Проблеми і перспективи розвитку

На сучасному етапі соціально-економічна географія виконує низку завдань:

• економіко-географічне вивчення інтеграційних процесів у різних регіонах; дослідження з географії господарства і господарських зв’язків;

• політико-географічні дослідження країни;

• пошуки нових закономірностей у територіальній організації суспільства;

• вивчення соціально-економіко-географічних аспектів глобальних проблем людства за сучасних умов, коли розпались останні найбільші імперії, в тому числі радянська;

• здійснення українізації соціально-економічної географії, яка полягає у вивченні глобальних процесів, світових закономірностей в контексті їх проявів в Україні;

• дослідження окремих країн, регіонів та їх зв’язків із Україною.

Можна вважати, що українська соціально-економічна географія приймає виклики сучасності. Гаслом її на початку ХХІ століття став вислів "Життя в різноманітті". Але слід визнати й існування певних проблем. Зокрема частка суспільно-географічних робіт в структурі географічних досліджень залишається низькою у порівнянні з європейськими країнами і США. Там роботи суспільно-географічного спрямування переважають абсолютно (до 80% від усіх географічних праць).

В Україні продовжує діяти традиція російської географічної школи, згідно якої перевага віддавалася дослідженням природи, що легко пояснювалося величезними розмірами території та її слабкою освоєністю і вивченістю. Тільки 25,3% докторських дисертацій, захищених в Україні за роки незалежності, відносяться до спеціальності "економічна та соціальна географія". Навіть якщо додати до цієї цифри 19,4% захистів із спеціальності "конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів", то сумарний результат (44,7%) залишається недостатнім. Підтвердженням тези є закріплений Вищою атестаційною комісією України перелік наукових спеціальностей, згідно якого присвоюються наукові ступені кандидата і доктора географічних наук. В цьому переліку соціально-економічна географія залишається неструктурованою, в той час як природнича гілка географії представлена декількома окремими науковими напрямками. Виходить, що океанологія має кращі умови розвитку, ніж географія населення або географія промисловості.

В структурі власне суспільно-географічних досліджень "білими плямами" лишаються проблеми реструктуризації і регіональних аспектів окремих галузей промисловості; географічні аспекти транскордонних коридорів України; вивчення новітніх тенденцій географії світового господарства. Недостатньо активними є дослідження у галузі політичної географії та географії культури, проблем сталого розвитку тощо.

В цілому слід зазначити, що соціально-економічна географія України як наука ХХІ століття має зазнати істотних змін. По-перше, це стосується теоретико-методологічних засад – розширення предметної області, впровадження нових методологічних підходів, переосмислення чинників розвитку суспільно-географічних процесів. Зокрема, як об’єкти новітніх досліджень слід розглядати інформаційне суспільство та явища, пов’язані із його становленням, підземні та віртуальні простори тощо. На ширшу увагу заслуговують окремі напрями соціально-економічної географії – географія способу життя, географія захворювань, географія злочинності, гендерна географія, сакральна географія тощо. Системно-структурний підхід доцільно доповнити біхевіористичним, синергетичним, а у наукових дослідженнях оперувати категоріями нелінійності (полілінійності) розвитку, холістичності, перцепційності і т.п. Перспективним вбачається дослідження впливу глобалізації на просторову організацію людської діяльності, формування мережевих її форм. По-друге, потребують удосконалення методичні засади суспільно-географічних досліджень. Точніше, існує необхідність подолання їх формалізму, схематичності. Зрозуміло, що нові методи без нової теорії та методології будуть неефективними. По-третє, наукові суспільно-географічні пошуки мають бути спрямовані на розв’язання конкретних проблем практики, давати реальний (а не «паперовий») управлінський ефект. Для цього зв’язок вищих навчальних закладів та наукових установ із потенційними «споживачами» їх наукової продукції (регіональними та місцевими адміністраціями, підприємствами, бізнес-структурами) повинен бути тісним та неперервним.

Соціально-економічні і політичні процеси, що відбуваються в сучасному світі та Україні, значно збільшили попит на дослідження, що використовують географічні методи. Настав час, коли без географічного каркасу неможливо ефективно впорядкувати колосальну інформацію, яка надходить до людської свідомості через наукову літературу, засоби масової інформації, особисте життя, спілкування з іншими людьми, нарешті Інтернет. Об’єктивно це сприяє підвищенню статусу соціально-економічної географії, тому важливо не втратити цей історичний шанс.

ВИСНОВКИ

За останні роки в Україні відбулися певні зрушення в напрямку розвитку туризму. Для цього будується багато різного виду об’єкти (історико-культурні пам’ятки тощо), розвиваються нові види туризму та інше.

В наслідок того, що в Україні також є і ряд екологічних, економічних та поличних проблем. Якщо казати про екологічні, які поряд з економічними призвели до від’ємного природного приросту, підвищення рівня смертності, різного плану захворювань населення. Для покращення такої ситуації потрібно проводити ряд рекреаційних заходів, які сприятимуть покращенню здоров’я і психічного стану людей, тобто відновлення їх фізичних і моральних можливостей.

Соціальна і економічна географія в Україні досягла вагомих здобутків. В період з 1917 по 1991 роки, а особливо в післявоєнний період розроблялися питання, щодо комплексоутворення (концепція ТВК), географічних аспектів розміщення і функціонування промисловості й транспорту. Проте на деяких напрямках досліджень лежала гласна або негласна заборона (етногеогафія, демографія, соціальна та політична географія та інші). Існували проблеми, наприклад, географія зарубіжних країн та історична географія, були прерогативою столичних російських вчених. Сьогодні ж молода українська соціально-економічна географія намагається заповнити ці прогалини в наукових дослідженнях.

Важливим об’єктом наукознавчого аналізу є оцінка інформативності вчених про світовий досвід для вивчення різного характеру проблем. В першу чергу тут треба аналізувати рівень доступності до літературних джерел, а також важлива участь у міжнародній науковій співпраці. Стосовно ж соціальної ті економічної географії, то можна сказати, що ситуація в порівнянні рівня обізнаності українських вчених з досягненнями зарубіжних економіко-географів не надто оптимістична.