Порядок виконання роботи

1. Теоретичне визначення критичної частоти вала.

1.1. Визначити значення розрахункового статичного прогину по формулі 7.3.

1.2. Визначити значення розрахункової критичної частоти по формулі 7.2. результат занести в таблицю 7.3.

2. Експериментальне визначення критичної частоти обертання вала.

2.1. Встановити задану викладачем кількість кілець (по 3,5 Н) на диск (20 Н).

2.2. Увімкнути установку. Перед вмиканням ручку регулювального трансформатора повернути в крайнє положення проти годинникової стрілки.

2.3. Плавно збільшуючи трансформатором (по годинниковій стрілці) частоту обертання двигуна довести вал до стану резонансу. У момент загоряння лампочки «Резонанс» по шкалі тахометра зафіксувати частоту обертання вала перед входом у резонанс .

2.4. Не затримуючи роботу в цьому положенні збільшити частоту обертання вала в закритичну область.

2.5. Плавно зменшуючи трансформатором (проти годинникової стрілки) частоту обертання двигуна довести вал до стану резонансу. У момент загоряння лампочки «резонанс» за шкалою тахометра зафіксувати частоту обертання вала в момент виходу з резонансу .

2.6. Досвід повторити 3 рази. Дані вимірів занести в таблицю 7.3.

2.7. Визначити експериментальну частоту обертання вала:

. (7.5)

Результат занести в таблицю 7.3.

2.8. Розрахувати похибку визначення критичної частоти розрахунковим та експериментальним шляхом:

. (7.6)