світовий банк, статистика якого охоплює 209 країн, виділяє такі основні рівні розвитку (на 1994 рік):

· країни з низьким рівнем доходів (64 країни з ВНП на душу населення 725 дол США або менше);

· країни з доходами нижче середнього рівня (66 країн з ВНП на душу населення від 726 до 2895 дол США));

· країни з доходами вище середнього рівня (35 країн з ВНП на душу населення від 2896 до 8995 дол США);

· країни з високим рівнем доходів (44 країни з ВНП на душу населення 8995 дол США і вище).

Основні критерії класифікації країн:

· Розмір валового продукту, або національного доходу на душу населення в рік.

· Рівень розвитку виробничих відносин і структура економіки.

· Здатність країни здійснювати відтворювальний процес на національному рівні.

До допоміжних критеріїв відносять: внутрішній економічний потенціал країни, зовнішню діяльність, діяльність уряду, фінансову систему, розвиток науки та ін.

ТЕМА 3. ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ.

Ранні та класичні теорії міжнародної торгівлі. Неокласичні теорії міжнародної торгівлі. Нові та новітні теорії міжнародної торгівлі.