Елементи теоретичного креслення
По теоретичному кресленню розраховують елементи теоретичного креслення .Їх ще називають гідростатичними елементами або гідростатичними характеристиками. Вони потрібні для розрахунків посадки і початкової остійності судна.
На кожне судно видається завірена інспектором Регістру, який здійснює нагляд за станом судна, «Інформація про остійність для капітана» ( на англійській мові “Stability booklet”).Там для заданої осадки d наведені наступні гідростатичні характеристики:
Δ - водотонажність в т в морскій воді з γ = 1, 025 т/м³;
V - водотонажність в т в прісній воді з γ = 1, 000 т/м³;
q або ТРС –число тон на 1 см осадки;
МТС –момент, який диферентує на 1 см в тм/см;
LCB (Xc ) –абсциса центра величини в м;
LCF (Xf ) – абсциса центра площі ватерлінії;
KMТ (Zm ) - апліката метацентра в м.
В наш час , дякуючи комп’ютерам, розробляють не «Теоретичне креслення», а «Математичну модель корпусу судна»., яку використовують при виконанні робочих креслень корпусу і виготовлені деталей та секцій при будівництві суден. А також при ремонті. З допомогою математичної моделі виконують всі необхідні розрахунки. При бажанні після відповідної команди принтер може вирисувати «Теоретичне креслення судна».
Окрім теоретичного креслення уявлення про форму корпусу судна дають співвідношення головних розмірів і коефіцієнти повноти .
Основні співвідношення головних розмірів: L/B, B/d, D/d, L/D.
В сучасних водотонажних суден співвідношення L/B змінюється від 3 до 10.Для буксирів та криголамів це співвідношення менше, для контейнеровозів, військових кораблів - більше.
Співвідношення B/d змінюється від 2 до 5.Чим більше це число, тим остійність судна краща.
Співвідношення L/D впливає на загальну міцність судна – чим воно менше, тим судно міцніше.
Коефіцієнт загальної повноти
δ = V/L·B·d.
де V – об’єм підводної частини корпусу.
Чим більший цей коефіцієнт, тим судно тихохідніше. Для плавучих доків δ =1, для танкерів, балкарів - δ = 0,8 - 0,85.
Коефіцієнт повноти площі ватерлінії
ά = S/LB.
де S – площа КВЛ.
Чим більший цей коефіцієнт, тим судно тихохідніше. Для плавучих доків ά =1, для танкерів, балкарів - ά = 0,85 - 0,90.
Приклад 2.1
Обчислити коефіцієнт повноти площі ватерлінії та коефіцієнт загальної повноти суховантажного судна “TIMBER NAVIGATOR” при осадці d = 7,2м.
Головні розміри судна (див. Додаток А):
довжина між перпендикулярами L =112,29 м;
ширина судна B = 15,9 м.
Згідно «Гідростатичних характеристик» судна при осадці d = 7,2 м:
число тон на 1 см осадки q =17,65 т /см|;
об’єм підводної часини V=10955м³.
Число тон на 1 см осадки q =0,01 γ S = 0,01025 S,
де S – площа ватерлінії в м²
Коефіцієнт повноти площі ватерлінії
α =
Коефіцієнт загальної повноти
δ =
Плавучість суден
Основні положення
Плавучість– це здатність судна плавати в заданому положенні відносно поверхні води.
Судно плаває на воді згідно закону Архімеда – основного закону гідро та аеростатики : «Тіло,занурене в рідину або газ, втрачає в своїй вазі стільки, скільки важить витіснена ним рідина або газ».
Положення судна відносно води називають посадкою.
Посадка судна характеризується трьома параметрами:
cередньою осадкою dср ;
креном Θº;
диферентом t в м..
За звичай середня осадка визначається по маркам заглиблення на міделі судна.
Якщо середню осадку необхідно визначити відносно точно, то можна скористатися формулою (її називають 6 на 8 або японською)
dср = ,
де dн ,dср і dк - осадка судна носом, на міделі і кормою.
Якщо судно має значний диферент, то необхідно для dн і dк , які заміряні безпосередньо по маркам заглиблення, ввести поправки, Порядок визначення поправок повинен бути приведений в «Інформації про остійність судна для капітана».
Розрахункова середня осадка судна
dср р = dср – δ,
де δ – товщина горизонтального кіля.
Крен, за звичай, повинен дорівнювати нулю. Якщо з якихось причин крен не дорівнює нулю, то він визначається кренометром.
Якщо є заміри осадок на міделі з правого і лівого бортів, то крен судна
Θº = º,
де В – ширина судна.
Цією формулою можна скористатися для визначення осадки судна по одному з бортів, коли відомі крен і осадка по другому борту.
.
Диферент судна
t =dн - dк.
На судно, що плаває на спокійній воді, діють сили:
- тяжіння (ваги всіх складових маси судна):
- підтримки (гідростатичний тиск забортної води на підводну частину судна);
- упору рушія (сила, яка штовхає судно);
- опору руху судна.
Дві з цих сил (тяжіння і підтримки) – вертикальні. Сила упору рушія і сила опору руху судна – горизонтальні. Сила опору руху судна – це горизонтальна складова рівнодіючої гідродинамічного тиску на корпус судна, який виникає при русі судна.
В розрахунках вважається, що швидкість судна така, що вертикальна складова рівнодіючої гідродинамічного тиску на корпус судна незначна і її не враховують
Також вважається, що судно жорстке недеформоване тіло.
Рисунок 2.2 – Схема сил, що діють на судно
Три сили (тяжіння, підтримки і опору руху) тим або іншим чином розподілені по всьому судну. При розрахунках вони приводяться до рівнодіючих зі своїми координатами.
В документації іноземних суден координату по довжині відраховують від кормового перпендикуляра, який проходить по осі баллєра руля.
Центр сил тяжіння називається центром мас судна і позначається буквою G (gravity).
Координати центра мас позначаються :
в російській і українській документації – xg, yg, zg;
в документації англійською мовою – LCG, TCG, KG.
Центр сил підтримки називається центром величини судна і позначається буквою С. В іноземних «Інформаціях про остійність» центр величини позначається буквою В (buoyancy). Центр сил підтримки знаходиться в центрі підводного об’єму судна.
Координати центра величини позначаються:
в російській і українській документації – xс, yс, zс ;
в англійській документації – LCB, TCB, VCB.
Силу упору рушія частіше всього позначають буквою Р, силу опору руху судна – буквою R.
Умова рівноваги судна в вертикальній площині
Δ = γV (закон Архімеда),
де Δ – маса судна;
γ – густина води в т/м3;
V – об’єм підводної частини судна.
Додатково xg = xc, yg = yc .
Умова рівноваги судна в горизонтальній площині
Р = R.
Дата добавления: 2020-06-09; просмотров: 605;